На базі Рівненського обласного військового комісаріату відбулися інструктивно-методичні збори щодо проведення весняного призову на строкову військову службу. У заході взяв участь керівний склад дев’яти обласних військових комісаріатів, що дислокуються у зоні відповідальності Західного оперативного командування.
Головував на заході – начальник штабу – перший заступник командувача Західного оперативного командування генерал-майор Віктор Ганущак. Від органів місцевої влади на зборах були присутні перший заступник голови обласної ради Михайло Кривко, керуючий справами міського виконавчого комітету Святослав Власюк, представники обласної державної адміністрації та Рівненської міської ради.
– Рівненщина якісно провела минулорічний призов, обласний військовий комісаріат уже тривалий час один із кращих в оперативному командуванні, тому збори було вирішено проводити саме у Рівному, – зазначив генерал-майор Віктор Ганущак. – Тут досить хороша навчально-матеріальна база, налагоджена співпраця із органами місцевої влади, тобто є що показати учасникам та поділитися досвідом.
Учасники провели детальний аналіз недоліків, які були допущенні під час минулорічного призову та визначили завдання на цей рік.
Заняття згідно тематики проводилися у Рівненському обласному військовому комісаріаті, на збірному пункті ОВК та у Здолбунівському районному військовому комісаріаті.
– Ми розповіли учасникам, як проводиться призов у нас, але одночасно мали змогу виступити військові комісари з інших областей із своїм досвідом, – підкреслив військовий комісар Рівненського обласного військового комісаріату полковник Дмитро Оксенюк. – Такий двохсторонній діалог, як правило, дозволяє визначити найоптимальніші для нас шляхи у майбутніх призовних кампаніях. Під призовної кампанії “Весна – 2012” із Рівненщини ми призвемо до лав Збройних Сил та інших військових формувань 560 юнаків. Це значно менша кількість, ніж минулого року, а тому ми зможемо вибрати найкращих, найздоровіших та освічених майбутніх солдат.
Під час зборів було визначено єдину методику щодо обладнання збірних пунктів обласних військових комісаріатів, порядку проведення формування військових команд та організованого відправлення призваних до військових частин.

В ефірі Рівненської обласної державної телерадіокомпанії вийшла телепрограма “Один на один”, присвячена актуальним питанням проведення цьогорічної приписної та призовної кампаній, а також набору на військову службу за контрактом.
У розмові з ведучим програми Юрієм Шарманським Рівненський обласний військовий комісар полковник Дмитро Оксенюк в деталях розповів про заходи, які відбуватимуться протягом весняної призовної кампанії.
– Якісне та швидке проведення призову є для нас дуже важливим. Обласна, міські та районні державні адміністрації усіляко підтримують нас та допомагають вирішувати нагальні проблемні питання. Ми намагаємося тримати високий темп роботи, – зазначив обласний військком.
За словами офіцера, останнім часом спостерігається тенденція до скорочення кількісних показників призову. Якщо під час минулорічної осінньої призовної кампанії до лав Збройних Сил та інших формувань України було направлено 740 юнаків з Рівненщини, то на весну поставлено завдання призвати 590 майбутніх солдат.
– Це пов’язано з переходом на комплектування армії військовослужбовцями за контрактом. Але роботи у нас не меншає. З тієї кількості юнаків, які підлягають призову, ми намагаємося відібрати до війська кращих, навіть існує конкурс – 3-4 людини на місце. Більше того, деякі хлопці самі просяться до Збройних Сил, адже це – крок до майбутньої професії, – наголосив полковник Дмитро Оксенюк.
Разом з тим, обласний військовий комісар зауважив і на такій проблемі, як ухиляння юнаків від служби. Користуючись можливістю, він звернувся до них та їхніх близьких в ефірі з роз’ясненням відповідальності за такі дії.
Відповідаючи на запитання про військову службу за контрактом, полковник Дмитро Оксенюк розповів про соціальні гарантії, які надаються цій категорії військовослужбовців: стабільне грошове забезпечення, гарантована державою можливість отримання вищої освіти за заочною формою навчання тощо.
– Сьогодні розглядається можливість присвоєння офіцерських звань військовослужбовцям, які прослужили два і більше контрактів і закінчили відповідні курси. Такий ривок у кар’єрі теж зробить військову службу більш привабливою для молодих людей, – підкреслив він.
На завершення 30-хвилинного ефіру ведучий Юрій Шарманський подякував полковнику Дмитру Оксенюку за змістовні відповіді та запросив його до участі у майбутніх програмах Рівненської ОДТРК.

У Рівному відбулися урочистості з нагоди дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав, у яких взяли участь командир 13 армійського  корпусу генерал-майор Сергій Попко та військовий комісар Рівненського обласного військового комісаріату спільно з керівництвом області та міста.

Заходи проходили у Молодіжному парку Рівного біля пам’ятного знаку-меморіалу загиблим у локальних війнах.   Незважаючи на морозний день, вшанувати полеглих земляків зібралося понад три сотні людей, серед яких було чимало і молоді.

-  Перша знаменна дата подія цього дня – це 23 річниця закінчення війни в Афганістані. 15 лютого 1989 року я проходив службу у Туркестанському окрузі  і був серед тих військовослужбовців, які забезпечували вивід наших військ, повернення наших бойових товаришів з тієї безжальної війни, - зазначив генерал-майор Сергій Попко. – А ще, я приймав участь у миротворчій місії в республіці Ірак. Там нам теж було не солодко, але наші воїни довели як в Афганістані, так і в Іраці, що вони здатні гордо виконати свій службовий обов’язок, вірні клятві своєму народові та сильні побратимським духом.

Загалом, з 13 армійського корпусу у Афганській війні узяло участь 540 військовослужбовців, деякі з них і сьогодні продовжують своє військову справу. Хтось ще служить, але більшість - уже на цивільних посадах. 

Під час урочистого мітингу перед присутніми із словом виступив і голова Рівненської обласної організації Української спілки ветеранів Афганістану Микола Ражик. Окрім

проблем він говорив і про приємне. Зокрема від імені воїнів-афганців він подякували чиновникам за двісті п’ятдесят тисяч гривень, що були виділені сім'ям їхніх загиблих побратимів по зброї. Найгостріша проблема для колишніх воїнів-інтернаціоналістів - відсутність житла. Цьогоріч вони чекають 5 квартир у Рівному, ще по одній - в Кузнецовську і Гощі. Закінчився мітинг покладанням вінків та квітів до пам’ятного знаку-меморіалу загиблим у локальних війнах.  

167 Територіальний центр комплектування військовослужбовцями військової служби за контрактом, що у Рівному, направив до військових навчальних підрозділів близько 50 кандидатів на військову службу за контрактом. 

Посадові особи військової установи провели інструктаж та видали документи майбутнім курсантам.

-  Бажаючі підписати контракт, які не проходили строкову військову службу та ті, хто йде на іншу військову спеціальність обов’язково направляються на підготовку, - зазначив заступник начальника 167 Територіального центру комплектування військовослужбовцями військової служби за контрактом майор Роман Каратай. – Там людина отримує військовий фах, ті знання, навички та вміння, якими користуватиметься протягом служби в армії.

Переважна більшість кандидатів з Рівненщини – майбутні зв’язківці та військовослужбовці механізованих підрозділів. Навчатимуться вони у 179 Об'єднаному навчально-тренувальному центрі військ зв'язку Збройних Сил України, що в Полтаві, та 169 Навчальному центрі Сухопутних військ Збройних Сил України, що поблизу смт Десни. Є й кандидати на інші спеціальності. Загалом юнаки та дівчата з Рівненської області здобуватимуть майбутню військову професію у п’яти навчальних підрозділах оборонного відомства.

-  Військова служба для мене – це перш за все робота, яку я хочу отримати,- каже майбутній зв’язківець, 18-річна Катерина Редька. – У Рівному сьогодні влаштуватися складно та і потім втриматися не легко. А Збройні Сили позиціонуються як стабільне місце роботи, зарплата не мала, і соціальний захист на найвищому рівні. Якщо усі надії виправдаються, то службі в армії присвячу свою кар’єру.

Підтримує слова дівчини і старший прапорщик запасу Дмитро Хвоєцький. Колишній військовослужбовець, спробувавши себе у цивільному житті та змінивши не одне місце роботи, вирішив повернутися на службу. Він теж здобуватиме фах зв’язківця.Загалом, протягом трьох днів 167 Територіального центру комплектування військовослужбовцями військової служби за контрактом направить близько 50 майбутнім військових професіоналів.

Доки військовослужбовці військових частин Рівного на службі, їхню малечу навідують Дід Мороз та Снігуронька. Справжню Новорічну казку для близько п’ятдесяти дітей вирішили втілити у життя працівники 24 гарнізонного будинку офіцерів на чолі з його керівником Олегом Кузнецовим.

Дід Мороз – начальник адміністративно-господарської частини закладу Віктор Слободянюк, та Снігуронька – культорганізатор будинку офіцерів Оксана Смолярчук, з невеличкою новорічною програмою об’їжджають дітей військовослужбовців як Рівного, так і пригороду.

– Цей Новий рік буде випробуванням для нас, адже ми мусимо встигнути за день до кожної дитини, – каже Олег Анатолійович. – Ми запаслися подарунками та силами, щоб у кожен дім принести святковий настрій.

Першими вони відвідали Ігоря, якому не більше шести років, та його молодшу сестричку Іринку. Діти від несподіванки такого ранкового візиту омріяного Діда Мороза навіть розгубилися. Але коли Снігуронька заспівала з ними новорічну пісеньку та загадала кілька загадок, діти самі полізли до бороданя на руки. За гарно розказаний віршик вони отримали подарунки, про які писали у листі до Діда Мороза – конструктор Лего для Ігорка та дитячий комп’ютер для Іринки.

Подякувавши за гостинність, віршики та наказавши бути чемними у наступному році, казкові герої попрямували до наступної дитини.

Цього Нового року Рівненській гарнізонній новорічній команді доводиться працювати з дітьми від самих маленьких до 12 років. У ролі казкових героїв вони не вперше.

– Проводити такі заходи з дітьми цікаво і важко одночасно, адже їх реакцію передбачити не можливо, – каже Дід Мороз – Віктор Слободянюк. – Є такі, які одразу обіймають нас, а є діти, які бояться, та ховаються за батьків. Усі різного віку, з різними вподобаннями, а тому нам потрібно за лічені секунди знайти стежинку до дитячої довіри. Пісеньки, віршик, конкурси, танок навколо ялинки налаштовує малих на приязний лад. Зі старшими трішки простіше – вони не бояться незнайомця-бороданя у червоному бранні, бо знають, що з мішка їм витягнуть подарунок. Але і з ними без святкового настрою ми не прощаємося.

На цьому Новорічні сюрпризи для дітлахів військовослужбовців гарнізону не завершуються, адже чергове свято їх чекає 2 січня у 24 гарнізонному будинку офіцерів. Там для них вже готується Новорічне свято, де буде ще більше казкових героїв, пісень, конкурсів та святкової атмосфери.

-Привіт тобі з Рівного!

Привіт! А чого ви там?

-Бо на Тернопіль не було квитків!

Теж варіант...

(з телефонної розмови)

У Рівне ми потрапили цілком випадково. Просто дійсно не було квитків на Тернопіль, а маршруткою туди їхати майже 7 годин, а до Рівного лише 4. Хоча спочатку ми думали тією ж маршруткою їхати до Дубно, але там був фестиваль і вільних місць в готелі не було.

То ж Рівне: Перша письмова згадка про місто у 1282 році. Спочатку це було село луцького землевласника, яке потім продали князеві Семенові Несвіцькому, а після його смерті його дружина Марія (Рівненська, як її називають зараз) зажадала зробити з селища місто. В 1479 році вона будує тут замок і заселяє нове місто ремісниками. В кінці 15 століття місто отримує Магдебурське право. З 1518 по 1621 роки містом володіли українські магнати Острозькі. З 1569-го року за Люблінськоб унією місто перейшло до Польщі. Протягом 17-18 століття місто захоплювали Російські війська, Поляки, Литовці і навіть Шведи у 1706-му році. З 1793 року місто увійшло до складу Російської імперії, а з 1939 до складу Української РСР.

Внаслідок великої кількості воєн, у місті збереглося дуже мала кількість пам"яток архітектури. На карті їх позначено лише 2. Це дерев"яна Успенська церква із Дзвінницею та "ланцюгом моральних устоїв" побудовані у 1756 році і Рівненська гімназія, побудована у 1839 році, де кілька років викладав Костомаров і навчався Короленко, зараз тут краєзнавчий музей, а за данними довідника під музеєм знаходиться бункер голови рейхскомісаріату України Еріка Коха. Але в музей ми не ходили. У довіднику до пам"яток архітектури також відносять Воскресенський собор, плобудований у 1895-му році.

Через 4 з чимось години ми прибули у це місто. Поселитися вирішили у готелі Турист, так як він знаходиться поряд з вокзалом і дешевший ніж аналогічні готелі в центрі. До т ого ж до центру дуже легко дістатися тролейбусом, які, хоч і старенькі,але справно і часто курсують. Проїзд лише 80 копійок, і в кожному  є кондуктор. (Просто якийсь парадокс у порівнянні з Київським транспортом).

Спершу вирішили поїсти та подивитися всі пам"ятки архітектури. Тож, озброївшись мапою міста, (яку купив перед від"їздом у Києві) знайшли ресторан, а після обіду трохи поблукали у пошуках Успенської церкви, бо знаходиться вона у дворах. Там саме було вінчання. Далі прогулялися по парку вздовж річки Устя, знайшли кав"ярню "Сальвадор Далі", яку Света почуяла метрів за 50, і як виявилося пізніше, її рекомендують автори довідника по Західній Україні. 

Чи то перші враження людини, що вирвалася у довгоочікувану відпустку, чи так є і насправді, але місто нам сподобалося! Невелике, хоча і не можна сказати, що охайне. Часті стихійні ринки, неприбраний парк понад річкою... Але там якось затишно... І ніби все є: і недорогий та пустуючийу неділю ресторан "Два гуся", і магазини побутової техніки по прийнятним цінам, і театр, і кіно, і дорогі бутіки у підземному торговому центрі "Центральний" та своє справжне пиво.

З прогулянки містом, яка поступово перейшла в прогулянку парком ім. Шевченка нас прогнав дощик, тож ми побігли пити місцеве справжне непастеризоване пиво "Рівень"   у шинок. Цікавий інтер"єр цього закладу: 3 зали з різною тематикою та літня площадка. Смак пива нас вразив! Після нього решта популярного в СНГ пива здаються просто пійлом з гидким смаком... Скуштувавши по келиху і взявши з собою по пляшечці на завтра, ми побігли в кінотеатр на комедію "Освідчення" з Сандрою Баллок. Кінотеатр добре відремонтований ззовні, має великий зал, здоровенний екран та непоганий звук, але крісла ще старі оббиті дермантином. Але фільм дуже класний! Нам сподобалося. Вечері повернулися в готель,а у понеділок зранку, щоб встигнути до 12 виселитися з номеру, ще пройшлися центром, практично ненароком надибали пам"ятник засновниці і берегині міста Марії Рівненській, купили по магніту на холодильник і поїхали збирати речі.

Наступним пунктом було Дубно. Маршрутки, як виявилося, відправляються туди кожні 10-20 хвилин. Але, це вже інша історія!

Постраждала у тяжкому стані перебуває в реанімації. Свідки ДТП кажуть: за кермом джипу «Audi Q7» бачили одного з депутатів Рівненської міськради. Чоловік свою причетність до аварії заперечує. Втім визнає - на місці пригоди був, щоб надати допомогу постраждал   myrivne. org /index.php?option=com_content&task=view&id=471&Itemid=1

як вже блін достали ці депутати-а правила для кого писані!!!бліндруг розказував такий випадок якось в Києві на мості під час пробки одна мадам на джипі тисяч за 150 уе перла по зустрічній полосі бо вона була вільна більш і протаранила машин так з десяток-а коли приїхали ДАІ то вона сказала-я ж ВІП персона мені можна так їздить(замість джипа краще би мізки купила))

НОНСЕНС-вибори виграв директор ОБЛВОДОКАНАЛУ-а вода подається з перебоями))веселуха повна!це він там ладу навести не може що буде з містом?))