хочу сюда!
 

Ольга

34 года, телец, познакомится с парнем в возрасте 25-45 лет

Заметки с меткой «мої вiршi»

Та хіба ти можеш жити без мети?..(с)


Пріоритети зовсім не розставлені 
Мети нема, не знаю чого хочу 
Лиш тільки дві мене в мені зіставлені 
І це..майбутнє зовсім не пророчить 

Куди іти?! Навіщо?! – ось питання 
Які хотіла б з часом розгадать 
Але в душі моїй поки лише мовчання 
І я не в силах тишу запитать 

Сиджу у парку де червоні квіти 
Холодний вітер часом обдува 
І спогад про таке чудове літо 
Душу мов ковдрою миттєво зігріва 

Єдине що я маю це надію.. 
Я сподіваюся знайти якісь шляхи 
І сповнити дитячу щиру мрію 
Уваги не звертати на віхи..

Іще не осінь

Іще не осінь, але вже не літо…
Ще не спустів й не зажурився сад:

до сонця груші мружаться налиті,

хизується красою виноград.


Грайливий вітер бавиться гілками

зеленокосих панночок-беріз

й плете шарфи сумними вечорами

з прозорих павутинових завіс.


Ще ліс не спить. Цілує срібні роси,

в траві ще ніжиться і гомінко шумить.

Уже не літо, але ще не осінь.

І якось в серці трепетно щемить…

Красота понятие нестатичное...

Красота понятие нестатичное
Сказать проще, непостоянное
Временами немного странное
Говорят, что природой данное

Но извольте ответить честно
Что для вас красота? – Картинка?
Рассуждения ваши уместны
Только это лишь половинка…

Имидж можно всегда построить
Пропиарить себя - дело чести
И «обложкой» цену утроить
Когда хочется сладкой лести

Прячем лица за макияжем
Есть желание скрыть усталость
И рассудка таким вояжем
Маскируем всю нашу «малость»

Бедность душ, наше состояние
Не закроешь слоем «мейк-апа»
Он напротив катализатор
Выдаст тайны из подсознания

Тогда что красота? - Гармония!
Дружный синтез внутри и снаружи
Не потерпит она сражения
Тот баланс в душе не нарушит

Все мы с вами ей одержимы
Как украсить нам наши «туши»
Измененья необратимы
Стоит только почистить души…

Замість номера, назва «Вдячність»

Важко,боляче,неможливо
Серце тисне на душу,мов камінь
Замість сліз якась злива
Тихий шепіт із вуст «Амінь»

Я відраду в віршах знаходжу-
Зараз спершу була трохи «вбита»
Із думок тих повільно виходжу
Там сльозами вже вся накрита

Але раптом – якесь прозріння
Щось прозоре для мене відкрилось
Теплий подих мого розуміння
І нарешті та біль втомилась

Значить є, приходить відрада
Якийсь спокій вже в двері стука
І життя не «Верховна рада»
Де лиш галас, сморід і скука

Тому зараз чую довіру
Так довіру!Й за тебе радість
Входжу ніби в якусь квартиру
Замість номера, назва «Вдячність»…

А вже Осінь на підході...

А вже осінь на підході,

Перше листя облітає.

Тепле літечко відходить,

Сестрі двері відчиняє.

 

Ще гаряче літнє сонце

Землю в променях купає.

І привітно у віконце

Рано-вранці зазирає.

 

Ще буяють літні трави,

Різнобарв’ям зір милують.

І вбранням своїм яскравим

Вже останні дні чарують.

 

Стоїть Осінь на порозі,

В руках айстри та жоржини.

Руда стрічка у волоссі,

В неї скоро іменини.

Якщо...

Якщо бути убитою, то поглядом твоЇм,

Якщо хворіти, то гарячкою кохання.

Якщо сп’яніти, то тобою лиш одним…

І в кожну мить, неначе вперше і востаннє.

 

Якщо летіти, то на крилах наших мрій,

Якщо упасти, то в твоЇ палкі обійми.

Якщо згоріти, то у пристрасті твоЇй,

Такій солодкій, бажаній і сильній.

 

Якщо тонути, то у хвилях почуттів,

Любов ковтати, не бажаючи спасіння.

У тебе влитись, мов ріка без берегів,

В твоєму серці прорости живим насінням.

Менi Небо дарувало очi синьо- сiрi...

***********************************

Менi  Небо  дарувало  очi  синьо-сiрi.

мое  серденько  злiтало  у   бескрайнiй   вирiй.

а   волоссячко  я  мала, як  у  полi  жито.

та  хiба  ж  ранiше  знала, що  так  тяжко жити?!

[ Читать дальше ]

Дайте місце депутата!

Дайте мiсце депутата!
Спасибi  за  фото:  kadetv20

Дайте  місце  депутата!
**********************************************************
Так  просила, так  благала  жiночка  в  краiнi
Колись  так  голосувала  за  «свободу». Нинi
Понаiлась, Бiдолашна,  «незалежностi»  тоi.
А  тепер  же  рве, та  нудить  ii! От  такоi?!
[ Читать дальше ]

Я йшла до тебе...

Я йшла до тебе в серці і в віршах…

Між сяйвом місячним Чумацьким шляхом.

Тебе я малювала в своїх снах,

Нестримно линула до тебе синім птахом.

 

Я серцем завжди знала, що ти є,

Хоча в житті своїм не раз зблукала.

В моїй душі цвіло ім’я твоє,

Між терням долі воно пагони пускало.

 

До тебе йшла дорогами життя,

На них і біль, і радість зустрічала.

За кроком крок ступала в майбуття,

І погляд твій серед зірок шукала.

 

Зустрілись наші душі в небесах,

Десь на кордоні поміж простором і часом.

Ми подолали цей важкий тернистий шлях

Для того, щоб назАвжди бути разом.

Слухаю дощі

В кімнаті літо. Пахне чебрецем,
що вчора повні жмені назбирала.
Я ще тоді у змові із дощем
з сріблястих рос краплиночки складала…

А нині день – у дощовім плащі,
розквітлі липи краплі умивають.
В кімнаті тиша. Слухаю дощі
із чашечкою липового чаю.

Не модну книжку з відгуком чудес

беру, поближче до вікна присівши.
І хай там що диктує нам прогрес,
а ми з дощем читати любим вірші…