хочу сюда!
 

Елена

36 лет, лев, познакомится с парнем в возрасте 35-45 лет

Заметки с меткой «вірші»

Де під аґукання луни...

Де під аґукання луни

Рибалка місяць ловить хмару,

Де сон собі шукає пару

І тіней ковзають човни,

Де всі загублено слова,

Де в них уже нема потреби,

Бо зорі захопили небо,

Ти чуєш, як росте трава?


мал. Юрія Нагулко



До чого та зимова мова?

До чого та зимова мова?

Морозу нащо ті сліди,

як хвиля падає квіткова

на розкуйовджені сади?

І вже під небом ясно-синім,

де сонце плаває руде,

першомедове ворожіння

у душу солодко гуде.


минає час...

Світлина від Alyana Alya.

Вірш присвячую одногрупникам, котрі передчасно пішли з життя.
Спочивайте з миром

Тест на міцність

Не спинити мою свободу -
крок вперед всім чортам назло.
Серед вогнищ шукаю воду
тут сміливість, як ремесло

необхідна. В часи задухи
прожене вона горе геть.
Добра доля протягне руки -
забирайся, старуха-смерть! 

Під керівництвом прагматичності...

Під керівництвом прагматичності,

Яка панує в цьому світі,

Залиште трішечки дотичності

До того, що не пояснити,

Що не дає втопитись в побуті,

Переступить через паскудство,

Що відрізняє нас від роботів

І людство й досі робить людством.

Небо вечірнє зімкнуло вуста...

Небо вечірнє зімкнуло вуста.

Множаться тіні у світлі ліхтарнім.

Перша на подіум вийшла звізда,

і дефілює у платтячку хмарнім.

Гаснуть хвилини. Скінчився їх час.

Пустка надійно тримає за руку.

Вражень мовчить словниковий запас,

Навіть в думок не лишилося звуку.


У сонця добрий посміх на лиці...

У сонця добрий посміх на лиці.

Дзвенить від світла небо кришталеве.

Городами пробіглись зеленці,

І абрикоса світиться рожевим.

Під оплітком кульбабка розцвіла.

Весна пташині співи щедро сіє.

На призьбі сонна гріється бджола

І думає про мед солодку мрію.

Пливе у невість хмарна борода.

Калюжа множить промені колючі.

І добрий сад у вікна загляда,

Він за людьми за довгу зиму скучив.


Були в минулому Софокли...

Були в минулому Софокли,

Казки буяли не в книжках,

І Діогени мовчки мокли

Під куцим дощиком в діжках.

Мінялись у театрах лиця,

Роїлись тисячі ідей,

І гартувалась віком криця,

Та не з металу – із людей!

І не було у світу краю.

І не було у мрії меж.

А тебе потім хто згадає?

Чи щось величне спалиш теж?



А світ неначе в плейстоцені...

А світ неначе в плейстоцені

І не зробив до світла крок,

Не всі історією вчені,

Не всі позлазили з гілок.

Нетям й невігласів – без ліку,

Достойність коштує мідяк,

Епоха кам’яного віку

Чомусь не скінчиться ніяк.


Улюблений образ не знає пихи...

Улюблений образ не знає пихи.

Улюблена тінь не бува холодна.

Улюблена мрія буває й тиха,

і, в разі потреби, мовчати згодна.

Улюблена хата дорожча світу.

Улюблена кава завжди гаряча.

Улюблений голос не може вбити,

вбиває тільки його нестача.

Улюблені спогади вертаються снами.

Улюблений вік вічно бігає босим.

Улюблена пісня ота, що з нами

була в час скрутний і лишилася й досі.