хочу сюда!
 

Наталия

37 лет, дева, познакомится с парнем в возрасте 34-45 лет

Заметки с меткой «мої вiршi»

Занедбанне, ганебне почуття - заспiлкувався раптом мовой




Занедбанне, ганебне почуття - наскiльки тяжкой доля може бути...Приховане у шафах душ смiття ретельно висмикнем зненацька, щоб нам не забути....

Я Богу дякую,що ти на світі є



В цей день лютневий, в світлую годину

На землю Ангел із небес прилинув.

Господь в опіку душу йому дав,

А він із радістю служіння це прийнЯв.

 

Повів її він по життя дорозі,

Завжди він поруч – в радості й тривозі.

Від бід борОнить і упасти не дає,

Щодня наснаги й сили додає.

 

У долі випало твоЇй терпінь не мало,

Не один раз життя у крайності кидало.

Розчарування, втрати, біль ти зміг пройти,

Зумівши в серці щиру віру зберегти.

 

Нехай надалі тебе Ангел зберігає,

Господь любов’ю твоє серце зігріває,

Усе тепло твоє сторицею воздасть,

І все, що просиш ти в молитвах своїх, дасть.

 

А я тобі простори серця подарую,

У кольори кохання світ твій розмалюю,

Нехай сто літ тобі зозуля накує,

Я Богу дякую, що ти на світі є.

heart heart heart heart heart heart heart heart heart

Я бачила у сні прекрасні очі

Я бачила у сні прекрасні очі…
У них блакить і темінь водночас,
І ніби день, але темніший ночі,
Й мов сон, але правдивіший за нас.

Таких іскрин, як в їх глибинних шквалах,

Таких сльозин, як на повіках їх
Я ще в житті ні разу не стрічала,
Ні на яву, й між сновидінь доріг.

І не могла ніяк я зрозуміти,

Чому ці очі ранять так мене, –
Чи я колись їх зрадила в цім світі,
Чи вкрала їх сіяння осяйне?..

До них немов віки уже прикута,

Дивилась я, не зводячи очей,
На цю красу, що наче тло отрути
Так моторошно впало на плече…

Я бачила у сні прекрасні очі.

От тільки кров’ю плакали вони…
А я, не вірячи у сни свої пророчі,
Не знала, що була це, Україно, ти…

В переддень весни


В світанкОвих променях веснЯних

РозчинЮ останки снів зимових.

І зустріну сонце у очах коханих,

З двох сердець сплету веселку кольорову.

 

Злину в небо піснею живою,

НаберУ в долоні зоряних краплинок.

Скарб небесний розділЮ з тобою,

Складу Всесвіт наш з двох половинок.

 

Ніжністю конвалії розквітлої

В переддень весни серця наповняться.

І Любов зорею передсвітньою

В нашій долі новим днем розгОрнеться.

Пам’яті героїв Крут



Свіча. Горить… вогнем свого народу,

нагадуючи сотні мертвих тіл.
Свіча. Німа. Як пам'ять про свободу.
Як чорна стрічка в душах матерів.

Свіча. Страшна… Бо в полум’ї згоряє

останній подих віри юнаків,
що пануватиме добробут в ріднім краї
й не буде двох Дніпрових берегів.

Свіча. Тремтить. То сльози жовтим воском

по безталанних зморених руках,
по головах рабів з промитим мозком,
стікають, обпікаючи їх в прах.

Свіча. Була. Давно її не стало…

Погасла. Щезла. Із залізних пут
Тюрму страшну самі ми збудували
Ідеям волі, дітям горе-Крут.

Свіча… Та ж запаліть! – ця річ нехитра,

лиш пам'ять щоб не стерла круговерть.
Складіть, раби, ще раз свою молитву
і доведіть – не марна Їхня смерть!

Татові


В проблемах, суєті життя несеться…

За днем йде день, за  роком знову рік…
Минає все… Лише батьківське серце
Незмінно шле любові якорі.

В життєвім морі шторму грозового,

Падіння грішного, коли згубили слід,
Підносить з дна батьківське щире слово,
Порада мудра береже від бід.

Долоня мозоляста приголубить,

А очі! В них любові дна нема!
І що тоді проблеми, пересуди,
Коли є поруч татова рука!

Старенький плащ від
холоду сховає,
Тривога миттю за поріг втече,
Бо затишніших митей не буває
Ніж коли поруч татове плече.

Вклонюсь, татусю, Вам низенько нині,

Для Вас здоров’я в Бога попрошу,
У Вашій хаті я завжди дитина…
Спасибі, тату, за любов святу!

*** *** ***



Обійми мене міцніше,

Вслухайся в стук серця мОго.

Увійди в глибинну тишу,

В його мрію загадкову.

 

Зазирни у мої очі,

Заблукай у них до ранку.

Пристрасть зоряної ночі

Пий зі мною до світанку.

 

Прожени зимову втому

Своїм поглядом весняним.

Серце лиш тобі одному

Прошепочемій коханий.

 

У теплі твоїх долоней

Наче в сонці, розчиняюсь.

І в кохання світ бездонний

Із тобою поринаю.

 

Перепишу історію любові

Перепишу свою історію любові,
Перемалюю ілюстрації до неї,
Та так, щоб в кожному написаному слові
Не було смутку і розлуки апогею.

Перегорну сторінки із розчаруванням,

Переспіваю саундтрек ще раз вітрами,

Щоби сльозами не дощило в ній світання
І розпач протягом не шастав щоб ночами.

Передивлюсь усі бажання і розмови,

Візьму з них ноти, що давно у мріях снились
Й перепишу свою історію любові,
Щоб в ній був ти,- не він, не хтось, а ти лиш…

Христос народився!

Щоб в кожному серці не згасла надія,
Щоб в кожному домі не згасла свіча,
Родився сьогодні у яслах Месія,
Із люблячим серцем святе Отроча.

Христос народився! Славім Його, люди!
Засяяла сонцем іскринка надій,
Бо більшого чуда не було у не буде,
Хай в кожній оселі лунає «радій!»

Розсипались в небі мереживом зорі,

Співають з-за хмар ангелята малі,
Схиляє колосся голівки в покорі,
Колядки мандрують добром по землі…

В молитві весь світ опівночі стихає…

Яке таємниче й чудесне Різдво!..
Хай в кожній родині лиш радість витає,
Христос народився! Славімо Його!

Вітаю ВСІХ!!!

Вітаю вас з Різдвом Христовим,

Та з Новорічними Святами

Бажаю, щоб у році новім

Навколо всі пишались вами.

І посміхайтесь дуже щиро,

Будьте багаті та здорові,

Бажаю злагоди та миру.

Нехай щастить у році Новім!

Бажаю творчої наснаги

Нехай в душі вогонь горить.

Любові, мудрості, поваги,

Хай вас Господь благословить!!!