Стосунки з’їдаються млою...

Стосунки з’їдаються млою

Та словом, з народження хворим,

Брехня не буває святою,

Як бруд не буває прозорим.

Здається, що це неважливо,

Здається, ну що тут такого?

Та душі, до того щасливі,

Стають неприродні та вбогі.

І сказано так непомітно,

І посмішка світла, і очі,

А серце… А серце не квітне

Та більше нічого не хоче.

Як можна хотіти роздерте?

Що може убите уміти?

Мабуть, ті, що брешуть, по смерті

Уже не збираються жити.