Щоб не зів’яли Квіти на могилі. Хай ідуть зливи… Тільки не плачуть хай очі. Приходьте друзі до мене в день. Я прийду до вас в ночі. Дмитро Дідківський. 1998 рік. Версію цього вірша на російській мові читайте тут http://blog.i.ua/user/730468/113843/

* Людині завжди краще хочеться жити, Улюблену справу щоденно робити. Та хоч є надії на краще життя, Вже не дочекаюсь - піду в небуття. Завжди почував я себе патріотом, Хоч циніки кажуть: Не будь ідіотом. Мовляв,там де гроші, то там й треба жити.- Мені ж на чужині нема що робити. Не хочу нікуди від дому тікати. Лише тільки тут буду щастя шукати. Де сонце і море, дерева і квіти, Повітря і небо найкращі на світі. У рідній країні зустрілась кохана, Моя наймиліша, єдина,жадана...

Читати далі...

СКРОМНА ПРИВАБЛИВІСТЬ БУРЖУАЗІЇ …— Мені дуже важливим видається зрозуміти векторність цієї зовнішньополітичної позиції… Аякже… Оскільки ми уважно слідкуємо за тенденціями у вашому соціумі. Розумієте, багато чого змінилось останнім часом. Наприклад? Ну, там, чупа-чупс, консервація, арабська біжутерія, хуйня всяка, знаєте, тут головне зрозуміти таку річ — адже наші школи, власне, школи в яких ми провели більшу частину свого життя, вони з того часу фактично не ремонтувались, так...

Читати далі...

Любка. Де ти моя любка. Мила, рідненька. Добра, хороша. Дівчина чепурненька. Згадай як в дитинстві, Нас всі ображали. «Жених й наречена» : Нам всі кричали. Як на горищі Спідниця в тебе спала. Я тебе поцілував. «Не чіпай» : сказала. Облиш моя Любка. &nbsp...

Читати далі...

Л.О. Відстань в сотні миль. Нас з тобою, рідненька розділяє. Чи будемо разом іти ми по життю. Цього з нас ніхто не знає. Ми говоримо слова кохання. Серця наші, як свічки палають. Від заходу сонця, й до світання. Про нову зустріч вони благають. Та не суджено завжди бути ...

Читати далі...

Під конвоєм. Із суду вели під конвоєм. Біля паркану стояла дівчина моя. Мене проститися з нею не пустили. І по її щоці бігла сльоза. Конвою, лютий, дай мені хвилину. Я маю їй дещо сказати. З нею нас навіки розлучили. Адже мене повинні розстріляти. Не плач люба, кохана моя. Така вже доля – скоро я загину. Ти тільки себе, прошу бережи. Від ...

Читати далі...

Сьогодні листаючи свій старенький блокнотик натрапив на свої переклади та варіації своїх же віршів. Трішки замислившись вирішив їх всіх виложити для Вас. Читайте й не судіть строго. Серце. Серце в тебе, Як троянди квіти. Що кохання в світі є, Йому не зрозуміти. 7 грудня 1997 рік. P.S. Російска версія цього вірша звучить так: http://blog.i.ua/user/730468/113482/ Щиро Ваш Дмитро Дідківський.

* Ну до чого ж задовбала Клята похмелуха. То стріляє у печінку, То дзвенить у вухо. Дуже гарно було вчора, І душа співала. А на ранок знов печінка Поминки справляла. Чому так несправедливо Діє п’яне зілля. Після радості й весілля Дарить всім похмілля. Бог чарівную рідину Людям дав на свята. Тільки в пляшки наливали Її чортенята. 23 березня 2008 р. Михайло ДІД. Алчевськ.

А зараз на прохання читачів ПРИЧМЕЛЕНІ ГНОМИКИ В пивничці на лото сиділи п’яні гномики. Вони кричали: — Хто поруйнував нам домики? Вони горлали: — Ми всіх наб’ємо, налупимо! Хтось усміхався: — Хми,— і розглядав крізь лупу їх. Вони гукали: — Бой! Іще вина, три порції. Зітхнула мишка: — Ой, велика річ пропорції.

* * * У жадобі ідейної висі зіп'ялись на словесні котурни і шпурляють недокурки мислі у невпізнані прірви, як в урни. Бідні лицарі коньюнктури! Ви ж забули істину просту, що найвищі у світі котурни не замінять власного зросту. ***