День удвох з тобою фарбували, Ніч палкУ затемнювали разом, І кричали непочуті фрази, Й невагоме похапцем кидали. Чули сплески ночі темно-сині, Відчували порух неба в зорях, Плюскотіли хвилями, мов море, Й мчали вдаль на сніжній парусині... Дивину цю, в щастя розфарбовану, В снах зустріла я здивовано...

Кольору міцної кави, Гіркого шоколаду, Достиглого каштану, І меду гречаного, Обпаленої глини... Спокути і розради, І доторків невинних, Спокуси, зваби, ночі - Оті сяйливі очі, Припушені, І ледь примружені... Сьогодні - і востаннє - Промовити захочу Я фразу заповітну. Скажу я - лише вітру, Лиш снігу прошепчу. У себе - прокричу, А в тебе - промовчу...

Останній лист, О, чистий лист, Розхристані думки Збери у жмуток, Збери мій хист, Й, мов хитрий лис, Сховай в роки, В рудий свій смуток... Сховай в слова, У дивні фрази Мого життя Всі радості й обрАзи. Усі розписані дива, Що в слові оживають, Та не живуть - А лише на листі зринають. І будять душу До тепла... Протягується вже чиясь рука, Тут - ефемерна, Там - жива... Такі дива! Такі - слова. Така душа... Не поспіша За фатумним, Морганним, Напівживим...

Читати далі...

Душі лунка провінція... Наповнилась по вінця я Печаллю знов. І холодом Я обплела слова... Весна по світу ходить - І зроджує дива! Навколо - світло й кольорно! А в закутках душі - Все холодно... і холодно... На луках - спориші Плетуть свою небаченість, Кульбаби ген жовтять, І перші сни обачно так В повіках мерехтять. Скрізь - сонцесяйно й зелено! У радість увійти б! Набрати сміху в пелену, Жука в траві знайти, Тополевому пухові Розхристать світ тісний... Побачити б...

Читати далі...

Цілунок був п'янкий... Мов сон напівсвідомий. І погляд був розгублений такий, І серце до судоми Зібгалось у куточку зліва... І я крізь біль - була щаслива! Й сміялась весело і п'янко... Була тобі я не коханка, Не люба й мила чарівниця, І не дружина-помічниця, Ні подруга, а ні знайома... Майнула по обличчю втома, Промчалась тінь розчарування, Що не було у нас кохання, Що дарував ти не мені Сповиті в щастя ночі й дні. І що робитиму тепер?.. В повітрі маревом завмер Твоїх очей і...

Читати далі...

Сонце буде. Й небо буде. Буде - вітер і вода. Будуть злі і добрі люди. Буде складність Й простота. Буде щирість, буде правда, Буде музика й слова. Буде біль, і буде зрада. І реалії, й дива... Лиш мене - колись не буде... І коли піду в імлі - Знаю: хтось та й не забуде, Що ходила по землі...

Сама постелила. Лягла - сама. Навіть думати - заборонила. Його - нема. Підходить зима до свого останку... А завтра ізранку дивитимусь сумно в вікно. Давитимусь кавою. А вино - Залишу На свій вихідний. Й сумлінно запишу У пам'ять-сувій, Що - знову - не мій... Давно, як давно Ти щез, ти розтанув, У згадку лиш канув, У дні, що минули. І я не почула, Як тихо пішов... І смуток зійшов Великим, величним, Пробудженням вічним від спраглого сну. Я ляжу - Та знов не засну...

Читати далі...

Запечатано словом, Затавровано білим листом, Все, що жило в мені, І усе, що раділо. Я іще не готова Стати темним вікном, І забутим вінком, Залягли десь на дні - Неминуче й невміло. Не готова до зради, І не вмію поради Своїх вчинків і слів Вичеканювать дзвінко. Лиш - зостануся радо Схлипом зимнього саду, Смутком темних кутків, Сном самотньої жінки. Зойком тихим і болем, І засніженим полем, Чистим ранком морозним І бокалом порожнім...

Вчорашній день я згадую сьогодні... А завтра - це сьогодні стане - вчора, І те позавчорашнє горе Зійде, зітреться вщент напередодні Подій яскравих і сміливих - З'єднання душ двох нещасливих... А вчора - горе це чи щастя? Чи розпач, а чи млосна втіха? Й обрАз закіптявлений віхоть Торкавсь буття до злості часто. Й єдине, вічне, радісне і щире Пішло укрив розщербленим пунктиром...

Довкола гамір, шум... і натовп у екстазі, Немов молитву, ловить тихі фрази... Скипає, шаленіє у жалю Від слів простих "тебе люблю..." ...А я - усе продовжую любити! У світлі, в темряві, у пустоті, у квітах, Продовжую картатись і кричати - Нечутно, німо! Для усіх - мовчати. Й хапати твої очі у мигтінні Вогнів, шумів, і мови жеботінні, І животіти настроєм, і пити Палке очікування сплющеної миті. Й судома сполохом майне у скронях, І задрижить бажання у долонях, В словах...

Читати далі...