Єпископ Римо-Католицької Церкви Віталій Кривицький при побіжному знайомстві демонструє дві історії.

Перша – розриває шаблони. Вона про те, як хлопець з одеської Молдаванки став головним єпископом католиків Київщини (якщо бути точною, його дієцезія включає ще й Житомирську, Чернігівську та Черкаську області) і одним з найавторитетніших духовних лідерів Церкви. І друга – демонструє дуже чіткий кадровий “Божий ліфт” Римо-Католицької Церкви.Бо між двома історіями нашаровується багато інших. Як в радянський та пострадянський час одеський римо-католицький костел став центром мало не для всіх католиків України та Союзу, і де власне таємно проходив свій новіціат (послушництво) владика Віталій. Про те, як одеська банда, яка “пасла” всіх інтелігентних дітей району, яким було що винести з квартири, у випадку Віталія просто відступила (“Я про це нікому не казав, а просто поклав все на волю Господа”).Про те, що перші католицькі монахи в радянській Одесі жили по домівках, але вставали до сходу сонця, по сорок хвилин їхали до костелу і поверталися вночі. Потім семінарія, потім була ще історія, як владика створив цілу мережу молодіжних організацій в Україні. І як сорокап’ятирічного священника Папа Франциск призначив єпископом Київсько-Житомирської дієцезії.По суті біографія єпископа дуже тісно пов’язана зі становленням РКЦ, тож ми говоримо із владикою і про глобальне в Римо-Католицькій Церкві, і про локальне, і про суперечності, і про конфлікти, і про його життя, і про наше.
Далі читати за посиланням: https://religionpravda.com.ua/?p=67108&fbclid=IwAR0s-Fy5yGG5fv7CHbJLVx57iUcNT6JS4uQ6l7S42cCvZTtEi3tyX6bCs5k

Єпископ Римо-Католицької Церкви Віталій Кривицький при побіжному знайомстві демонструє дві історії.

Перша – розриває шаблони. Вона про те, як хлопець з одеської Молдаванки став головним єпископом католиків Київщини (якщо бути точною, його дієцезія включає ще й Житомирську, Чернігівську та Черкаську області) і одним з найавторитетніших духовних лідерів Церкви. І друга – демонструє дуже чіткий кадровий “Божий ліфт” Римо-Католицької Церкви.Бо між двома історіями нашаровується багато інших. Як в радянський та пострадянський час одеський римо-католицький костел став центром мало не для всіх католиків України та Союзу, і де власне таємно проходив свій новіціат (послушництво) владика Віталій. Про те, як одеська банда, яка “пасла” всіх інтелігентних дітей району, яким було що винести з квартири, у випадку Віталія просто відступила (“Я про це нікому не казав, а просто поклав все на волю Господа”).Про те, що перші католицькі монахи в радянській Одесі жили по домівках, але вставали до сходу сонця, по сорок хвилин їхали до костелу і поверталися вночі. Потім семінарія, потім була ще історія, як владика створив цілу мережу молодіжних організацій в Україні. І як сорокап’ятирічного священника Папа Франциск призначив єпископом Київсько-Житомирської дієцезії.По суті біографія єпископа дуже тісно пов’язана зі становленням РКЦ, тож ми говоримо із владикою і про глобальне в Римо-Католицькій Церкві, і про локальне, і про суперечності, і про конфлікти, і про його життя, і про наше.
Далі читати за посиланням: https://religionpravda.com.ua/?p=67108&fbclid=IwAR0s-Fy5yGG5fv7CHbJLVx57iUcNT6JS4uQ6l7S42cCvZTtEi3tyX6bCs5k

Папа Римский Франциск принял решение сделать реформу в Апостольском дворце. С этой целью он назначил восьмерых кардиналов, которые будут помогать ему реформировать Римскую курию. Исправлять ошибки всегда считалось благородным делом, если бы не одно важное обстоятельство, напрямую касающееся католического богословия.

Данное заявление автоматически ставит под сомнение догмат о непогрешимости папы, так как становится очевидным, что если возникла надобность в реформах, то это значит, что не все так гладко в Римско-Католической Церкви, как постоянно пытаются предоставить обществу подконтрольные и лояльные Ватикану средства массовой информации.

Догмат о непогрешимости папы был принят накануне окончания 1260-летнего средневекового правления папства, которое согласно библейских пророчеств Даниила и Откровения длился с 538 по 1798 год. 18 июля 1870 года на заседании Вселенского собора в базилике Святого Петра был принят этот противоречащий Библии догмат.

Когда речь идет о богословии католицизма и анализе жизни отдельно взятых понтификов, то даже язык не поворачивается говорить о непогрешимости. Иоанн Павел II и Бенедикт XVI успешно прикрывали священников-педофилов, и самого Кароля Войтылу упрекали в растлении малолетних и даже гомосексуализме. 

Если действительно начиная с 1870 года папы римские приняли решение стать на путь освящения, то почему никто из них не осмелился, к примеру, исправить десять заповедей Божьих в католическом катехизисе согласно библейскому оригиналу? Ведь давно известно, что в катехизисе вторая заповедь удалена, четвертая изменена, а десятая разделена на две, чтобы с виду осталось Десятисловие.

Призывы некоторых украинских священников Римско-Католической Церкви прекратить торговлю на рынках по воскресеньям шокировали христиан, знающих заповеди Божьи. Ведь согласно действующей конституции церковь отделена от государства, ну и если уж на то пошло, то Бог заповедал святить день субботний, а не день воскресный.

Кроме зверских пыток инквизиции и бесчеловечного уничтожения десятков миллионов доверяющих Библии христиан, средневековое папство специализировалось на искажении библейских истин с целью внедрения язычества в христианство.

По мнению историков, не завербованных иезуитами, самой коварной подделкой, которую католицизм успешно внедрил в христианство, является древний языческий культ празднования дня солнца. Без Божьего указания и соответственно без библейского подтверждения святить первый день недели, папские политтехнологи "христианизировали" день солнца, в результате чего подавляющее большинство обманутых христиан на протяжении многих веков празднуют воскресенье вопреки четвертой заповеди Закона Божьего "Помни день субботний, чтобы святить его".

Мурашки по коже идут, когда в свете библейских пророчеств проанализировать цели, которые папство преследовало достичь. В Библии святость субботы названа знамением Божьим (Иез. 20:20), а Римско-Католическая Церковь символически представлена зверем, выходящим из моря (Откр. 13). В официальном документе Ватикана от 1 сентября 1923 года написано: "Воскресенье – это знак нашего авторитета. Церковь стоит выше Библии, и этот переход с субботы на воскресенье является доказательством данного факта". Вот он, коварный план папства — сбить с истинного пути как можно больше христиан, навязав им начертание зверя. 

На суде Божьем благодаря католической ревизии в десяти заповедях Закона Божьего многие христиане услышат слова Иисуса Христа "Я никогда не знал вас; отойдите от Меня, делающие беззаконие" (Мф. 7:23), и вместе со всей папской системой погибнут навсегда в озере огненном (Откр. 20).