хочу сюда!
 

Elena

33 года, телец, познакомится с парнем в возрасте 30-38 лет

Заметки с меткой «сша»

"Энергоатом" договорился об участии США в финансировании и экспл


После утверждения Кабинетом министров Украины окончательного проекта Центрального хранилища для отработанного ядерного топлива в зоне Чернобыльской АЭС "Энергоатом" продолжил детальные переговоры с компанией "Holtec International" и чиновниками из Комиссии по ядерному регулированию США. Последняя встреча главы обособленного подразделения "Энергоатома" "Атомпроектинжиниринг" Александра Рыбчука с международными партнерами завершилась составлением проекта дополнительного соглашения с "Holtec International" и конкретизацией условий, по которым власти США согласятся инвестировать средства в строительство ЦХОЯТ, которое подорожало до 1,4 млрд. долларов и не может быть построено исключительно на бюджетные средства.

О достигнутом компромиссе на переговорах можно судить по опубликованному письму Александра Рыбчука главе НАЭК "Энергоатом" Юрию Недашковскому:



"Энергоатом" уже этой осенью планирует получить от Bank of America Merrill Lynch кредит в размере 400 млн. долларов благодаря расширению возможностей ЦХОЯТ, которые позволят принимать на хранение тепловыделяющие сборки от реакторов W 3-loop, W 4-loop, COMB CE и одного из самых современных AP-1000. К тому же, благодаря выгодному инвестиционному предложению со стороны Национального управления по ядерной безопасности США энергетики смогут начать эксплуатацию хранилища уже в 2019 году, а в 2018 году запланирован первый визит специалистов "Атомпроектинжиниринга" на американские атомные станции Пало-Верде и Норт Анна для подготовки вывоза первой партии американского ядерного топлива на ЦХОЯТ.

Расширение возможностей хранилища и участие в его эксплуатации американских энергетиков также повлечет за собой изменение Закона Украины "Об оценке воздействия на окружающую среду" и других подзаконных актов, которые должны снять бюрократические барьеры для полноценной международной эксплуатации новых объектов в зоне ЧАЭС.

По мнению Александра Рыбчука, представителей "Holtec International" и Комиссии по ядерному регулированию США, ЦХОЯТ станет уникальным хранилищем, с которым могут сравниться разве что подобные строящиеся американцами проекты в Южной Корее и ЮАР.

Конгрес США підтримав збільшення фінансування для України

В Сенаті США пропонують збільшити військове фінансування України

 2017-09-10 



Комітет з питань асигнувань Сенату США затвердив проект «Закону щодо асигнувань Державного департаменту, зарубіжних операцій та суміжних програм на 2018 фінансовий рік», яким передбачено збільшення фінансування для України на безпекові цілі.

Про це повідомляє прес-служба посольства України в США

«Відповідно до документа, кошторис допомоги Україні по лінії Державного Сполучених Штатів, Агентства США з міжнародного розвитку та причетних установ визначено у сумі 421 млн. дол, що перевищує асигнування 2017 року», — йдеться в повідомленні.

Законопроект, зокрема, передбачає збільшення фінансування для України на безпекові цілі за програмою «Міжнародне військове фінансування».

«Аргумент»

Українські гурти перемогли у конкурсі Сenter Stage

Українці перемогли у конкурсі від Держдепу США



Український гурт KURBASY і молодий синтетичний театр Teatr-Pralnia перемогли у конкурсі престижної американської програми Сenter Stage.

Про це повідомило Посольство США в Україні.

"Ми надзвичайно раді привітати музичний гурт KURBASY зі Львова і Teatr-Pralnia з Києва з перемогою у конкурсі престижної американської програми Сenter Stage", - зазначили у посольстві.

У 2018 році обидва колективи представлять Україну в Америці, протягом місяця подорожуючи і виступаючи в різних містах США.

Center Stage - це ініціатива Державного департаменту США в сфері публічною дипломатії, яка адмініструється Фундацією мистецтв Нової Англії. Починаючи з 2012 року програма представляє в США нові мистецькі голоси, поглиблюючи культурний діалог, розширюючи світ американців і допомагаючи місцевим спільнотам відчути себе у глобальному контексті.

У четвертому сезоні програми крім українських митців беруть участь також артисти з Єгипту.

 Джерело: UAPOST.US

Книга про «жорстоку любов» США до України

Посол США написав про «жорстоку любов» до України
 
05.09.2017
Микола Бєлєсков 




Стівен Пайфер
  
Поява в США книги, де Україна фігурує одним із головних предметів дослідження є відносною рідкістю.

Навіть незважаючи на значне пожвавлення інтересу до України із початком російської агресії, нові книги губляться на фоні тієї кількості досліджень, які з’являються щодо КНР, військових і економічних питань. Тому книга колишнього посла США в Україні (1998-2000), а нині – директором Інституту Брукінгса - Стівена Пайфера «The Eagle and the Trident. U.S.—Ukraine Relations in Turbulent Times» є унікальною відразу із декількох причин.

По-перше, важко згадати інше дослідження, де докладно аналізуються саме українсько-американські відносини протягом більшої частини їх 25 річної історії. Тим паче, автором цього дослідження є людина, яка впродовж перших 14 років двосторонніх взаємин, була одним із відповідальних за формування і реалізацію політики США щодо України на різних посадах в американському уряді. Тому згадана книга – це в першу чергу можливість заглянути за закриті двері, за якими відбувалися важливі зустрічі і переговори.

Стівен Пайфер присвятив 7 із 8 розділів книги відносинам протягом 1991-2005 років, коли автор перебував на дипломатичній службі і безпосередньо мав справу із офіційним Києвом як представник Вашингтону. Такий підхід є логічним: він дає змогу не тільки повернутися до тих років, які давно відійшли на другий план на фоні останніх подій в Україні і навколо неї, а й зрозуміти, яким чином розвивалися відносини на одному із ключових напрямів національної зовнішньої політики.

По-друге, книга безперечно цікава своїми деталями, які важко знайти зібраними разом в одному джерелі. І в цьому плані книга буде цікава абсолютно для всіх. Однак на певних моментах, які описані в книзі можна зупинитися докладно, оскільки вони гарно контрастують із тим їх сприйняттям, яке сформувалося в Україні.

Перший такий момент стосується відомої промови Джорджа Буша-старшого у Верховній Раді УРСР на початку серпня 1991 року, в якій тодішній Президент США закликав Україну не виходити із складу СРСР. Цей факт згадують, коли критикують загалом політику Вашингтона щодо України. Стівен Пайфер переконує, що США насправді дуже цікавили події, які розгорталися в Україні в той період. Тому на початку 1991 року в Києві було відкрито консульство. Окрім того сама поява Джорджа Буша-старшого в Києві після саміту із Горбачовим була задумана США як спосіб продемонструвати, що американці починають рахуватися із окремими республіками, а не лише з союзним центром. Показовим є і те, що проти візиту Буша-старшого до столиці УРСР була Москва. А тому, виходячи із цієї ситуації, сама присутність тодішнього Президента США вже була позитивом для України, переконує автор. Щоправда, потім сам визнає, що США не були готові до дезінтеграції СРСР і займали більше вичікувальну позицію з цього питання.

Окремий розділ (Розділ №2) займають питання ядерного роззброєння. Для США питання ядерної зброї і її нерозповсюдження були і залишаються одним із головних пріоритетів. У таких умовах Вашингтон не міг допустити, що після краху СРСР кількість офіційних ядерних держав збільшилася б. І тому не дивно, що протягом 1992-1994 років приорітет Вашингтона полягав у вирішенні саме цього питання.

Показовою є деталь, яку наводить Стівен Пайфер в цьому контексті. Коли навесні 1993 року міжвідомча група уряду США розробляла стратегію щодо України, у ній було чітко визначено, що майбутнє відносин має бути поставлене в залежність від успішного ядерного роззброєння. Безперечно, в самій Україні дискусії щодо того, як Київ провів процес ядерного роззброєння, будуть тривати і надалі. Ми ж тепер маємо пояснення іншої сторони.

Не менш цікавий і інший період – 1995-1997 років, який можна назвати золотим часом українсько-американських відносин. Саме в цей час починається активний діалог, оформлений в «Хартії українсько-американського партнерства, дружби і співробітництва» (листопад 1994 року). Цей документ формує широкий порядок денний,  прописується інституціоналізація співпраці на основі створення в 1996 році Комісії Кучма-Гор, підрозділи якої займалися окремими напрямками. Показово, що Україна на той час входила в четвірку країн колишнього СРСР за обсягами фінансової допомоги. Між США і Україною в цей час ведеться активний діалог щодо архітектури безпеки в Європі, результатом чого стало підписання Хартії про особливе партнерство між Україною і НАТО і початок щорічних військових навчань.

Що попереду: політика чи економіка?Не секрет, що українсько-американські відносини стосуються перш за все стратегічних питань (європейської безпеки), при цьому економічна складова значно поступається політичній частині. Так було тоді, так залишається і сьогодні. Лише у 1998 році, як пише Пайфер, американці почали ставити питання щодо вирішення і бізнес-суперечок. Мова йшла про дискримінацію американських компаній в Україні. Однак офіційна влада не поспішала їх врегульовувати. Хоча від цього залежало отримання фінансування у рамках Freedom Support Act (1992) – Конгрес міг заблокувати цей процес, якщо Державний департамент у своїй доповіді не надавав докази успішного вирішення бізнес-суперечок.

Замість цього офіційний Київ, як згадує Стівен Пайфер, попросив у США прийняти так зване «політичне рішення» - тобто закрити очі на ситуацію, зважаючи на загалом важливість України. Це словосполучення було дивним для американського дипломата. Як і ідея що США мають закривати очі на те, що відбувається всередині країни, зважаючи на геополітичну важливість України – коли Вашингтон шантажували можливістю повороту «на Москву». Колишній посол Пайфер згадує щонайменше про два таких приклади – в 1999 році на фоні виборів Президента і під час так званого «Кольчужного скандалу» 2002 року. Хоча таких випадків було точно більше, якщо згадати зовнішньополітичні метання Віктора Януковича.

Попри те, стверджує Пайфер, Вашингтон зберігав позитивні настрої щодо України. Особливо вони були відчутними після виборів Президента в листопаді 1999 році і візиту Леоніда Кучми до США. Дані очікування лише посилилися із призначенням на посаду прем’єр-міністра України Віктора Ющенка, який на той час мав імідж реформатора і позитивно сприймався у Вашингтоні. Однак позитивні очікування США зникли менше, ніж за рік. Вже у жовтні 2000 Стівен Пайфер, залишаючи посаду посла в Україні, пише так зване заключне повідомлення «в центр». І в цьому контексті він згадує, що особливих очікувань на прорив у відносинах із Україною в нього не було аж до періоду, коли Леонід Кучма залишить свою посаду.

У контексті кризи українсько-американських відносин упродовж 2002-2004 року, якою власне і закінчується історична частина книги Стівена Пайфера, цікаво відзначити іще одну деталь. В Україні прийнято вважати, що причиною цієї кризи стало резонансне вбивство журналіста Георгія Гонгадзе і наростання авторитарних тенденцій в стилі правління тодішнього Президента України. Однак, як можна зробити висновок, для американців принциповими питаннями була невиконана обіцянка, яка була дана Кондолізі Райс під час її візиту до Києва в 2001 році, щодо припинення постачання озброєнь в Македонію. Також свою негативну роль зіграв «кольчужний скандал» - сама можливість постачання радарів до систем ППО ворожій США країні (Іраку).  Тобто, сукупність як внутрішніх, так і зовнішніх чинників викликала першу глибоку кризу українсько-американських відносин.

Аналітика і рекомендації

Однак книга «The Eagle and the Trident. U.S.—Ukraine Relations in Turbulent Times» була б неповною, якби автор не намагався запропонувати відповідні рекомендації, як США мають вибудовувати в майбутньому політику щодо України. Цьому присвячений розділ №8 «Уроки і політичні рекомендації». Саме з нього, певно, і треба починати читати книгу представникам українського політичного істеблішменту. Оскільки автор ставить доволі невтішний діагноз – в Україні і досі не було жодного керівництва, яке було б повністю готове відставити в сторону власні політичні і економічні інтереси з метою реалізації реформ, що насправді переформують структуру управління країною.

При цьому Стівен Пайфер і далі наполягає на тому, що в інтересах США сприяти трансформації України у державу із функціональною демократією і ринковою економікою. В нинішніх умовах для реалізації цієї цілі Вашингтон постає перед подвійним завданням – допомога Україні у протидії агресії РФ і сприяння внутрішніх перетворенням.

Щодо українсько-російського конфлікту американський експерт говорить про необхідність продовження політики тиску на РФ із метою змусити виконати Мінські угоди. При цьому Україна могла б активно протидіяти звинуваченням у повільній реалізації цих угод прийняттям закону про місцеві вибори в ОРДЛО із усіма відповідними умовами.

Стівен Пайфер не бачить особливого сенсу у відмові від окупованих територій, оскільки, як він дуже влучно зазначає, Кремль цікавить не контроль за Донбасом, а інструментарій постійного тиску на Київ через ці території.

Також Стівен Пайфер акцентує увагу на тому, що не можна забувати про питання окупованого і анексованого РФ Криму, а також не можна допустити визнання факту окупації. При цьому він не бачить, на відміну від Донбасу, як можна було б хоча б гіпотетично вирішити ситуацію із Кримом на основі приписів міжнародного права.

Головним інструментом посилення звязків України із заходом Стівен Пайфер називає Угоду про асоціацію. Це необхідно пам’ятати на фоні вступу в дію цієї Угоди 1 вересня 2017 року, а також необхідності імплементації відповідних норм у національному законодавстві. Цей процес щонайменше займе близько 10 років, і від того, як успішно Україна із цим завданням справиться, буде залежати її майбутнє.

У питаннях відносин Україна-НАТО посол Пайфер радить робити наголос на практичних моментах співпраці, які можуть розглядатися як посилення обороноздатності України. При цьому він нагадує, що Київ уже має аналог ПДЧ, яким є Річна національна програма. А тому питання не в назвах, а в успішній реалізації цієї програми.

Щодо реформ, Стівен Пайфер визнає, що Україна здійснила більше прогресу із 2014 року, ніж до цього часу. Але він вкотре повторює, що цього може виявитися замало. Він рекомендує Вашингтону взяти на озброєння принцип «tough love» (жорстока любов) – поєднання більших вимог щодо прогресу в реформах із готовністю надавати більшу допомогу, в тому числі фінансову. Він визнає, що для успіху необхідним буде подолання існуючих інтересів окремих гравців, а отже - одночасного тиску міжнародних партнерів, реформаторів в Верховній Раді і громадянського суспільства. При цьому для боротьби із корупцією колишній посол США радить використовувати відмову у видачі американських віз і заморозку активів спільно США і країнами ЄС. В іншому випадку він попереджає про «втому від України» - третю в історії українсько-американських відносин.

Цей розділ певною мірою натякає про втрачені можливості і певну циклічність у відносинах Україна-США – ні того, ні іншого не можна допустити в майбутньому. Але не зважаючи на всі проблеми, Стівен Пайфер залишається оптимістом, хоча і визнає, що США мають не лише підтримувати Україну, але і більше тиснути на владу, яка має продовжувати реформи в країні. 

Книгу посла Пайфера розраховано не тільки на американську аудиторію. Вона, скоріше, потрібна нам. Щоб усвідомити прорахунки, які були в минулому - і надалі їх не повторювати. І врешті-решт зруйнувати цю «негативну циклічність». 


В США заговорили о деблокаде Керченского пролива американским фл

В США заговорили о деблокаде Керченского пролива американским флотом

Изображение

Эксперты ведущего американского аналитического центра в области международных отношений Atlantic Council («Атлантический совет») предлагают Белому дому ввести американские военные корабли в Азовское море, чтобы «деблокировать Керченский пролив», сообщает «Независимая газета».

«Строительство моста через Керченский пролив раздражает не только Киев, но и Вашингтон. Эксперт Атлантического совета по внешней политике Стивен Бланк предложил Белому дому направить в Азовское море военные корабли под тем предлогом, что «закрытие пролива отрезает два очень важных украинских порта, через которые происходит основная часть экспорта украинской стали», — пишет издание. — Более того, Стивен Бланк подчеркивает, что, по сути, действия Москвы в Керченском проливе наносят ущерб престижу США».

Далее

Антироссийские санкции США – победа Порошенко

Стало известно, что во время своего визита в США президент Порошенко не сидел, сложа руки, а провел ряд знаковых встреч. Помимо официальных мероприятий, как сообщает информационное агентство Buzzfeed со ссылкой на Breitbart, Порошенко также провел переговоры на высшем уровне с представителями американской политической элиты.

В частности, Порошенко встречался с членом Палаты представителей и демократом Стени Хойером, с которым он обсудил многие насущные вопросы. Среди обсуждавшихся тем особое место занимают антироссийские санкции США. По результатам этой встречи абсолютное большинство законодателей в Конгрессе выразили свою полную поддержку предложению о продлении и ужесточении санкций в отношении России. Итогом стала разработка соответствующего законопроекта, который впоследствии был одобрен президентом США Дональдом Трампом.

Очередной пакет антироссийских санкций США – безусловная победа Порошенко и подтверждение его реальной грамотной работы на посту президента Украины. Сейчас его администрацию активно критикуют как политические конкуренты, так и некоторые сторонники. Президента обвиняют в неспособности проводить реформы, недостаточной борьбе с коррупцией, в отсутствии украинского экономического чуда...

Удивительно, но среди всей современной политической элиты Украины Порошенко – единственный грамотный управленец и просто нормальный человек, которому катастрофически не везет с командой. Проведение реформ, борьба с коррупцией и развитие страны зависит не только от президента, но и от правительства и руководителей на местах, но нам хорошо известно, сколь охочие до власти и денег персонажи там обосновались. Именно из-за них Украина пока еще не смогла добиться успеха, которого заслуживает. Тем не менее, президент во время своего визита в Вашингтон смог доказать, насколько эффективно может действовать без бюрократического аппарата, который сводит на нет все его усилия.

Из-за никудышного правительства достижения Порошенко несправедливо теряются в потоке критики, которую он, как законно избранный и ответственный президент, стоически терпит. Однако ему есть чем гордиться – антироссийские санкции США во многом являются исключительно его заслугой и вряд ли найдется человек, который оспорит вашингтонский триумф Порошенко. Ведь именно благодаря своему президенту, Украина сейчас имеет фантастическую поддержку не только США, но и Евросоюза, а Россия, тем временем, разваливается под тяжестью санкций и единодушного осуждения демократического мира, к которому нас ведет Петр Порошенко.

Встреча Волкера и Суркова

Изображение

Встреча Волкера и Суркова. Почему России полезно знать американских классиков

Алексей КАФТАН
Редактор рубрики "Мир"
Понедельник, 21 Августа 2017,


Будь посланцы Вашингтона и Москвы боксерами, то сегодняшнюю встречу в Минске вполне можно было бы назвать дуэлью взглядов

В политике случайностей не бывает - даже то, что кажется таковыми, в конечном итоге вписывается в общий контекст таким образом, что начинает выглядеть частью плана.

Связь событий, выпавших на сегодняшний день, - явление как раз такого рода.

Начнем с давно анонсированной встречи между спецпредставителем США по Украине Куртом Волкером и помощником президента РФ Владиславом Сурковым в Минске. Их можно было бы назвать коллегами, но первому приходится иметь дело с проблемами, взлелеянными вторым - кремлевским смотрящим за отжатыми территориями.

Встреча, как и следовало ожидать, прошла без лишнего шума. Главный ее итог в том, что она состоялась: предшественница Волкера, Виктория Нуланд, в последний раз виделась со своим московским визави еще в октябре. Причем тогда, как утверждали в Москве, было договорено совместно принуждать Киев к соблюдению минских соглашений. Но в нынешних обстоятельствах Вашингтон не демонстрирует даже намека на возможность такого компромисса.

О том, что Волкер - ястреб, не упоминал, кажется, только ленивый, но дело отнюдь не в личных качествах американского эмиссара, а в трансформации внешнеполитических установок Вашингтона, под которые, собственно, и подбирали кандидатуру.

Будь Волкер и Сурков боксерами, то сегодняшнюю встречу в Минске вполне можно было бы назвать дуэлью взглядов. Сурков может сколько угодно рассказывать о том, что встреча прошла в конструктивном ключе, что стороны договорились о продолжении совместной работы и даже очертили список тем для следующей встречи, но все дело в том, что возможности маневра для Кремля сжимаются подобно шагреневой коже. Президентские выборы все ближе, и, судя по несущей мало смысла, но много пафоса активности президентской команды и лично Владимира Путина в Крыму, тема "возвращения в родную гавань" оккупированного полуострова будет подаваться как центральный эпизод третьего срока. Но логика требует вывести ставший неудобным украинский вопрос из фокуса кампании мобилизации электората (избирательной ее в российских реалиях назвать, мягко говоря, проблематично). Поэтому самое время начинать примерять белые одежды миротворца. Что подразумевает, как минимум, имитацию продвижения Минского процесса в попытке выиграть еще немного времени.

Далее

Массовые кишечные отравления на Херсонщине



За последние три летних месяца на госпитализацию в Херсонскую областную инфекционную больницу еженедельно поступали до 5 пациентов с диагнозами острый "гастроэнтероколит" и "пищевая токсикоинфекция", а также больные с симптомами различных кишечных заболеваний.
Весной массовое отравление было зафиксировано в двух учебных заведениях города. 12 апреля в больницу с симптомами тошноты и недомогания обратились 16 детей с родителями, все они учащиеся школы №53. Семеро из них были госпитализированы. Похожий случай произошел в средней школе №47. С симптомами заражения кишечного тракта госпитализированы 9 учеников.

Возможным источником заболеваний херсонцев может быть учреждение, находящееся практически в центре города. В непосредственной близости от школы №47 по адресу ул. Уварова, дом 3 находится здание Херсонской областной санитарно-эпидемиологической станции. Пару лет назад на территории станции американцы построили лабораторию особо опасных инфекций. Здание невзрачное, въезд на территорию перекрыт шлагбаумом, вход только по пропускам, как таковой охраны нет, свет в окнах горит круглосуточно. Жители ближайших домов часто обращаются в горадминистрацию с жалобами на неприятные запахи в воздухе и воды из крана, особенно в ночное время, также жалуются на частое отключение воды в домах и перебои электричества. Бригады скорой помощи ежедневно выезжают в данный район к пациентам с жалобами на недостаток кислорода, постоянные головные боли. На поступающие жалобы местные чиновники закрывают глаза, предлагают чаще выходить из дома, выезжать за город на дачи.

В мае этого года в инфекционку поступила 32-летняя женщина с симптомами ботулизма, опасной для жизни инфекции. На тот момент это был уже 4 случай подобного заболевания в Украине за неделю. Ранее в Киеве скончался мужчина, также попавший в больницу с симптомами ботулизма. В соседней Запорожской области зафиксировано 10 случаев заражения. Бактерии Clostridium botulinum содержат опаснейший в природе яд – ботулотоксин, поражающий нервную систему. Заражение человека происходит при употреблении продуктов растительного и животного происхождения. Первым признаком заболевания является удушье.

Необходимо провести тщательную проверку инфекционной лаборатории на улице Уварова и закрыть ее чем быстрее, тем лучше. Наше здоровье в опасности. Возникают мысли, что сами того не зная, мы становимся испытуемыми новых разработок биологического оружия. Контролируется данное заведение точно из США, местные даже не влезают в их дела. При чем и работают там тоже наверное американцы, все исключительно неславянской внешности.

https://censor.net.ua/forum/937079/massovye_kishechnye_otravleniya_na_hersonschine

Ржавая империя медленно идет ко дну

К 2030 году основная часть российских субмарин — как атомных, так и вооруженных крылатыми ракетами — будет иметь возраст "за 30" и даже "около 40". Три самые старые из действующих американских подлодок — Dallas, Bremerton и Jacksonville класса Los Angeles — были построены 36 лет назад и ожидают списания в ближайшие три года. Основная часть всех подлодок США, общее количество которых достигает 70 штук, были построены после 1990х годов, многие — в 2000х и 2010х годах. В России — ровно противоположная ситуация: многие ее подлодки сошли с верфи еще в советское время.

nationalinterest.org
 

К 2025 году только пять АПЛ ВМФ России, за исключением АПЛ проекта 885 "Ясень", будут моложе 35 лет. Стремительно устаревают атомные подлодки с крылатыми ракетами проекта 949А "Антей", что в результате может лишить российский флот возможности нанесения ракетных ударов по авианосным ударным группам вероятного противника. К 2030 году в боевом составе российского флота может быть всего семь АПЛ проекта 885/885М и две АПЛ проекта 971, чей возраст будет менее 30 лет

gazeta.ru



Проблема в том, что подлодки имеют свойство изнашиваться от старости — в первую очередь из-за коррозии корпуса. Однако особенно опасна коррозия, воздействующая на компоненты внутренних отсеков ядерных реакторов. Впрочем, данные, имеющие отношение к этому аспекту, являются тщательно охраняемыми тайнами во всех военно-морских силах мира. При этом старые военно-морские суда нуждаются в более интенсивном обслуживании и более длительных периодах отдыха. Между тем, согласно оптимистическим оценкам, только половина российских подводных сил способна выйти в море в любой момент времени. Иными словами, стареющий парк является серьезной угрозой для оперативной готовности ВМФ России. Даже относительно новые вышеупомянутые подлодки класса "Ясень", две из которых — "Северодвинск" и "Казань" — выпущены соответственно в 2010 и 2017 годах, не смогут компенсировать скорую отправку на "кладбище кораблей" 26 подлодок разных классов. Среди них — 11 тяжёлых ракетных подводных крейсеров стратегического назначения проекта 941 "Акула", 3 многоцелевые АПЛ "Барракуда", 4 советские торпедные АПЛ второго поколения "Щука" и 8 атомных подводных крейсера "Антей". Самый молодой из перечисленных кораблей — "Гепард" класса "Акула" — поступил на службу в 2000 году. Прочие были построены в основном в 70-80е годы. По данным на апрель 2015 года, до 2023 года ВМФ России получит 7 "Ясеней", которые являются, по сути, плодами поздних советских разработок. Однако даже это количество — серьезное испытание для российского бюджета, если учесть, что стоимость каждой из них вдвое превышает цену одной субмарины, способной нести баллистические ракеты (тип ПЛАРБ — "подлодка атомная с баллистическими ракетами"). Согласно пессимистичным прогнозам одного из российских военных экспертов, к 2030 году ограниченные ресурсы РФ не позволят ей иметь более половины того подводного флота, который сейчас имеется в ее распоряжении. Через 15 лет Россия сумеет немного улучшить положение дел, касающихся ПЛАРБ: в конце концов, немногие страны имеют возможности по нанесению ядерных ударов из-под воды. Сейчас в распоряжении Москвы имеется 13 таких суден. К концу следующего десятилетия 10 стратегических подлодки РФ перейдут 40-летний рубеж срока службы, если Москва решит оставить их на плаву. Впрочем, даже в случае, если она откажется от них и будет полагаться исключительно на сравнительно молодые субмарины стратегического назначения "Борей", ни одна страна, кроме США и, вероятно, Индии, не сравнится с Россией по числу кораблей данного типа: дело в том, что в настоящее время у РФ есть семь подлодок "Борей", и одна находится в процессе строительства. Кремль мог бы попытаться восполнить недостаток в количестве подлодок, производя субмарины пятого поколения класса "Хаски". Речь идет об амбициозном проекте, который потребует максимального напряжения инженерно-технологической мысли и значительных экономических ресурсов, которых у беднеющей России становится все меньше. "Хаски" может появиться в различных модификациях — как в ПЛАРК, так и в ПЛАРБ. Особенно опасными для Америки могут оказаться подлодки с противокорабельными крылатыми снарядами. Однако даже самые оптимистичные оценки показывают, что к 2030 году Россия будет иметь всего три "Хаски", если строительство первого такого корабля начнется в начале 2020-х годов — при условии, что российский флот будет заказывать хотя бы по одной единице каждые два года, а производство одного судна данного класса займет 4,5 года. В конечном итоге, к концу 2020х годов в строю ВМФ РФ в любом случае будет находиться 10 современных ПЛАРК, а также две дюжины подлодок "пенсионного" возраста. Что касается дизель-электрических подлодок РФ (а таковых имеет 17 единиц), то они пребывают не в лучшей форме, причем большая их часть построена до 1990х годов. США и Великобритания полностью прекратили их строительство. На фоне информации об устаревающем российском флоте приходят вести от американского ВМФ, представители которого предлагают увеличить ежегодное строительство до двух атомных многоцелевых подводных лодок класса "Вирджиния" и одной АПЛ класса "Колумбия". Такие темпы, по замыслу американских аналитиков, обеспечат господство США в Мировом океане над Россией и Китаем, говорится в материале "Газеты.RU", ссылающейся на доклад под названием "Индустриальная база для строительства подводных лодок и возможности производства дополнительных ударных подводных лодок вне Плана кораблестроения бюджета 2017 года в период на 2017–2030 годы". Ранее предполагалось снижение темпа строительства атомных подводных лодок класса "Вирджиния" для ВМС США с двух субмарин в год до одной. Подводные лодки класса "Вирджиния" — быстроходные атомные многоцелевые подводные лодки, вооруженные крылатыми ракетами морского базирования "Томагавк", торпедами различного назначения, минами и другим оружием. Эти субмарины в состоянии выполнять задачи противолодочной обороны, удары по морским и береговым объектам, ставить минные заграждения, вести разведку и участвовать в высадке сил специальных операций. По сравнению с предшественниками "Вирджинии" — атомными многоцелевыми подводными лодками класса "Лос-Анджелес" — новые субмарины спроектированы таким образом, чтобы успешно вести боевые действия как в прибрежных водах, так и на океанских просторах. В отличие от лодок типа "Колумбия", оснащенных баллистическими ракетами с ядерными боевыми частями, "Вирджинии" будут располагать только обычным, конвенциональным оружием, подчеркивают официальные лица ВМС США

"Копов не обслуживаем".

"Копов не обслуживаем". В США кассир Dunkin Donuts не продал полицейским пончики.
Бариста кофейни в Нью-Йорке просто проигнорировал двух стражей порядка, стоявших в очереди.

Кассир одной из кофеен с пончиками сети Dunkin Donuts в нью-йоркском районе Бруклин отказался обслуживать двух полицейских, пишет NBC New York.

Двое стражей порядка зашли в кофейню на Атлантик-авеню, чтобы перекусить. Оба они были в штатском, но на поясах были прикреплены их значки и пистолеты. Бариста обратился к посетителю, стоящему в очереди за полицейскими, и, когда тот напомнил ему, что перед ним стоят ещё двое, бариста безапелляционно заявил: "Я знаю, но я не обслуживаю копов".

Теперь владелец кофейни на Атлантик-авеню планирует встретиться с двумя полицейскими и лично принести извинения. В настоящий момент неизвестно, будет ли привлечён бариста к какой-либо ответственности.

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
78
предыдущая
следующая