Життя без мети – це пусте існування. Як небо без сонця, як ніч без зірок. Як серце без світла, як секс без кохання, Як мозок без розуму і без думок. ШкодА мені тих, хто від себе втікає В ілюзії пристрасні світу химер. Реалії часу назАвжди втрачає, А жити потрібно тут і тепер. Розбити ілюзію важко буває, Та краще вже смерть, ніж таке от життя, Бо душу так легко вона поглинає. І може не бути назад вороття. То ж краще вже правді у очі поглянуть. Від себе, ...

Читати далі...

Ти підеш, не лишивши й слідів, озирнутись назад не посмієш, а я буду сльозами віршів розмивати сполохані мрії… Ти підеш, залишивши мені лиш думки, дико сплутані снами, що стікатимуть знову по склі то чорнилом, то сіро дощами. Ти підеш… Я присплю крадькома всі бажання і пристрасті ночі, та коли тебе поруч нема, то чомусь не всміхаються очі… Ти пробач… за цей сум у рядках, за ці сльози дощу і чорнила… Ти від мене втікай, але так, щоб тебе я знайти не зуміла…

Наллю у келих терпкого вина Напівгіркого – як життя чи доля. Ви не подумайте, я п’ю, ні, не одна, – Зі мною ніч і зір ясних доволі. Напівпорожній келих пригублю, Смакуючи краплинами самотність, І що комусь люблю чи не люблю? – Байдуже. Навіть сни зі мною згодні. В вікні спітнілому сльозити буде ніч І умиватись в місячнім проміння, Торкнись думок, очей моїх і пліч Своїм теплом крізь дотики осінні. Почуй мене, в політ мене візьми, Бо я без тебе гасну і німію. Я п’ю вино, щоб...

Читати далі...

Я помню тёмные аллеиИ вечер летний,Наряды милых дам белелиЕдва заметны.И воздух чарами наполненИ ждёт развязкиМгновений сладких и греховныхЧудесной сказки.Ступала дама по дорожке,Лицо в вуали,И шлейфом за несмелой ножкойШелка шептали.Ажурный зонтик прикрываетОт глаз прохожихРукою тонкой лик печальныйС Мадонной схожий.Заворожено кавалерыЕй вслед смотрели,Но сделать шаг навстречу чудуОни не смели.Господь создавший совершенствоСвоею властьюНе дал ей испытать блаженстваЗемного счастья

Ловлю проміння сонечка в долоні І п’ю тепло бажання бути небом Я вже давно у осені в полоні І визволяти мене ні, не треба! Візьму осінніх нот тривожних жменьку й мелодії насмілюся творити і будуть хай вони сумні й простенькі, та з сподіванням в радість перелитись. Черпну з очей смарагдових натхнення і намалюю усмішками вітер, щоб викласти любові фраз знамення з багряно-золотих листочків-літер. Любитиму цю осінь до безкраю й вдихатиму життя на повні груди і хай у нім не все...

Читати далі...

Запам’ятай мене такою як сьогодні – З усмішкою, з цілунком на вустах, У сукні, що давно, мабуть, не в моді, Та я чомусь любила її так. Запам’ятай мене веселою й смішною, Що в парі з вітром по росі біжу, Що вслід лечу за дивною весною, Руйнуючи можливостей межу. І хай спішить життя, хай вихором несеться, Зриваючи останні пелюстки Із квіт мого замріяного серця, Ти лиш, прошу, не відпускай руки… І пам’ятай мене такою… як учора – Без сліз, без розпачу від болю і жалів, З...

Читати далі...

Звездочка с неба упала Прямо на мою ладонь. И я желание загадала, Чтобы мне приснился ОН... Чтоб встретились случайно, Но никто не помешал, И поцеловались тайно, Нежно он меня обнял. Ветер нас пускай увидит... И на ушко ласки шепчет.. И никто пусть не обидит, Чтоб не напугал нас вечер!.. Ты, когда со мною рядом,- Лучик солнца в душу светит. Я смотрю влюбленным взглядом Быть хочу твоей лишь на свете! Когда исчезнут все чувства, Когда будет вокруг ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Блакитне сяйво зоряної ночі, Ясне проміння сонячного дня, Перлинки неба – найніжніші в світі очі… Стежинку мрії в них знайшла любов моЯ. Спасибі, сонечко, за кожне тепле слово, За те, що полум’я сердець оберігав Від пересудів, від плітОк і вітру злого. В долонях сильних почуття наші тримав. Легких доріг до щастя не буває. На перехресті часу ми обрали шлях. Тепер щось більше, ніж кохання, нас єднає, А відповідь ти вже знайшов в моїх очах.

[Приєднана картинка] Втомився? Стільки мабуть клопотів й проблем… Сідай, я напою тебе гарячим чаєм Із липою, мелісою і чебрецем. Про все забудь, нехай душа відпочиває. Ти по краплинці, мов п’ючи богів нектар, Відчуй як сила струменем тече по венах, Як хочеться всміхнутись просто так, без чар І просто ще раз пригорнутися до мене… Я не питатиму тебе вже ні про що, Помовчимо з тобою, порахуєм зорі Чи просто слухатимем теплий літній дощ, Якщо заплаче раптом небо неозоре. Ти...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Серед галактик і незвіданих світів В просторах серця Мрія народилась. Рікою чистою без меж і берегів Вона в долині підсвідомості розлилась. Живилась Мрія та молитвами душі, Її любов і віра укріпляла. До рук Творцеві усі задуми свої Вона з довірою щоденно віддавала. Життя тягнуло у зневіри вир, Та хвилям сумнівів вона не піддавалась. Лиш до небес звертала ясний зір, І вірною своєму серцю залишалась. Від неба до землі стелився шлях...

Читати далі...