хочу сюда!
 

Александра

44 года, лев, познакомится с парнем в возрасте 39-49 лет

Заметки с меткой «вірші»

Сонце нещадне. Сухо.

Сонце нещадне. Сухо.

Сіють тополі пух.

Бджілка дзижчить над вухом,

перевіряє слух.

Котить пшениця хвилю,

просить душа води.

Ноги уже безсилі,

хочуть лише лягти.

Кличе у тінь дрімота.

Впертість не має слів.

Жайвір знайому ноту

десь у траві згубив.


На планетіUA

Небагато людей

На планетіUA

Шлях туди непростий,

Немиттєвий.

Більше лізуть в діру

МалороскрапкаRU,

Там морозиво, кажуть,

Дешеве.

 

Нерозірване коло...

Нерозірване коло.

Передзвони кайданів.

Десь, напевне, є воля

за великим туманом.

Ходить в гості до слави,

і поводиться гідно,

Та за млою халяви

волі зовсім не видно.


Котик йшов до магазину...

Котик йшов до магазину

Купувать собі хлібину,

Ну а там мишуська біла

Майже все уже скупила.

Залишились кавуни,

Й нащо котику вони?


Молитва

Бери моє,

від щирої душі,

Тут є усе,

що дозволяє мрія.

Мені на серце

руку положи.

Ти чуєш,

як Тобі воно радіє?

Благослови

зайти за небокрай,

І на шляху

здолать усі проблеми.

А чом я сам –

про теє не питай,

Хіба я сторож

братові своєму?



Луни ходять городами...

Луни ходять городами,

жовтим світиться пруг.

Чуєш, пахне пригодами,

мій малесенький друг?

Небо схоже на згарище,

тож рушаймо до зір!

Миша й кіт – не товариші?

Ти базікам не вір.


Степ заворожений. Пусто.

Степ заворожений. Пусто.

Вітер гортає думки.

Місяць запалює люстру

над поворотом ріки.

Хмари неначе поснули.

Долю малює звізда.

А на могилі минуле

юність свою вигляда.


Людвіг Нявкатий

Людвіг Нявкатий,

Його Пелехатість,

справжній король,

повелитель у хаті!

Служать Йому

і дорослі, і діти,

Навіть бабуся

готова служити!

Бідкалась мишка:

- Ото срамота!

Зовсім мені

зіпсували кота!


Спи, маленький, будь ласка...

Спи, маленький, будь ласка,

час настав добрих див:

Розповім тобі казку

про мишей та котів,

про веселі пригоди,

про удачу та сміх.

Чуєш, сон тихо ходить?

Він сьогодні про них.


У Чорному лісі...

У Чорному лісі – зима і вовки,

І боязко надто, і холодно дуже.

Там чорні сидять на деревах круки,

І дивляться мовчки в самісіньку душу.

В палаці казковий живе Берендей,

Ключі у коморі від літа ховає,

Та в Чорному лісі немає людей,

А отже і підлого в ньому немає.