До краю без годинників та шалу...

До краю без годинників та шалу!

До світу, де природа мудрий цар!

Туди, де телефон – шматок металу,

Де хмари смокчуть сонячний сухар.

До раю, де людина – то людина,

Не просто ноги-руки, а душа,

Нехай на мить, хай на коротку днину,

Хоч раз на тиждень тихо вируша.