хочу сюди!
 

Юлия

45 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 36-45 років

Замітки з міткою «роздуми»

Хочу порадитися...

Я тут подумав... Хочу з вами порадитися. Тут така тема: у березні їздив дивитися на колишні дачі Хрущова. Так спочатку не вдалося погуляти по колишній держдачі на Лук'янівці. Лише з другої спроби вдалося. Ну, думаю, от тепер все. А виявляється, що дещо проґавив.  Думав, що в парку «Нивки» лише один будинок відноситься до дачі Хрущова. Однак, при пошуці інформації про місце, дізнався що є ще один будинок. Блін! А коли фоткав найближчий будинок не міг подивитися по карті?! Трохи збило з пантелику, що в різних джерелах різне трактування. Навіть на Вікімапії обидва будиночки на російській і українській підписані по-різному(!). Та й у фотозвітах переважно показують лише найближчий будинок.

Але є друга будівля. Ось вона на цьому відео.
Прикол в тому, що вона за парканом і охороняється. Та чувак на відео якось пробрався.



Але все одно думаю, що без неї фотозвіт буде неповним.
Можливо, при нагоді, ще раз зганяти?

P.S.: В інтернеті знайшов лише дві фотки цього будинку. Та й то осіння і літня. А мені треба щоб не вибивался з сезону.

Коли здається, що нічого не відбувається...

Навіть коли здається, що нічого не відбувається, подій і всіляких дрібниць вистачає. От наприклад, захворів новий кіт — тож довелося носити його до ветеринарної клініки. У нашій сім'ї це справжня пригода. І кіт же важкий, пручається (а кому ж приємно лікуватись?!). Поки туди, поки сюди — і півдня нема. Паралельно влаштували прибирання в хаті. Я просто підмів, вимів павука. А оскільки у нас аж двоє пухнастих кошаків, то прибирати можна хоч щодня. Та й інші справи теж накопичуються: прання, миття, готування їжі. А... ще ж пошуки роботи. Підготовка нових звітів. Є чим зайнятися. А коли буває нудно — можна почитати книгу. Та й в поліклініку не завадило б сходити, бо хрипи задовбали.

Зате почав робити зарядку! Не знаю на скільки вистачить ентузіазму (інколи буває лінь). Поки ще не набридло. Та й зігріває, коли холодно, і збадьорює.

Ліквідація заброшок

Вже не вперше скаржуся на відсутність цікавих і доступних заброшок в Києві. Але нещодавно був шокований: подивився оновлені супутникові знімки і побачив, що деяких заброшок, і навіть діючих підприємств, вже знесли. Ви в курсі, що розваляли агрокомбінат «Пуща-Водиця»? Або те, що теплиць в Софіївській Борщагівці теж нема. Швидко розвандалили. В минулому році знесли недобудовану меблеву фабрику в Голосієво. Завод «Ремдизель» теж частково розібрали. Молокозавод «Галактон» зруйнували задля побудови нового житлового комплексу.

Ну і місяць тому знесли закинуту садибу Кістяківських, що у Боярці. Довго вона стояла покинутою і в аварійному стані. Думав, що сама розвалиться. Але знесли раніше.


Скажете: чим менше заброшок — тим краще. Так-то воно так, але ж закинуті об'єкти — це невід'ємна частина оточуючого світу. Ну і захоплення, само собою треба підживлювати. Так що заміну важко буде знайти.
Хіба шо по другому колу лазити на абандони, які поки ще вціліли?

Ліки від нудьги

Знову нудьга. Хоча, краще нудьга, ніж депресняк. Ну а щоб зовсім не заскучити, прогулююсь віртуально. Спасибі панорамам. Ну а власних поїздок поки нема. По-перше, куди сходиш? Були на  примітці декілька місць — але вони несподівано перетворилися на будівельні майданчики. А по-друге, нікуди і не хочеться. Так шо віртуальні подорожі — наше все. Ліки від нудьги. А коли втомлюєшся від компа — можна відсипатись.

Дорога «Київська Русь»

Напередодніі Масляної рекламують всілякі святкові заходи. От і я замислився над культурною програмою. Думаю, ні для кого не секрет, что парк «Київська Русь» дорогий. Раніше квитки коштували 100 грн.. Потім 150. А зараз обнагліли — просять 200 гривень. А нещодавно дізнався скільки коштує дорога. Виходить, що дорога «Київська Русь» і дорога дорога. 35 гривень в одну сторону.  Так що мабуть так туди і не з'їзджу. Порахував, що зі всіма витратами на квиток і на проїзд вийде 314 гривень.

Цікаво, чи багато відвідувачів вибирають «Київську Русь»? Бо можна знайти цікаві музеї і екскурсії за меншу ціну. Взяти хоча б конкурентів — Музей народної архітектури та побуту України відвідати коштує 40 грн.; «Мамаєва слобода» — 50.

З приводу 23 лютого.

Чесно кажучи, ще 25 хвилин тому не знала, що написати.
Але поки йшла пішки, думки склались до купи. Напевно, свіжий кисень подіяв на мозок.
До свята 23-го лютого усі громадяни нашої країни та пострадянського простору ставляться по-різному.
Хтось казав, що радянські свята він не вважає своїми, хтось взагалі не сприймав день, пов"язаний з військовими діями, як свято.
Я належу до того числа людей, які ставляться до людини добре навзаєм. Незалежно від її/його національності.
Якщо ти мене поважаєш і не робиш мені нічого поганого, то я так само ставлюсь у відповідь.
З приводу сьогоднішнього дня наступна пропозиція: змінити  (хоч на кілька секунд), доки Ви читаєте цю статтю, рядок з українського гімну.

  Було:
 Ще не вмерла України ні слава, ні воля.
Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці. 

Стало:
Ще не вмерла України ні слава, ні воля.
Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.
Буде й качкам проса жменька, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Не знаю, як у Вас у всіх, а у мене ніяких вороженьків не було і немає (принаймні, хочеться у це вірити).
Може, аби щоранку по радіо про них не співалося, то їх би й не було? А якщо ми налаштовуватимемся на просо і качок, то це означає, що у країні буде достаток і, відповідно, ніхто не буде голодним.
Окрім того, "качка" англійською перекладається як "duck".Співзвучно "дак" до відомого усім бізнесменам та економістам індексу Nasdaq,   тобто це автоматично означатиме покращення місця України на світовій економічній арені. 
...просто у країні таке зараз робиться, що у мене вже нерви "здають"....про своє життя я взагалі краще змовчу... бо як "пороблено".


Якщо з усіх "затятих" українців ще досі ніхто не здогадався, що дизайн кімнати, у якій я мешкаю, оформлений у національних кольорах - синьому та жовтому - то я, якщо чесно, вже не знаю, що робити...

Помирилися. Але чи надовго?

Відвоював тумбочку. Ще й журнальний столик забрав до себе (ледве проліз через коридор, та й модельки ледве всунув у сервант). Зате тепер кицька не буде по ньому бігати і скидати журнали та модельки. І мамі не буде заважати. Хай хоч танцмайданчик робить у себе. Це ж класно! Ну так, тепер в кімнаті тісно. Але тіснота = затишок. Заодно і зміни в обстановці.

Думав вже взагалі закінчити цю комедію. Але помирилися. Хоча не вважаю себе винним. Хіба шо в тому, що не виправдав їхніх сподівань. Але інвестиції не завжди окупаються.

Шо робити? 1) Шукати роботу. Бажано з проживанням, щоб вдома рідко з'являтися. 2) Шукати можливості не ночувати вдома. Взимку це проблематично, а от навесні-влітку треба спробувати десь забомжувати. 3) Робити по дому все окремо. Ну, в принципі й так кожен сам по собі. Залишилось тільки готувати самому.

P.S.: А батьки ще й між собою сваряться. Е... «Сімейка Адамсів».

Ода самотності

Напередодні дня святого Валентина пропоную поговорити про самотність.

Всі мабуть чули, що в минулому році один відеоблогер і турист з України (Одеса), тезка (теж звали Максом), через самотність вирішив зробити самогубство. Це викликало резонанс в соцмережах. Ну і дало ще один привід замислитися над темою самотності. Тим паче, що у мене були періоди, коли не цінував життя, через самотність і нерозділене кохання. До 2013-2014 року ще шукав способи познайомитися хоча б з кимось (навіть було неважливо з ким — з дівчиною, чи хлопцем(!)). Але потім «забив». Та й, як показує практика (і кримінальні сводки), краще самотність, ніж сімейні сварки.

Що б там не казали, а одному бути непогано. Он, брат одружився — так тепер дружина зробила його вегетаріанцем і домогосподаркою). Тепер сам готує їжу — хоча до цього не вмів готувати. Є приклади серед знайомих, коли жінки «виїжджають» на чоловіках: «припахують» до хатніх справ. Одинаку в цьому плані простіше — йому потрібно прати тільки свої речі і прибирати тільки для себе. А можна і не прибирати, і ходити в брудному, як бомж. Коротше, як не крути, а відносини змінюють людей. В кращу чи гіршу сторону — коли як. Однак одному простіше. Чому?

1) Можливо карма бути самому. Так нафіг тоді рипатись?
2) Не треба ні за кого піклуватись і відповідати. Нерви ціліше будуть.
3) Не треба ні з ким радитись. Живи — як хочеш. З одного боку, це погано. А з іншого — свобода вибору.
4) Нікому компостувати мізки і ни з ким сваритися. Хіба шо воювати самим з собою. Але в такій війні нема ні переможців, ні переможених.
5) Ні з ким зайнятися сексом. Тю! Ну і шо? Є ж сублімація. А ще — порнушка. Ну, на крайняк, проститутки.
6) Відсутність турбот з виховання дітей, тещі, думати як прокормити ще когось крім себе. Відповідно, більше часу для себе.

Звичайно, в самотності є і багато недоліків. Самотні люди живуть менше, ніж сімейні. Зате цікавіше.
Та й дивлячись по батькам і знайомим розумієш, шо там, де двоє — сварки неодмінно будуть.

Приховані умови праці

Досить часто на роботах не розповідають про всі умови праці. Зокрема, про тривалість робочого дня (зміни). Буває, що написане в оголошеннях не співпадає з реаліями.  В оголошеннях або в розмові з керівництвом обіцяють одну тривалість робочого дня. Але після влаштування на роботу, дізнаєшся, що треба перепрацьовувати.

Влаштовувався на «Нову пошту». В розмові по телефону казали про зміну з 9 до 19.  Однак при співбесіді дізнався, що в 19ій закінчується лише робота з клієнтами. Тому доводиться затримуватись на годину-півтори. Тож фактично, в конторі треба перебувати десять-одинадцять годин(!). Тодві треба й зарплату вимагати більше. Я ж розраховував на одне співвідношення зарплати/робочого часу — а якщо один зт цих параметрів змінюється, то це вже інший «расклад», менш вигідний. Якби ж одразу розповіли про реальну робочцу зміну, а то «дєвачка на телефоні» тільки даремно обнадіяла. Так би не поїхав на співбесіду.

Другий приклад: робота на складі. Робочий день з 9 до 18 (ще круто!). Але декілька вихідних в місяць — робочі. Тобто, 5-6 денний робочий тиждень. Думаю: ну, нехай. І шо б ви думали? Згодом вияснилося, що тиждень виключно шестиденний. І два дні на тиждень треба приходити на півгодину раніше. Невже це не можна було сказати одразу?

Іще один приклад: робота «хлопчиком на побігеньках». Робочий день з 9:30 до 18ти. Нуц, наче все норм. Але фактично роботу закінчуєш після 18ти — в 18:10 - 18:30. А потім іще треба доїхати до офісу. А це ще годину. Тож виходить перепрацювання в півтори години. От такі приколи. До речі, навантаження перевищували обіцяні. Ледве не взяв керівництво на «понти». Але сваритися не хотілось. Вирішив сам піти.

Як казав доктор Хаус: «Брешуть усі». Держава най%бує свій народ. Народ най%бує державу. Роботодавці брешуть. Ну і співробітникам не залишається нічого іншого, як діяти так само. Хоча в очі ще нікому не казав, що брехня провокує брехню. Жалкую, що керівництву при співбесіді ще жодного разу не сказав: «Багато хто теж обіцяє одні умови праці, а на ділі виходить інше. Тому і я залишаю за собою право бути з вами (роботодавцем) не зовсім відвертим». Цікаво, яка б була реакція?

P.S.: При тотальній брехні є й чесні роботодавці. Але їх дуже мало.

Проти-Єдине (роздуми)


Якщо подивитись на Райдугу-Веселку, то можна побачити Протистояння в Єдиному. Спочатку пригадаємо, що таке Веселка і, щоб не видумувати щось, просто можна згадати курс шкільної фізики, або звернутись, наприклад, до Вікіпедії:

- "Веселка пов'язана з заломленням і відбиттям (деякою мірою і з дифракцією) сонячного світла у водяних краплях, зважених у повітрі. Ці крапельки по-різному відхиляють світло різних кольорів, у результаті чого біле світло розкладається на спектр... Традиційно умовно виділяють сім кольорів веселки в послідовності зменшення довжини світлової хвилічервоний (< 740 нм), оранжевий (помаранчевий), жовтийзеленийблакитнийсинійфіолетовий (> 380 нм)."

В деяких східних вченнях фіолетовий прирівнюється до білого на особистісному плані.

Що ж бачимо: білий / фіолетовий протистоїть червоному, синій – оранжевому / помаранчевому, блакитний – жовтому, зелений – зеленомуshock smile .

В Мережі багато чого можна прочитати про кольори, та хочу навести декілька висловів:

- Зелений – це колір любові… Зелений колір – це колір життя і достатку… Зелений – це чиста, гуманістична любов, а не бурхливий роман. Більше того, зелений – це дуже приємний колір. У любителя цього кольору гаряче серце. Пристрасть, ймовірно, похована десь під їх честю і гідністю. Якщо ви любите зелений колір, для вас суспільне благо більш важливе, ніж власне… (http://cikave.org.ua/discovery/znachennya-koloriv/)

Зелений колір походить від злиття синього і жовтого, при цьому взаємодоповнюються якості того й іншого. Звідси з’являється спокій і нерухомість. У зеленому завжди закладена життєва можливість, він не володіє діючою ззовні енергією, але містить у собі потенційну енергію - не спочиває, а відображає внутрішній напружений стан.

Він виражає відношення людини до самої себе; нічого не вимагає і нікуди не кличе (дивиться повз усіх). У собі приховує всі свої таємниці, надихає стабільність. Символізує процвітання і нові починання. (http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=2117)

Зеленый цвет… составлен из синего и желтого цветов, то есть Небес и Земли, поэтому этот цвет обладает почти мистическими свойствами. В христианстве значение зеленого цвета – это весна и растительность, и в связи с этим он является символом победы весны над зимой, другими словами, жизни над смертью. (http://magicofcolour.ru/znachenie-zelenogo-cveta/)

Зеленый цвет относится к четвертой чакре Анахате, которая отвечает за любовь, помогает не только любить, но и любовь принимать, растворяться в ней. Анахата располагается в области сердца или, другими словами в месте, где у человека находится душа.

Данный энергетический центр также способствует проявлению доброты к окружающим людям, миру, предметам. Умение прощать, сострадать, понимать непростые законы жизни также обеспечивается Анахатой. (http://www.metapower.tv/aura_chakry/ArticleID/1131)

 За останнє століття в суспільно-політичному об'ємі нашої місцевості також спостерігається кольорове протистояння – "біло - червоне", "синьо (синьо-біле) – помаранчеве (оранжеве)".

Наразі наблизилися до протистояння ще двох кольорів – світло-синього (блакитного) та жовтого, що найближче стоять зеленого (до центру), тим самим стверджуючи прискорення подій, та збільшення напруженості.

Хочеться вірити, що це протистояння на одному з символів нашої Держави дадуть поштовх до духовного розвитку, а люди ним скористаються, щоб...