Чому ти дивишся на мене звідусюди,

І навіть тишею зі мною розмовляєш,

Малюєш подихом привабливі етюди

Та ясним місяцем на чорнім небі сяєш?

Чому ти кличеш мене пусткою відносин?

Щось в них знайти – дійти до сонця швидше пішки,

Чому в руках своїх мою тримаєш осінь?

Тієї осені я наковтався лишку.

Чому ти слухати мене іще не проти?

Такого дивного, що соромно до крику,

Моїх мелодій ще не проклинаєш ноти,

Які течуть невпинно, довго і без ліку.

Тебе ж давно від мене відірвали люди,

І не в мені – у них потребу більшу маєш,

Чому ж ти дивишся на мене звідусюди

І навіть тишею зі мною розмовляєш?

22.01.2016

День старий – під замком,

І на волю йому

Повернутись не світить сьогодні,

Час скрізь пальці – піском,

Водоспадом – в пітьму,

Й поцілунки морозу холодні.

І далеких зірок

Погляд з тихих небес,

По обличчі, руках та у скроні,

І вагається крок,

Й разом з ним – інтерес,

І думки колихаються сонні.

22.01.2016

Є дні, в яких бажаєш потонути,

Не бачити машини та людей,

І піднятої ними каламуті,

А сонце притулити до грудей.

І грітись так, щоб серцем в небо – миттю,

А потім ще й душею навздогін,

І вмитися бездонною блакиттю,

І слухати одвічний щастя дзвін.

20.01.2016