Іду по вулиці Революційній,
на відрізку шляху від Будинку Культури до міліції. Назустріч мені йде солідний
молодий чоловік з корзинкою посвяченого харчу і в другій руці тримає руку
маленької дівчинки. Він повертає голову в бік пам’ятника і пояснює
дитинці: «Оце, дєдушка Лєнін!»
Так і живємо!
Святимо паски у церкві імені «Фе... Дзержинського» (бувший кінотеатр ім. «Фелікса
...»), ходим біля «дєдушки ...» і дивуємся, що життя не
поліпшується. Як може Бог віднестися до народу, що...
Читати далі...