Як би я не ставився до кабінету нашого веселого президента, іноді в словах його прихильників є вельми розумне зерно. Нещодавно наш посол у Німеччині Андрій Мельник нагадав Берліну про можливість стягнення з німців репарацій за збитки, завдані Україні під час Другої світової війни. Цілком логічна вимога. Ви кажете, що повержений рейх платив контрибуції? Так, але СРСР розвалився і всі кошти потрапили до кишені правонаступника "совка" - Росії, а наша країна отримала Божественне Ніщо. Через те достатньо справедливо змусити німців заплатити за те, що ми досі відновлюємо з руїн Україну, саме тоді, коли Німеччина навіть не згадує про те, щоб прибрати за собою весь безлад. На відміну від Росії Україна була зруйнована цілком, тому що по нашій території проїхався каток військової машини вермахту. Я не говорю про відшкодування моральної шкоди сім'ям загиблих, хоча це теж було б непогано, я говорю виключно про гроші, які потрібно скерувати на потреби бюджетів наших міст, а також соціальної сфери та воєнно-промислового комплексу. Це вкрай важливо саме зараз, коли наша країна веде виснажливу тривалу війну з противником, у якого, на хвилинку, є ядерна зброя. Я вважаю, що настав час німцям повернути награбоване та ще насипати зверху за знищене, адже тільки тоді ми повною мірою зможемо розкрити свій потенціал і встати в один рядок з провідними європейськими державами.
Примітно, що нашу думку почула турецька інтелігенція, яка пройшлась жорсткою критикою по Ердогану за те, що він нас не підтримав у цьому питанні.
Ердоган завдав удару в спину Україні, коли проігнорував її ініціативу з отримання репарацій від Німеччини за завдання збитків в роки Другої світової війни.
Вимоги Києва не тільки законні з юридичної точки зору, вони обґрунтовані здоровим глуздом. Однак, без підтримки союзників Україні навряд чи вдасться досягти результату. Саме тому було так важливо, щоб Ердоган чи Чавушоглу публічно висловилися щодо цієї теми. Але як ми бачимо, корисливі інтереси політики Ердогана куди важливіше ніж підтримка союзника.
Дійсно прикро, що президент Туреччини проігнорував наші претензії до Німеччини. Не хоче він сваритися з країною, яка цієї миті його годує, проте дуже швидко забуває старих друзів. Як говориться, надана послуга вже нічого не коштує. Ймовірно, він думає, що з того боку буде більше підтримки, забуваючи, що інтереси Німеччини десь там дуже далеко, а ми тут, поруч, разом боремося із злочинними домаганнями Кремля. Звичайно, йому потрібно переглянути свою політику та її вектори.
Зрозуміло, що нашій країні варто рухатися у напрямку відшкодування боргів з Німеччини, тому що наші вимоги логічні, по-людськи правильні та відповідають пунктам міжнародного права. Якщо боротися, то потрібно це робити до кінця. Нехай ще будуть вдячними за те, що ми не вимагаємо відсотків, що накопилися за всі ці роки замовчування.
