хочу сюда!
 

Алинка

26 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 25-37 лет

Заметки с меткой «треш»

450 ублюдков серого

вот дым рассеивается, пыль оседает и перед зрителем открывается картина, такая желанная, если не всем, то многим украинцам. Сессионный зал Верховной Рады Украины напоминает нутро немытой мясорубки. Вот мозги Парубия красиво размазаны по сиськам Сергея Лещенко. А тут кишки Добкина старшего  вперемешку с кишками Добкина младшего сплелись в причудливую композицию. Козак Гаврилюк не подает признаков жизни, впрочем он и при жизни, не слишком подавал признаки жизни, но теперь на его могучей спине уютно расположились щеки то ли Ирины, то ли Антона Геращенко.

Между всем этим великолепием неспешно бродит Надежда Савченко и добивает выживших. Вот ползет нардеп Парасюк. Надежда делает контрольный выстрел в ногу и Володя успокаивается навеки. Остался один патрон и Савченко понимает для кого он. Ведь она тоже депутат, а миссия должна быть исполнена до конца. Верный глок, подарок хлопцив с той стороны проделывает в голове Героя Украины такую дыру, что через нее можно рассмотреть небо, улыбающееся зрителю через пролом в потолке, в том месте, где раньше был купол Верховной рады. Глаз Надежды свисает с одного уха, а с другого уха свисает язык. Все кончено. Дело сделано. Все 450 мерзких ублюдков, терроризировавших зубожиле население теперь мертвы. Никто толком не понимает, откуда они взялись, но это им за все! За самые высокие в Европе тарифы, за самый высокий пенсионный возраст. Это им за разрушенную нашу передовую медицину. Это им за крах нашей гордости – за образование.

Ну, вот теперь мы все сделаем как надо. Вернее не допустим прежних ошибок. Ведь так? Мы же не выберем себе толстомордых барыг, набивающих свою бездонную мошну за наш счет. Мы не выберем больше регионалов, которые помимо мошны, еще и развернут страну в сторону Москвы, а уж Москва в этот раз точно свой шанс не упустит. В нашей Раде больше не будет популистов, лгущих простакам про доллар по 8, а в некоторых запущенных случаях и про колбасу по 2.20. Мы не допустим крикунов и горлопанов, которые вместо законотворчества устраивают уличные шоу. Мы их и еще много кого других больше не выберем. Мы же умные. Мы же мудрые. Мы делегируем образованных, ответственных, честных, а главное – бедных и худых. Вот так все будет? Я правильно понял?

Так вот дорогеньки мои© на сегодняшний день, у нас лучший парламент, который мы можем себе позволить. У всех же есть Интернет, зайдите на страничку к любому знаковому депутату или политсиле и Вы найдете массу поклонников и единомышленников. У кого-то больше, у кого-то меньше. Так мы устроены, мы разные. Не знаю, хорошо это или плохо, но так есть.

Однако, на кое что у нас таки общий взгляд. Пока вся страна без продыху вислючит у мартеновских печей, одной толстой жопе нужно отработать всего один день в году. Какой там день? Максимум пять минут. Да, да Тымко, я сейчас о твоей байбачьей лживой морде. Целый год ты либо спишь как сурок, либо хомячишь казенный харч. А в итоге ты кинул нас всех, от донбасских терриконов, до карпатских полонын. Знаешь кто ты после этого? Ты путинская консерва, ты барыжий пасипака и порхобот, ты зрадофил и юлефан, ты свидомый скакун и ватник. Ганьба тебе и сором жиробас!


Тест-треш-стіх: Що робити, коли не знаєш, що робити?

Як не знаєш що робить,

Можеш xyz на все забить!

Проте що ж тоді робить?

Коли в руках усе горить,

Ентузіазм й завзяття рвуть назовні..

Що ж робить тоді мені..?

Хочу все і так багато

Аж не знаю, як почати…


Заспокойся, не спіши.


Сядь подумай, напиши.

Заплануй все чітко.

І розстав свої пріоритети.

Лиш тоді почни вже хутко –

Зосередься на одному – головному.

Виріш просто, та і все:

Що для тебе головне.

І туди направ всі сили.

Постарайся, не лінись,

Та терпіння наберись..

Й не кажи що надоїло,

Не закінчивши то діло!

До кінця вже йди, борись!

Техаські Робін Гуди (про фільм Тарантіно "Джанго звільнений")




На жаль, сучасний кінематограф не часто балує глядачів різноманіттям. Більшість фільмів, які викидають в прокат, під епічними лозунгами: "Найкращий фільм цього року!" чи "Найстрашніший фільм, який ви коли-небудь бачили" насправді виявляються черговими шаблонними кіношками, які зняті за шалені гроші. Ефектно? Так, на спецефекти Голівуд викидає більшу половину бюджету. Захоплююче? Звичайно, адже якісна камера передає всі нюанси, а 3-D ефекти переносять глядача в саме пекло подій. Цікаво? Ні. Сюжет (якщо він є) - стандартний, герої - шаблонні, а після перегляду фільму хочеться сісти в ДеЛоріан і, як у фільмі "Назад в майбутнє", повернутись на пару годин назад, щоб не пустити самого себе в кінотеатр.
Я особисто дуже розчарований тими кіно-новинками минулого року, на які я чекав, бо ці фільми не справили жодного враження. Гучно анонсована остання (а чи остання) супер-пупер прем'єра невмирущої франшизи під назвою "Оселя Зла" справила враження якоїсь мильної бульки, яка довго роздувалась, але потім красиво лопнула на весь світ. Заявлений двосерійник "Голодні ігри" виявився доволі грубим переспівом класичних бойовиків дев'яностих про "виживає лише один". А так хотілось, якби "мейкери" (гарне слово) цього фільму хоч трошки дотягнули до одного із класичних в цьому жанрі фільму Такеші Кітано "Королівська битва"… Плюнути б на все, але Свєтланов став режисером, і ти розумієш, що комусь гірше, ніж тобі.
І так - кожен фільм. Красива і безглузда казочка (чого варта лише назва одного із фільмів - "Президент Лінкольн, мисливець на вампірів") на новий лад. Але ось я краєм вуха почув про реліз нового фільму Тарантіно, який мені не дуже подобався до "Знеславлених покидьків" через надмір трешу, але я відчув, що нарешті зможу подивитись цікавий фільм.
Але я помилився. Фільм "Джанго звільнений" не справив на мене того враження, на яке сподівався, бо він його перевершив на двісті відсотків. Тарантіно переплюнув самого себе, знявши чудову драму з фірмовою іронією і харизматичними героями. 
Сюжет, який я звичайно не буду переповідати, ґрунтується навколо двох головних героїв - чорношкірого раба Джанго (Джеймі Фокс) та його визволителя, німецького ковбоя на ім'я Кінг Шульц (Крістоф Вальц). Кінг - мисливець за головами, який, маскуючись під мандрівного дантиста, звільнює Джанго, який має йому допомогти знайти трьох бандитів з метою отримання винагороди за їхню смерть. Звичайно, між Джанго та Кінгом зав'язуються приятельські відносини, і Шульц вирішує допомогти Джанго звільнити його наречену з лап рабовласника з живописних берегів Міссісіпі Келвіна Кенді. Сюжет, на перший погляд, досить простий і здавалося б цілком передбачуваний. Але фільм навряд чи дасть засумувати глядачу, бо режисер постійно застосовує неочікувані сюжетні ходи, зберігаючи при цьому простоту сюжету. Знову ж таки, не буду відкривати всі сюжетні кадри, проте не втримаюсь і скажу, що в фільмі досить неочікувано з'являється Леонардо Ді Капріо, який грає саме того рабовласника з Міссісіпі.
До речі, про гру акторів. Звичайно, зразу ж кидається в очі фантастична гра Крістофа Вальца, якого фанати Тарантіно бачили у "Знеславлених покидьках", де він грав роль стовідсоткового фашистського негідника. В "Джанго…" герой Вальца добрий, такий собі техаський Робін Гуд, який бере поганих людей, вбиває їх і віддає до рук гарних людей. Блискуче вживання в образ, точно розставлені нотки в грі роблять образ доктора Шульца один із найсильніших образів цього фільму. Також варто відзначити роль Леонардо Ді Капріо, який грає негативну роль. Хоча він з'являється в другій частині фільму, але це якоюсь мірою задає хід фільму новий напрямок. Коли Кенді з'являється на екрані, зі злою усмішкою, стає зрозуміло, що головним героям буде важко з ним "розібратись", а коли Кенді натравлює на замученого раба трьох псів, навіть у міцного духом Джанго з'являється страх на обличчі. І не даремно, бо цей рабовласник ще попсує йому і його супутнику нерви… А от головний герой - Джанго - мені не дуже сподобався. Образ Джеймі Фокса занадто простий для стилю Тарантіно, і як режисер не намагався його обіграти, по-своєму, по-тарантінівські, одягши його у блакитний гейський костюм камердинера, але Джанго так і залишився визволеним рабом.
Ще хотілось би відзначити оригінальність саундтреку. Всі пісні витримані в жанрі кантрі, але до кожного треку додано щось особливе і по-тарантінівські іронічне. Чого вартий лише реп під кантрі-супровід! Ну звичайно ж меломани оцінять наявність в списку офіційного саундтреку такий імен як Морріконе, Тупака, Ризи (RZA)… За RZA моє особисте дякую, який колись написав музику до фільму Джармуша "Пес-привид", і змусив мене поглянути на реп з іншого боку. Ну добре, повернемось до нового фільму Тарантіно.
Хочу сказати, що фанати "Вбити Біла" будуть, на мою думку, розчаровані, бо трешу у "Джанго…" значно поменшало, який залишився у бурхливих кривавих сценах, які теж значно "подобрішали". Також трошки трешовими я б назвав пародіювання вестернів, мотиви яких з'являються протягом всього фільму, від боїв на кольтах до зникання з поля зору під круту музику. Проте Тарантіно досі Тарантіно, його почерк відчутно в кожному кадрі фільму - фірмова і довга сцена помсти в фіналі не залишить вас байдужими.
На цьому поставлю крапку. Звичайно, Тарантіно - режисер досить специфічний, але я раджу подивитись цей дійсно якісний фільм, ну і звісно чекати нових шедеврів від майстра.


Copy+paste

Почитал на блогах  пару  заметок о копипасте, как  явлении, о  копипастерах - как  о  недостойных  человеческого  звания  существах , и т.д.
Так  уже  их  обхуесосили!!!
Конечно, явление,  когда  ищешь информацию о роторном двигателе  Ванкеля-Фройде, и поиск  выдает 150 (!) страниц ! , по  десять  на  сранице, и безлич ( дохуя, то-есть) сайтов имеют статьи. Читаешь - а  статья-т о одна !
И, написана,  небось, в  1957  году. тогда,  это  печально. 
Макание  в говно  копипастеров может ( но не  всегда) стимулировать  людей к  творчеству. Это  заставляет  покинуть зону  комфорта, и  придумать  что-новое. Но как  ты  придумаешь , если надо  купить мазду - RX,  и  расколупать  движок ? кто  нормальный  займется  этим ? по-моему, лучше  копировать  достоверную ,  каноническую  информацию,  чем высасывать из  пальца, придумывать  далекую  от  реальности  хуйню. 
Яркий  пример - копирование мифов  и  заблуждений  ( я об автомире, но оно  везде - "психология",  отношения полов , и тд.)
 Так  вот,  скажите,  какая  смесь более склонна  к  детонации ? и пишут, (дэбильё) , что  - богатая . оно ж  логично - раз  бензина  больше,  значит, он  и  взрывается. А разницы между  физиологическим  сгоранием ( смеси) и патологическим  процессом детонации  не  наблюдают. Бо  прочитали " богатая  смесь  быстрее  горит. Да,  быстрее,  и   лучше !! но  не детонирует. 
но это  все  техника. есть  примеры из  медицины,  изо   всех отраслей.
Вообще , книги , до (не помню год) , пока  Сталин  был  жив - они  несут  в себе  зерно. Все,  что  позже - переписка. Я  студент, и  сдал  уже  не  одну работу - контрольную,  реферат,  эссэ,  и т.д.
некоторые я  вообще( в  порядке  эксперимента ) делал так - титульный  лист, последний лист ( оглавление ,  список  литературы) а  в  середине -   подборка  анекдотов. Печально ,  что  их  никто  не  читал -  анекдоты  классные  были !
Так  вот,  я  о  чем -  все ,  что  нехудожественное, и более-менее  точное - пишется на  протяжении  месяцев,  годов. проводятся  изыскания,  эксперименты  и т.д. Сейчас  так  не  делают.
Анекдоты,  приколы  и т.д. - для  их  распространения  копипаст  самое  оно.
Кстати , Путин  запретил  вывозить из РФ книги  старше 50 лет . Має рацію !


100%, 1 голос

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Убивця з морквиною, або Як знімають український треш


Кадри зі зйомок  фільму "Месть Эдди 2: Кровавый Форсаж"

Часто-густо тепер на вулицях Києва можна зустріти знімальні групи, із купою апаратури, гримвагенами та безліччю світлової техніки. То відео-ролик знімають для якоїсь вітчизняної зірки, то черговий ТіВі-муві. Купа народу навкруги, всім цікаво зазирнути, але вони швидко розходяться.Ніц нового.

А чи часто припадає нагода побачити зйомку андеґраунд-кіно нашому славному місті? Оце вже питання. Андеграундне кіно не потребує пильної уваги мас, воно і розраховане на вибагливого глядача, передусім. Тому і не має широкого простору для розповсюдження,
а тому й інвестувати доводиться самим режисерам таких проектів. Сам в себе вкладаєш та сам із себе питаєш вкінці. Зручно, втім виникають проблеми через взяття дозволів на зйомку, через брак техніки.. тому митці андеґраунд-кіно у Києві знаходять інші шляхи реалізації своїх
творчих амбіцій.
[ Читать дальше ]

Втім, якщо говорити саме про міські місця зйомок, то варто також згадати таке вже культове місце, як місце біля озера, що на Березняках. Вже довільно відомий
київський режисер Сергій Лисенко, що зняв першу стрічку з легендарним Віктором Цоєм,  - «Конец каникул», із легким відтінком гордості розповів про те, як після виходу фільму в маси ,то місце стало знаковим для прихильників Цоя: «Один епізод ми знімали на Березняках, там недалечко є таке озерце Тельбін. У фільмі є кадр, де Віктор виходить з-за дерева. Так от це дерево до сих пір є таким собі культовим
об’єктом для прихильників гурту «Кино». Воно все обписане тематичними написами. Нещодавно там був, дуже здивувався.. Приємно!». Сергію пощастило, якщо можна так сказати, знімати цю стрічку в рік аварії на ЧАЕС: ніхто не контролював, була повна свобода дій. Тепер же режисерам доводиться проходити через кілька інстанцій, аби дістати дозвіл на зйомку в цікавому місці. Або ж знімати тишком-нишком, але не відступатись від своєї мрії.


Ліса Павлова, "КіноОбоз"
Фото: Влад Ліховідов
http://kino.oboz.ua/news/2008/06/21/3331.htm