хочу сюда!
 

Светлана

32 года, овен, познакомится с парнем в возрасте 35-42 лет

Заметки с меткой «сша»

"Рычаг для России": США готовят для РФ план по размещению 20 тыс

Донбасс_миротворцы

Зарубежные СМИ со ссылкой на источники сообщили, что США готовят план по размещению 20 тысяч миротворцев ООН на Донбассе, который собираются предоставить на рассмотрение России.

Подробнее новости Донбасса на сайте Час Пик

Американцы умирают от передозировок сильнодействующих лекарств

Дональд Трамп объявил ситуацию в сфере здравоохранения чрезвычайной из-за массовых передозировок сильнодействующих лекарств. По словам главы Белого дома, от злоупотребления медикаментами ежегодно гибнет больше людей, чем от инцидентов с огнестрельным оружием и ДТП вместе взятых. Причем вина часто лежит на самих врачах. Сильные обезболивающие препараты, вызывающие быстрое привыкание, медики выписывают при обычной мигрени.

Перемены в жизни Элис Кэрэнт начались после того, как она пережила тяжелый развод. Затяжная депрессия, головные боли. Обратилась к врачу – тот прописал анальгетики. Таблетки вызвали привыкание и из лекарства для нее превратились в наркотик. "В моей семье четверо детей. Я, средняя сестра и двое младших, они близнецы. Каждый из нас, за исключением одной из близняшек, употребляет или употреблял наркотики", – рассказывает Элис.

Согласно данным американского агентства по борьбе с наркотиками, из-за передозировок каждые три недели Соединенные Штаты теряют примерно столько же граждан, сколько погибло в терактах 11 сентября. Согласно отчету американского правительства, самый большой рост смертности в последние годы зафиксирован в штате Огайо. Дошло до того, что здесь употребление наркотиков стало основной причиной смерти среди американцев до 50 лет.

В городе Акрон прошлым летом негде было хранить тела – морги были переполнены. "Наш медицинский эксперт Гарри Гансер вынужден был заказывать мобильные рефрижераторы, чтобы можно было размещать тела хотя бы на улице", – говорит начальник отдела по контролю за оборотом наркотиков округа Саммит Мэтт Паолино.

Опиоидная эпидемия спровоцировала кризис на рынке "синих воротничков" Огайо: каждый третий специалист не может пройти обязательный при трудоустройстве тест на наркотики. Как так получилось, что от употребления опиоидов в США теперь умирают больше людей, чем в результате ДТП и инцидентов с применением оружия? Ответить на этот вопрос в своем докладе президенту пыталась независимая экспертная комиссия.

Источник полностью

Чому Денису Вороненкову не допоміг патронаж ЦРУ?

 

Стали відомі нові подробиці життя Дениса Вороненкова в Україні, які можуть розкрити додаткові мотиви його вбивства.

Згідно з новими даними, втеча Вороненкова і Максакової з Росії була не до кінця продуманою, що призвело до фінансових труднощів і появи необхідності в забезпеченні їх особистої безпеки. Допомогти сім'ї біглих російських депутатів погодилися представники американської розвідки, які пообіцяли вирішити весь спектр проблем, пов'язаних з переїздом, взяти витрати на їх проживання, а також допомогти з питанням охорони. Кураторами Вороненкова і Максакової стали співробітники ЦРУ Джейсон Сток і Томас Тліверіс. У телефоні Вороненкова навіть значився контакт "Джейсон" з номером 0445215657. Ці американці активно брали участь у стажуванні оперативного складу СБУ та ГУР МО України, чиї підрозділи в інтересах ЦРУ займалися безпосередньою охороною подружжя і оперативною роботою по ним.

Виходячи з нових даних, Денис Вороненков та Марія Максакова повністю довірили своє нове життя в Україні саме Джейсону Стоку і Томасу Тліверісу. На знак подяки сім'я повинна була лише робити "правильні" вчинки і в потрібному тоні висловлюватися на адресу Кремля. Про їх взаєморозуміння з американськими розвідниками говорить той факт, що Тліверіс і Сток одними з перших висловили співчуття Максаковій після вбивства чоловіка, а свої свідчення слідчим вона дала тільки після консультацій з ЦРУ.

Дивно, що, незважаючи на гарантії безпеки і значну охорону з кращих фахівців СБУ та ГУР МО України, не вдалося запобігти вбивству Дениса Вороненкова абсолютно недосвідченим кілером і екс-бійцем "Донбасу" Павлом Паршовим. Очевидно, що такий нахабний замах в жвавому центрі Києва не міг відбутися без відома і відмашки ЦРУ, для якого фігура Вороненкова в певний момент втратила будь-яку цінність.

Летальное оружие для Украины: сепаратисты на выход

Долгое время вопрос поставок Украине новейших американских вооружений висел в воздухе. Несмотря на одобрение Конгресса, многочисленные бюрократические проволочки не позволяли нашим воинам получить необходимое для защиты целостности страны вооружение. Однако все же вопрос был решен положительно. По сведениям полученным политическим аналитиком Олегом Пономарем, не раз доказавшим свой высокий профессионализм и удивительную осведомленность, поставки будут проводиться в ближайшее время. Ради обеспечения безопасности, учитывая высокую активность ДРГ противника, афишироваться перемещение вооружений не будет. Кроме того, есть информация не только для оккупантов ОРДЛО, но и сепаратистов других регионов. По информации Пономаря вооруженные силы будут использовать полученное оружие против любых антиукраинских проявлений, нацеленных на подрыв целостности нашей страны.

Теперь понятна истерика венгерских и румынских дипломатов, выяснилось, что Украина для США гораздо важнее, чем обе эти страны вместе взятые, несмотря на их членство в НАТО. Сразу становится понятным и неожиданно для многих принятый закон об образовании, послуживший поводом для недовольства соседей. Наши руководители, после переговоров Порошенко с Трампом, где Петр Алексеевич добился от американского коллеги полной и всесторонней поддержки, начали действовать и выявлять потенциально опасные с точки зрения сепаратизма элементы. Румынская и венгерская диаспоры, поддерживаемые своими правительствами, как и следовало ожидать, оказались пятой колонной и инструментом соседних стран по разрушению Украины. Теперь, с получением поддержки Вашингтона, им остается либо убрать свою агентуру с нашей территории, либо испытать на себе техническое превосходство новой украинской армии.

Что же касается внутренних врагов украинского государства, то на этом фронте по-прежнему ведутся ожесточенные баталии. Под постом Пономаря многочисленные боты развели жесткую дискуссию с угрозами в адрес автора, в результате пост был удален. В украинском интернет-пространстве пока еще обитает довольно большое количество бытовых сепаратистов, впрочем, руки дойдут и до них.

Америка захоронит еще больше ядерных отходов в Европе

Как обычно все делается тайком и до последнего не придается огласке. Украина ускоряет сроки введения в эксплуатацию централизованного хранилища отработанного ядерного топлива (ЦХОЯТ) в районе Чернобыльской АЭС и расширяет сотрудничество с США, готовясь принять на хранение еще больше американских ядерных отходов. Например, если верить источнику в обмен на кредит от Bank of America Merrill Lynch в размере 400 млн. долларов помимо тепловыделяющих сборок, используемых на блоках ВВЭР-1000 и ВВЭР-440, Украина согласилась дополнительно принять из США порядка 8 622 сборок от реакторов типа W 4-loop, W 3-loop, COMB CE и AP-1000. По итогам трёхсторонней встречи, проведенной представителями ОП "Атомпроектинжиниринг", "Holtec International" и Комиссии по ядерному регулированию США, все необходимые технологические изменения будут внесены в проект развития ЦХОЯТ в самые кротчайшие сроки.

Поражает цинизм, с которым США решают свои экологические проблемы. Это же очевидно, что мало кого в самих Штатах заботит дальнейшая судьба радиационного мусора, ведь основная задача лишь перебросить его подальше за океан, и сделать это с максимально озабоченным об окружающей среде видом, а вот уж там на самом деле хоть трава не расти лет через 50-60. Однако больше все-таки поражает в данной ситуации абсолютное бездействие МАГАТЭ, ООН и прочих контролирующих органов. Как такое вообще возможно, что подобные встречи, на которых заключаются столь серьезные сделки, проводятся без участия сторон, интересы которых могут быть в той или иной степени затронуты? Здесь в Европе нет бескрайних просторов и, разумеется, иметь на заднем дворе свалку ядерных отходов никто не будет рад. Кто дал США право закапывать экологическую бомбу замедленного действия у нас, европейцев, прямо под носом?

Наконец, что нужно знать о так называемых украинских ЦХОЯТах, чтобы уж точно окончательно разрушить какие-либо иллюзии относительно столь амбициозного, с точки зрения США, проекта. Решение о начале реализации проекта Правительством Украины было принято втайне от народа, сам проект никогда и нигде не публиковался, земли в чернобыльской зоне отчуждения на строительство хранилища отвели также негласно. Откровенно говоря, трудно даже представить насколько опасным будет хранилище, оборудованное Украиной. Функционирующие на сегодняшний день в этой стране могильники все без исключения находятся в аварийном состоянии, практически никем не охраняются, контроль за радиационным фоном не проводится. Прикрываясь яркой вывеской "ЦХОЯТ", Америка превратит Украину в настоящее кладбище ядерных отходов, подвергнув риску экологию всего европейского континента.

Перевод с сайта Voat. com

"Энергоатом" договорился об участии США в финансировании и экспл


После утверждения Кабинетом министров Украины окончательного проекта Центрального хранилища для отработанного ядерного топлива в зоне Чернобыльской АЭС "Энергоатом" продолжил детальные переговоры с компанией "Holtec International" и чиновниками из Комиссии по ядерному регулированию США. Последняя встреча главы обособленного подразделения "Энергоатома" "Атомпроектинжиниринг" Александра Рыбчука с международными партнерами завершилась составлением проекта дополнительного соглашения с "Holtec International" и конкретизацией условий, по которым власти США согласятся инвестировать средства в строительство ЦХОЯТ, которое подорожало до 1,4 млрд. долларов и не может быть построено исключительно на бюджетные средства.

О достигнутом компромиссе на переговорах можно судить по опубликованному письму Александра Рыбчука главе НАЭК "Энергоатом" Юрию Недашковскому:



"Энергоатом" уже этой осенью планирует получить от Bank of America Merrill Lynch кредит в размере 400 млн. долларов благодаря расширению возможностей ЦХОЯТ, которые позволят принимать на хранение тепловыделяющие сборки от реакторов W 3-loop, W 4-loop, COMB CE и одного из самых современных AP-1000. К тому же, благодаря выгодному инвестиционному предложению со стороны Национального управления по ядерной безопасности США энергетики смогут начать эксплуатацию хранилища уже в 2019 году, а в 2018 году запланирован первый визит специалистов "Атомпроектинжиниринга" на американские атомные станции Пало-Верде и Норт Анна для подготовки вывоза первой партии американского ядерного топлива на ЦХОЯТ.

Расширение возможностей хранилища и участие в его эксплуатации американских энергетиков также повлечет за собой изменение Закона Украины "Об оценке воздействия на окружающую среду" и других подзаконных актов, которые должны снять бюрократические барьеры для полноценной международной эксплуатации новых объектов в зоне ЧАЭС.

По мнению Александра Рыбчука, представителей "Holtec International" и Комиссии по ядерному регулированию США, ЦХОЯТ станет уникальным хранилищем, с которым могут сравниться разве что подобные строящиеся американцами проекты в Южной Корее и ЮАР.

Конгрес США підтримав збільшення фінансування для України

В Сенаті США пропонують збільшити військове фінансування України

 2017-09-10 



Комітет з питань асигнувань Сенату США затвердив проект «Закону щодо асигнувань Державного департаменту, зарубіжних операцій та суміжних програм на 2018 фінансовий рік», яким передбачено збільшення фінансування для України на безпекові цілі.

Про це повідомляє прес-служба посольства України в США

«Відповідно до документа, кошторис допомоги Україні по лінії Державного Сполучених Штатів, Агентства США з міжнародного розвитку та причетних установ визначено у сумі 421 млн. дол, що перевищує асигнування 2017 року», — йдеться в повідомленні.

Законопроект, зокрема, передбачає збільшення фінансування для України на безпекові цілі за програмою «Міжнародне військове фінансування».

«Аргумент»

Українські гурти перемогли у конкурсі Сenter Stage

Українці перемогли у конкурсі від Держдепу США



Український гурт KURBASY і молодий синтетичний театр Teatr-Pralnia перемогли у конкурсі престижної американської програми Сenter Stage.

Про це повідомило Посольство США в Україні.

"Ми надзвичайно раді привітати музичний гурт KURBASY зі Львова і Teatr-Pralnia з Києва з перемогою у конкурсі престижної американської програми Сenter Stage", - зазначили у посольстві.

У 2018 році обидва колективи представлять Україну в Америці, протягом місяця подорожуючи і виступаючи в різних містах США.

Center Stage - це ініціатива Державного департаменту США в сфері публічною дипломатії, яка адмініструється Фундацією мистецтв Нової Англії. Починаючи з 2012 року програма представляє в США нові мистецькі голоси, поглиблюючи культурний діалог, розширюючи світ американців і допомагаючи місцевим спільнотам відчути себе у глобальному контексті.

У четвертому сезоні програми крім українських митців беруть участь також артисти з Єгипту.

 Джерело: UAPOST.US

Книга про «жорстоку любов» США до України

Посол США написав про «жорстоку любов» до України
 
05.09.2017
Микола Бєлєсков 




Стівен Пайфер
  
Поява в США книги, де Україна фігурує одним із головних предметів дослідження є відносною рідкістю.

Навіть незважаючи на значне пожвавлення інтересу до України із початком російської агресії, нові книги губляться на фоні тієї кількості досліджень, які з’являються щодо КНР, військових і економічних питань. Тому книга колишнього посла США в Україні (1998-2000), а нині – директором Інституту Брукінгса - Стівена Пайфера «The Eagle and the Trident. U.S.—Ukraine Relations in Turbulent Times» є унікальною відразу із декількох причин.

По-перше, важко згадати інше дослідження, де докладно аналізуються саме українсько-американські відносини протягом більшої частини їх 25 річної історії. Тим паче, автором цього дослідження є людина, яка впродовж перших 14 років двосторонніх взаємин, була одним із відповідальних за формування і реалізацію політики США щодо України на різних посадах в американському уряді. Тому згадана книга – це в першу чергу можливість заглянути за закриті двері, за якими відбувалися важливі зустрічі і переговори.

Стівен Пайфер присвятив 7 із 8 розділів книги відносинам протягом 1991-2005 років, коли автор перебував на дипломатичній службі і безпосередньо мав справу із офіційним Києвом як представник Вашингтону. Такий підхід є логічним: він дає змогу не тільки повернутися до тих років, які давно відійшли на другий план на фоні останніх подій в Україні і навколо неї, а й зрозуміти, яким чином розвивалися відносини на одному із ключових напрямів національної зовнішньої політики.

По-друге, книга безперечно цікава своїми деталями, які важко знайти зібраними разом в одному джерелі. І в цьому плані книга буде цікава абсолютно для всіх. Однак на певних моментах, які описані в книзі можна зупинитися докладно, оскільки вони гарно контрастують із тим їх сприйняттям, яке сформувалося в Україні.

Перший такий момент стосується відомої промови Джорджа Буша-старшого у Верховній Раді УРСР на початку серпня 1991 року, в якій тодішній Президент США закликав Україну не виходити із складу СРСР. Цей факт згадують, коли критикують загалом політику Вашингтона щодо України. Стівен Пайфер переконує, що США насправді дуже цікавили події, які розгорталися в Україні в той період. Тому на початку 1991 року в Києві було відкрито консульство. Окрім того сама поява Джорджа Буша-старшого в Києві після саміту із Горбачовим була задумана США як спосіб продемонструвати, що американці починають рахуватися із окремими республіками, а не лише з союзним центром. Показовим є і те, що проти візиту Буша-старшого до столиці УРСР була Москва. А тому, виходячи із цієї ситуації, сама присутність тодішнього Президента США вже була позитивом для України, переконує автор. Щоправда, потім сам визнає, що США не були готові до дезінтеграції СРСР і займали більше вичікувальну позицію з цього питання.

Окремий розділ (Розділ №2) займають питання ядерного роззброєння. Для США питання ядерної зброї і її нерозповсюдження були і залишаються одним із головних пріоритетів. У таких умовах Вашингтон не міг допустити, що після краху СРСР кількість офіційних ядерних держав збільшилася б. І тому не дивно, що протягом 1992-1994 років приорітет Вашингтона полягав у вирішенні саме цього питання.

Показовою є деталь, яку наводить Стівен Пайфер в цьому контексті. Коли навесні 1993 року міжвідомча група уряду США розробляла стратегію щодо України, у ній було чітко визначено, що майбутнє відносин має бути поставлене в залежність від успішного ядерного роззброєння. Безперечно, в самій Україні дискусії щодо того, як Київ провів процес ядерного роззброєння, будуть тривати і надалі. Ми ж тепер маємо пояснення іншої сторони.

Не менш цікавий і інший період – 1995-1997 років, який можна назвати золотим часом українсько-американських відносин. Саме в цей час починається активний діалог, оформлений в «Хартії українсько-американського партнерства, дружби і співробітництва» (листопад 1994 року). Цей документ формує широкий порядок денний,  прописується інституціоналізація співпраці на основі створення в 1996 році Комісії Кучма-Гор, підрозділи якої займалися окремими напрямками. Показово, що Україна на той час входила в четвірку країн колишнього СРСР за обсягами фінансової допомоги. Між США і Україною в цей час ведеться активний діалог щодо архітектури безпеки в Європі, результатом чого стало підписання Хартії про особливе партнерство між Україною і НАТО і початок щорічних військових навчань.

Що попереду: політика чи економіка?Не секрет, що українсько-американські відносини стосуються перш за все стратегічних питань (європейської безпеки), при цьому економічна складова значно поступається політичній частині. Так було тоді, так залишається і сьогодні. Лише у 1998 році, як пише Пайфер, американці почали ставити питання щодо вирішення і бізнес-суперечок. Мова йшла про дискримінацію американських компаній в Україні. Однак офіційна влада не поспішала їх врегульовувати. Хоча від цього залежало отримання фінансування у рамках Freedom Support Act (1992) – Конгрес міг заблокувати цей процес, якщо Державний департамент у своїй доповіді не надавав докази успішного вирішення бізнес-суперечок.

Замість цього офіційний Київ, як згадує Стівен Пайфер, попросив у США прийняти так зване «політичне рішення» - тобто закрити очі на ситуацію, зважаючи на загалом важливість України. Це словосполучення було дивним для американського дипломата. Як і ідея що США мають закривати очі на те, що відбувається всередині країни, зважаючи на геополітичну важливість України – коли Вашингтон шантажували можливістю повороту «на Москву». Колишній посол Пайфер згадує щонайменше про два таких приклади – в 1999 році на фоні виборів Президента і під час так званого «Кольчужного скандалу» 2002 року. Хоча таких випадків було точно більше, якщо згадати зовнішньополітичні метання Віктора Януковича.

Попри те, стверджує Пайфер, Вашингтон зберігав позитивні настрої щодо України. Особливо вони були відчутними після виборів Президента в листопаді 1999 році і візиту Леоніда Кучми до США. Дані очікування лише посилилися із призначенням на посаду прем’єр-міністра України Віктора Ющенка, який на той час мав імідж реформатора і позитивно сприймався у Вашингтоні. Однак позитивні очікування США зникли менше, ніж за рік. Вже у жовтні 2000 Стівен Пайфер, залишаючи посаду посла в Україні, пише так зване заключне повідомлення «в центр». І в цьому контексті він згадує, що особливих очікувань на прорив у відносинах із Україною в нього не було аж до періоду, коли Леонід Кучма залишить свою посаду.

У контексті кризи українсько-американських відносин упродовж 2002-2004 року, якою власне і закінчується історична частина книги Стівена Пайфера, цікаво відзначити іще одну деталь. В Україні прийнято вважати, що причиною цієї кризи стало резонансне вбивство журналіста Георгія Гонгадзе і наростання авторитарних тенденцій в стилі правління тодішнього Президента України. Однак, як можна зробити висновок, для американців принциповими питаннями була невиконана обіцянка, яка була дана Кондолізі Райс під час її візиту до Києва в 2001 році, щодо припинення постачання озброєнь в Македонію. Також свою негативну роль зіграв «кольчужний скандал» - сама можливість постачання радарів до систем ППО ворожій США країні (Іраку).  Тобто, сукупність як внутрішніх, так і зовнішніх чинників викликала першу глибоку кризу українсько-американських відносин.

Аналітика і рекомендації

Однак книга «The Eagle and the Trident. U.S.—Ukraine Relations in Turbulent Times» була б неповною, якби автор не намагався запропонувати відповідні рекомендації, як США мають вибудовувати в майбутньому політику щодо України. Цьому присвячений розділ №8 «Уроки і політичні рекомендації». Саме з нього, певно, і треба починати читати книгу представникам українського політичного істеблішменту. Оскільки автор ставить доволі невтішний діагноз – в Україні і досі не було жодного керівництва, яке було б повністю готове відставити в сторону власні політичні і економічні інтереси з метою реалізації реформ, що насправді переформують структуру управління країною.

При цьому Стівен Пайфер і далі наполягає на тому, що в інтересах США сприяти трансформації України у державу із функціональною демократією і ринковою економікою. В нинішніх умовах для реалізації цієї цілі Вашингтон постає перед подвійним завданням – допомога Україні у протидії агресії РФ і сприяння внутрішніх перетворенням.

Щодо українсько-російського конфлікту американський експерт говорить про необхідність продовження політики тиску на РФ із метою змусити виконати Мінські угоди. При цьому Україна могла б активно протидіяти звинуваченням у повільній реалізації цих угод прийняттям закону про місцеві вибори в ОРДЛО із усіма відповідними умовами.

Стівен Пайфер не бачить особливого сенсу у відмові від окупованих територій, оскільки, як він дуже влучно зазначає, Кремль цікавить не контроль за Донбасом, а інструментарій постійного тиску на Київ через ці території.

Також Стівен Пайфер акцентує увагу на тому, що не можна забувати про питання окупованого і анексованого РФ Криму, а також не можна допустити визнання факту окупації. При цьому він не бачить, на відміну від Донбасу, як можна було б хоча б гіпотетично вирішити ситуацію із Кримом на основі приписів міжнародного права.

Головним інструментом посилення звязків України із заходом Стівен Пайфер називає Угоду про асоціацію. Це необхідно пам’ятати на фоні вступу в дію цієї Угоди 1 вересня 2017 року, а також необхідності імплементації відповідних норм у національному законодавстві. Цей процес щонайменше займе близько 10 років, і від того, як успішно Україна із цим завданням справиться, буде залежати її майбутнє.

У питаннях відносин Україна-НАТО посол Пайфер радить робити наголос на практичних моментах співпраці, які можуть розглядатися як посилення обороноздатності України. При цьому він нагадує, що Київ уже має аналог ПДЧ, яким є Річна національна програма. А тому питання не в назвах, а в успішній реалізації цієї програми.

Щодо реформ, Стівен Пайфер визнає, що Україна здійснила більше прогресу із 2014 року, ніж до цього часу. Але він вкотре повторює, що цього може виявитися замало. Він рекомендує Вашингтону взяти на озброєння принцип «tough love» (жорстока любов) – поєднання більших вимог щодо прогресу в реформах із готовністю надавати більшу допомогу, в тому числі фінансову. Він визнає, що для успіху необхідним буде подолання існуючих інтересів окремих гравців, а отже - одночасного тиску міжнародних партнерів, реформаторів в Верховній Раді і громадянського суспільства. При цьому для боротьби із корупцією колишній посол США радить використовувати відмову у видачі американських віз і заморозку активів спільно США і країнами ЄС. В іншому випадку він попереджає про «втому від України» - третю в історії українсько-американських відносин.

Цей розділ певною мірою натякає про втрачені можливості і певну циклічність у відносинах Україна-США – ні того, ні іншого не можна допустити в майбутньому. Але не зважаючи на всі проблеми, Стівен Пайфер залишається оптимістом, хоча і визнає, що США мають не лише підтримувати Україну, але і більше тиснути на владу, яка має продовжувати реформи в країні. 

Книгу посла Пайфера розраховано не тільки на американську аудиторію. Вона, скоріше, потрібна нам. Щоб усвідомити прорахунки, які були в минулому - і надалі їх не повторювати. І врешті-решт зруйнувати цю «негативну циклічність». 


Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
78
предыдущая
следующая