Напередодніі Масляної рекламують всілякі святкові заходи. От і я замислився над культурною програмою. Думаю, ні для кого не секрет, что парк «Київська Русь» дорогий. Раніше квитки коштували 100 грн.. Потім 150. А зараз обнагліли — просять 200 гривень. А нещодавно дізнався скільки коштує дорога. Виходить, що дорога «Київська Русь» і дорога дорога. 35 гривень в одну сторону.  Так що мабуть так туди і не з'їзджу. Порахував, що зі всіма витратами на квиток і на проїзд вийде 314 гривень.

Цікаво, чи багато відвідувачів вибирають «Київську Русь»? Бо можна знайти цікаві музеї і екскурсії за меншу ціну. Взяти хоча б конкурентів — Музей народної архітектури та побуту України відвідати коштує 40 грн.; «Мамаєва слобода» — 50.

Чесно кажучи, ще 25 хвилин тому не знала, що написати.Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.

Відвоював тумбочку. Ще й журнальний столик забрав до себе (ледве проліз через коридор, та й модельки ледве всунув у сервант). Зате тепер кицька не буде по ньому бігати і скидати журнали та модельки. І мамі не буде заважати. Хай хоч танцмайданчик робить у себе. Це ж класно! Ну так, тепер в кімнаті тісно. Але тіснота = затишок. Заодно і зміни в обстановці.

Думав вже взагалі закінчити цю комедію. Але помирилися. Хоча не вважаю себе винним. Хіба шо в тому, що не виправдав їхніх сподівань. Але інвестиції не завжди окупаються.

Шо робити? 1) Шукати роботу. Бажано з проживанням, щоб вдома рідко з'являтися. 2) Шукати можливості не ночувати вдома. Взимку це проблематично, а от навесні-влітку треба спробувати десь забомжувати. 3) Робити по дому все окремо. Ну, в принципі й так кожен сам по собі. Залишилось тільки готувати самому.

P.S.: А батьки ще й між собою сваряться. Е... «Сімейка Адамсів».

Напередодні дня святого Валентина пропоную поговорити про самотність.

Всі мабуть чули, що в минулому році один відеоблогер і турист з України (Одеса), тезка (теж звали Максом), через самотність вирішив зробити самогубство. Це викликало резонанс в соцмережах. Ну і дало ще один привід замислитися над темою самотності. Тим паче, що у мене були періоди, коли не цінував життя, через самотність і нерозділене кохання. До 2013-2014 року ще шукав способи познайомитися хоча б з кимось (навіть було неважливо з ким — з дівчиною, чи хлопцем(!)). Але потім «забив». Та й, як показує практика (і кримінальні сводки), краще самотність, ніж сімейні сварки.

Що б там не казали, а одному бути непогано. Он, брат одружився — так тепер дружина зробила його вегетаріанцем і домогосподаркою). Тепер сам готує їжу — хоча до цього не вмів готувати. Є приклади серед знайомих, коли жінки «виїжджають» на чоловіках: «припахують» до хатніх справ. Одинаку в цьому плані простіше — йому потрібно прати тільки свої речі і прибирати тільки для себе. А можна і не прибирати, і ходити в брудному, як бомж. Коротше, як не крути, а відносини змінюють людей. В кращу чи гіршу сторону — коли як. Однак одному простіше. Чому?

1) Можливо карма бути самому. Так нафіг тоді рипатись?
2) Не треба ні за кого піклуватись і відповідати. Нерви ціліше будуть.
3) Не треба ні з ким радитись. Живи — як хочеш. З одного боку, це погано. А з іншого — свобода вибору.
4) Нікому компостувати мізки і ни з ким сваритися. Хіба шо воювати самим з собою. Але в такій війні нема ні переможців, ні переможених.
5) Ні з ким зайнятися сексом. Тю! Ну і шо? Є ж сублімація. А ще — порнушка. Ну, на крайняк, проститутки.
6) Відсутність турбот з виховання дітей, тещі, думати як прокормити ще когось крім себе. Відповідно, більше часу для себе.

Звичайно, в самотності є і багато недоліків. Самотні люди живуть менше, ніж сімейні. Зате цікавіше.
Та й дивлячись по батькам і знайомим розумієш, шо там, де двоє — сварки неодмінно будуть.

Досить часто на роботах не розповідають про всі умови праці. Зокрема, про тривалість робочого дня (зміни). Буває, що написане в оголошеннях не співпадає з реаліями.  В оголошеннях або в розмові з керівництвом обіцяють одну тривалість робочого дня. Але після влаштування на роботу, дізнаєшся, що треба перепрацьовувати.

Влаштовувався на «Нову пошту». В розмові по телефону казали про зміну з 9 до 19.  Однак при співбесіді дізнався, що в 19ій закінчується лише робота з клієнтами. Тому доводиться затримуватись на годину-півтори. Тож фактично, в конторі треба перебувати десять-одинадцять годин(!). Тодві треба й зарплату вимагати більше. Я ж розраховував на одне співвідношення зарплати/робочого часу — а якщо один зт цих параметрів змінюється, то це вже інший «расклад», менш вигідний. Якби ж одразу розповіли про реальну робочцу зміну, а то «дєвачка на телефоні» тільки даремно обнадіяла. Так би не поїхав на співбесіду.

Другий приклад: робота на складі. Робочий день з 9 до 18 (ще круто!). Але декілька вихідних в місяць — робочі. Тобто, 5-6 денний робочий тиждень. Думаю: ну, нехай. І шо б ви думали? Згодом вияснилося, що тиждень виключно шестиденний. І два дні на тиждень треба приходити на півгодину раніше. Невже це не можна було сказати одразу?

Іще один приклад: робота «хлопчиком на побігеньках». Робочий день з 9:30 до 18ти. Нуц, наче все норм. Але фактично роботу закінчуєш після 18ти — в 18:10 - 18:30. А потім іще треба доїхати до офісу. А це ще годину. Тож виходить перепрацювання в півтори години. От такі приколи. До речі, навантаження перевищували обіцяні. Ледве не взяв керівництво на «понти». Але сваритися не хотілось. Вирішив сам піти.

Як казав доктор Хаус: «Брешуть усі». Держава най%бує свій народ. Народ най%бує державу. Роботодавці брешуть. Ну і співробітникам не залишається нічого іншого, як діяти так само. Хоча в очі ще нікому не казав, що брехня провокує брехню. Жалкую, що керівництву при співбесіді ще жодного разу не сказав: «Багато хто теж обіцяє одні умови праці, а на ділі виходить інше. Тому і я залишаю за собою право бути з вами (роботодавцем) не зовсім відвертим». Цікаво, яка б була реакція?

P.S.: При тотальній брехні є й чесні роботодавці. Але їх дуже мало.

Якщо подивитись на Райдугу-Веселку, то можна побачити Протистояння в Єдиному. Спочатку пригадаємо, що таке Веселка і, щоб не видумувати щось, просто можна згадати курс шкільної фізики, або звернутись, наприклад, до Вікіпедії:

- "Веселка пов'язана з заломленням і відбиттям (деякою мірою і з дифракцією) сонячного світла у водяних краплях, зважених у повітрі. Ці крапельки по-різному відхиляють світло різних кольорів, у результаті чого біле світло розкладається на спектр... Традиційно умовно виділяють сім кольорів веселки в послідовності зменшення довжини світлової хвилі: червоний (< 740 нм), оранжевий (помаранчевий), жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий (> 380 нм)."

В деяких східних вченнях фіолетовий прирівнюється до білого на особистісному плані.

Що ж бачимо: білий / фіолетовий протистоїть червоному, синій – оранжевому / помаранчевому, блакитний – жовтому, зелений – зеленому .

В Мережі багато чого можна прочитати про кольори, та хочу навести декілька висловів:

- Зелений – це колір любові… Зелений колір – це колір життя і достатку… Зелений – це чиста, гуманістична любов, а не бурхливий роман. Більше того, зелений – це дуже приємний колір. У любителя цього кольору гаряче серце. Пристрасть, ймовірно, похована десь під їх честю і гідністю. Якщо ви любите зелений колір, для вас суспільне благо більш важливе, ніж власне… (http://cikave.org.ua/discovery/znachennya-koloriv/)

Зелений колір походить від злиття синього і жовтого, при цьому взаємодоповнюються якості того й іншого. Звідси з’являється спокій і нерухомість. У зеленому завжди закладена життєва можливість, він не володіє діючою ззовні енергією, але містить у собі потенційну енергію - не спочиває, а відображає внутрішній напружений стан.

Він виражає відношення людини до самої себе; нічого не вимагає і нікуди не кличе (дивиться повз усіх). У собі приховує всі свої таємниці, надихає стабільність. Символізує процвітання і нові починання. (http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=2117)

Зеленый цвет… составлен из синего и желтого цветов, то есть Небес и Земли, поэтому этот цвет обладает почти мистическими свойствами. В христианстве значение зеленого цвета – это весна и растительность, и в связи с этим он является символом победы весны над зимой, другими словами, жизни над смертью. (http://magicofcolour.ru/znachenie-zelenogo-cveta/)

Зеленый цвет относится к четвертой чакре Анахате, которая отвечает за любовь, помогает не только любить, но и любовь принимать, растворяться в ней. Анахата располагается в области сердца или, другими словами в месте, где у человека находится душа.

Данный энергетический центр также способствует проявлению доброты к окружающим людям, миру, предметам. Умение прощать, сострадать, понимать непростые законы жизни также обеспечивается Анахатой. (http://www.metapower.tv/aura_chakry/ArticleID/1131)

 За останнє століття в суспільно-політичному об'ємі нашої місцевості також спостерігається кольорове протистояння – "біло - червоне", "синьо (синьо-біле) – помаранчеве (оранжеве)".

Наразі наблизилися до протистояння ще двох кольорів – світло-синього (блакитного) та жовтого, що найближче стоять зеленого (до центру), тим самим стверджуючи прискорення подій, та збільшення напруженості.

Хочеться вірити, що це протистояння на одному з символів нашої Держави дадуть поштовх до духовного розвитку, а люди ним скористаються, щоб...

Вже майже місяць, як відсиджуюсь вдома. Скажу чесно: це починає набридати. Одна справа — якби було себе чим зайняти. А так сум-нудьга-спогади. Хоча минулого року перша фотопрогулянка відбулася аж у середині лютого. Так що можна сказати, що нічого нового.

Звичайно, це не означає, що не вилажу з хати. Просто нікуди не виїжджаю. Спочатку через те, що хворів. Потім через ожеледицю і похолодання. Іще й друзі, як і в минулому році, або хворіють, або зайняті. А далі підключилося подорожчання маршруток. Тепер, щоб поїхати в Київ, треба витратити мінімум 30-32 гривні. Та й мати не пускає: ще захворієш, холодно, слизько, грошей нема. Так що весело. Виручає лише те, що є неопубліковані матеріали з минулорічних поїздок. Хоча дуже хочеться відкрити сезон 2017 року. Тим паче, ідей багато. І писати в блог щось треба.

При такому розкладі жалкую, що не відвідав Хрещення в своєму і місті і не з'їздив у Київ на катання з гірки.  Добре, що ці акції щорічні. От тільки відкладання «на потіім» не радує.

Світ сприймається у образах. Які ми пропускаємо через призму свідомості, рівня культурного розвитку, та сублімуємо у вербальну мову. Якщо простими словами – немає нічого швидшого за мислення, але для утворення думки придатної до вираження словесно – проходить час. Ось саме цим я собі пояснюю чому творчі люди думають швидше. А творчі люди думають таки швидше, що ми можемо легко спостерігати на прикладі вузькооких.

Якщо не зациклюватися на словах, на мові – все відбувається швидше, і ми це називаємо «інтуїтивно».

 

Спостерігаючи український київський світ на відчуттях (у образах) мені вимальовується картинка, якої я довго не могла розгадати, і здається тільки тепер можу.

Хтось колись цікавився тваринним світом? Світом живої природи? Є приклади істот, які здатні перетворюватися з одних в інші, вбирати у себе середовище і розчинятися у середовищі.

Так на сприйнятті українського київського світу мені вимальовується якась жива істота, біленька з гладкою шкірою, яка потрапила до багна. Багно те навіть більше схоже до перегнію, що в селі стікає до спеціального місця з-під хліву. А істота ця на фоні цього багна виглядає блідою, навіть блакитнуватою кольором шкіри.

У дитинстві мені довелося бачити як одна з нашої компанії дитина впала до тієї ями. Можливо це стало прообразом того, що вимальовується в моїй уяві що до навколишнього українського київського світу тепер.

 

Та істота у багні увібрала в себе багато багна. Вона у ньому розчинилася майже. Наковталася того багна і пропустила через себе наскрізь. Але вона не стала багном. Вона просто сприймає багно як саму себе і не реагує на нього. Я бачу цю картину: біла-білісінька до непізнаваності розчинена у багні істота живе, я бачу як пульсує її серцебиття. А через її оболонку де-не-де просвічує багно, що вона увібрала.

І задаюсь постійно питанням – а чи можливе життя цієї істоти без багна? Чи не здише воно після повного очищення? Чи не мутувало воно вже до неповоротності?

 

А тепер перетранслюю все те у слова.

Люди розчинилися у обставинах, і вже не можуть здоровим чином реагувати на них. Люди «наковталися» всього того, чим кормить їх нездоровий світ, і вже не супротивляються, а навпаки – розчиняються, пропускають через себе, вбирають у себе.

Ось що є таке та байдужість про яку часто чутно.

Лишається лише оболонка. Всередині ж майже в усіх каша з багна світу цього. Кого не візьми. Прекрасних зовні багато – прекрасних всередині одиниці.

Розповідаєте, що одне ниття і скарги. А що зараз хорошого? Політику не маю на увазі. Основні претензії до змін, здоров'я і погіршення економіки. Справджується правило: «Чим далі — тим гірше». Я от не можу знайти ні однієї гарної новини. Хоча ні, в Верховній зраді через Ляшка пересварилися. І може ще переведення громадського транспорту на електронну оплату. Маршрутникам буде важче приховувати прибутки. А так, більше ніякого позитиву.

Справжню радість життя відчуваєш тільки після того, як було погано.

Хоча, не сказав би, що зараз добре. Горло і ніс не турбують, але почуваюся так, ніби бухав декілька днів підряд. Цікаво, кава допоможе взбадьоритись?