Знову осінь жбурляє дощами,

Депресивні думки навіває.

А з екранів знов днями й ночами

Кандидат земний рай обіцяє.

Йдуть роки… Влада змінює владу.

Не ментальність нова, а обличчя.

І так само Верховна Рада

Із народом живе в протиріччях.

У черговий раз нам обіцяють,

Що служитимуть вірно народу.

Та словами лиш переливають

Із пустого в порожнє воду.

За що маємо голосувати?

За одні й ті ж самі обіцянки?

Їх невдовзі нові депутати

Розіб’ють, мов порожні дзбанки.

З кого маємо ми обирати?

З крадіїв, брехунів, пустодзвонів?

Вони вміють лише обіцяти

І недійсні для них закони.

 І чи є в нас насправді вибір?

Чи ми хочемо щось міняти?

І чи є хоч одна людина,

Що чеснішою хоче стати?

Кажуть, маємо те, що маєм…

Депутатами всі хочуть стати.

Те, що вибором ми нарікаєм,

Клоунадою треба назвати.

ДОРОГИЕ ИЗБИРАТЕЛИ!
Я, Александр Вилкул, слезно прошу вас! Проголосуйте за меня, потому что:

• я не умею зарабатывать себе на жизнь ничем другим, кроме как воровством из бюджета;
• я взял деньги, большие деньги, у моих российских хозяев за сдачу им Днепропетровской области, и если не отработаю их, то меня сотрут в порошок;
• я создал за счет бюджетных средств свой бизнес, и если мои оппоненты придут к власти, то заберут его у меня, оставив без средств к существованию;
• я всегда считал вас идиотами и не хотел бы разочаровываться, ибо это приводит к сильному стрессу.