Менi Небо дарувало очi синьо- сiрi...

двадцять  рочкiв  пролетiло! - два  десятки  рокiв!

жити   радiсно  хотла! так  i  було,  доки

не  напав,  тихенько,  ворог – почав  шматувати

Батькiвщину! - рокiв  з  сорок  не  буду  спiвати.   

у  дитинствi   вiдспiвала  - пiсням  вчила  Мати…

Батькiвщину  рiдну  мала! Батькiв  cвоiх,  хату!

лютий  ворог  зненадська  напав  на  родину….

де  ж  те  войсько  козацьке  у  тяжку  хвилину?!

посiяли  помiж  нами,   злi   вороги,   ворожнечу.

роздiлилися   таборами, подiлили  речi....

подiлили  землi  нашi,  роздiлили  мову....

сваряться, мов  дiти  малi  знову, та  й  знову....

ворожина   той  -  безжалiсна,  хитра   лисиця!

що  робиться, ой-йой-йой! може, менi  сниця?!

двадцять  рокiв  наснилися? чи  то, дiйсно - життя?

та  ви  що, показилися, йдучи  в  небуття?!

схаменiться! проснiтеся,  брати  РОДу,  та   кровi!

хай  Iм'я   Творця   свiтеться  в  серцях  у  Любовi!

*******   / 11.07.2012 р. /