Замітки мої вірші

Замітки з міткою «мої вірші»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

Уві сні

Я оживаю тільки уві сні…
Так добре в ньому – світ немов добріший
Всі ті ж слова, і ті ж немов пісні,
А серце б’ється радісно частіше.

Мов ті ж обличчя, очі і уста,
Та як вони усмішками іскряться!
І двох сердець мелодія проста
Так щиро ллється відголосом щастя.

Я оживаю знову уві сні
Як сумерки цілунком доторкнуться
Моїх очей… як зорі чарівні
У висохлі уста життям ввіллються…

Тоді я доторкаюсь тих нот,
Які не смію наяву любити,
Які зціляють душу від незгод,
Щоб хоч якесь було бажання жити.

Коментарі: 24

Oliviya

Як скучила!

Ну привіт, мій хороший… Нічними шляхами
Ось і знову зустрілися ми на папері…
Відчуваєш – знов запах дощів в атмосфері…
Я вже скучила так за твоїми словами…

Відчуваєш? Знов літніх ночей аромати
Чебрецями, волошками, маками п’яні…
Як же добре тонути в твоєму бажанні,
Що в гармонії звуків зуміла я вкрасти…

Як живеш? Чи блукаєш як я серед неба,
Коли місяць палаючий зваблює зорі,
Коли пристрасті стільки в нічному просторі,
Що у полум’ї топиться стежка до тебе?!

Як же скучила я за твоїми устами,
Що веселково-срібними нотами ллються…
Напівсказаним подихом в серце ввірвуться
Твої ніжні обійми і димом розтануть…

Розкажи… помовчи… – не важливо… З жагою
Буду тишу твою чи слова спрагло пити,
Так як я не посміє ніхто вже любити…
Мій хороший, як скучила я за тобою!..

Коментарі: 65

Офели

Більше ніколи не подзвоню тобі.

10.06.10, 16:59
мої вірші, обірване щастя, сум

Ти вбивав мене багаторазово А сьогодні, знову , як тоді... Нащо, забуваючи образи , я Підіймала з пилу наші дні? Нащо, турбувала своїм спогадом З тебе вижимаючи взаємин, Нащо, я змішала з побутом Чисте незрадливе і священне!? І сьогодні я востаннє кажу Що нема в минуле вороття І твою останнюю образу буду пам’ятати

все життя.

10/06/10

Коментарі: 22

Oliviya

Без надій і у прірву…

Без надій і у прірву… А може Вдасться вижити навіть у ній?.. Раптом серце ще битися зможе, Якщо навіть немає надій?! Почорніли думки, вкравши спокій, І від сліз очі тьмяні давно… Знов рахуєш приречені кроки: До останнього – миті дано… Ти хвилини життя, його миті Відвойовуєш в сотень смертей, А в цей час себе губить хтось в світі, А хтось інших вбиває людей… Страхітливі реалії зірвуть Мить життя й опиратись дарма… Із бажанням любити… і в прірву, Порятунку з якої нема…

P.S. Щороку від раку в світі помирає близько 7,6 млн. людей, від туберкульозу 2 млн. Від пневмонії у світі помирає 1,8 млн. дітей... Лікарі боряться за кожну хвилину життя хворих, а вбивці просто так забирають життя у здорових людей за лічені секунди...

Коментарі: 37

Master

Закоханий був вітер у струнку берізку.

09.06.10, 17:59
Творческая Masterская
master-стихи, експромт, кохання, лірика, мої вірші, поезія

"Кудись зникає знов душа – бездумно тіло полишає…
А в мене безліч запитань – на них я відповідь шукаю:
Чи має Сонце почуття, чи лиш безжально спопеляє?
Які на дотик небеса, котрим нема кінця і краю?
Куди зникають вранці зорі, красу свою спішать сховати?
А квіти швидко відцвітають, бо їх не хочуть помічати?
Я з вітром тихо розмовляла, у нього я усе питала,
Та він лиш ніжно обіймав, а я так відповідь чекала…"
                                                           невидим-ka

Закоханий був вітер
                        у струнку берізку.
Вона стояла осторонь усіх...
                        та інколи пускала слізки.
То зорі роздивлялася ...
                        із сонцем...
Та шепотілася ...
                        із вітром любим трішки...
А вітер від Кохання того...
                        забув про все на світі...
Він гладив ...
                        цілував їй руки-віти...
Він обнімав так ніжно...
                        пестив листя-губи...
В берізки тої
                        аж щось затремтіло...
                                          в грудях.
І раптом в неї виросли
                        могутні білі крила...
Вона любила... мріяла...
                        і так їй закортіло...
Коханого свого не полишати...
Лише його завжди...
                        його лише кохати...
За вітром любим...
                        із коханим... полетіла…

І ось з'явилася на Світі нова зірка!
Бо якщо ти... по справжньому кохаєш.
Ти Зіркою стаєш... і як вона палаєш.

                                                                  Master

Коментарі: 33

Oliviya

Так хочу

Так хочу в небо пташкою злетіти
І розігнати сумерки крильми,
Щоб тільки радість щиру залишити,
Без тої заздрості, що стільки між людьми.

Так хочу піснею у вись піднятись
І залишити там любові слід,
Щоб потім в усмішках ясних купатись
І сонцем умиватися як слід

Хоча… я так хотіла б поміняти
Це сонечко на блиск твоїх очей…
Так хочу іноді тебе обняти
Крізь сірість днів і сутінки ночей…

Із чашки долі хочу, все змінивши,
Отруту, що так знищує цей світ,
Розлити в прірви – може, отруївшись,
Вони йому збудують щастя міст?!

Коментарі: 39

вітка

Черешні

ДОСТИГЛИ ВЖЕ ЧЕРЕШНІ У САДУ
І ПАХНУТЬ МЕДОМ СОКОВИТІ ГРОНА.
Я РОСЯНОЮ СТЕЖКОЮ ІДУ,
А ДЕСЬ В ТРАВІ ВЕСЕЛА ПІСНЯ ДЗВОНИТЬ.
ЇЇ СПІВАЄ КОНИК - СТРИБУНЕЦЬ
ПРО ТЕ, ЩО ЛІТЕЧКО ПРИЙШЛО ВЕСЕЛЕ
І ПРО ВЕСЕЛКУ ЧИСТУ ТА ЯСНУ,
ЩО ЗАКВІТЧАЛА НЕБО І ОСЕЛІ...
ТА НЕ ЦІКАВИТЬ ПІСЕНЬКА МЕНЕ,
ЇЇ Я СЛУХАТИ ВСЕ ЛІТО БУДУ,
А ОТ КОРАЛОВЕ НАМИСТО ЯГІДОК,
АЖ ДО НАСТУПНОЇ ВЕСНИ ЗАБУДУ(((
ТОМУ, ЯК У ДИТИНСТВІ, КРАДЬКОМА,
РВУ ПОВНІ ЖМЕНІ ЧЕРЕШЕНЬ ДОСТИГЛИХ
І ЇМ....ХОЧ І НЕ МИТІ, ТА ДАРМА!!!
ВОНИ ДЛЯ МЕНЕ, ДЛЯ ВІТУСЬКИ, СТИГЛИ!!!

Коментарі: 24

Oliviya

***

06.06.10, 17:11
мої вірші, мої думки

Від любові залишився тільки дим,
Він розвіється – й по почутті усьому.
Ти мене від цього диму укради,
Бо інакше задихнуся я у ньому.

Ти мене від цього світу заховай,
Бо інакше збожеволію від болі.
Не прошу я дарувати мені рай,
Просто зрад щоб не було на видноколі.

Ти не бійся, в тебе я не попрошу
Ні кохання, ані вічної любові,
Я тебе як вільний вітер відпущу,
Я не стану, ні, твоєї пити крові.

Ти мені лиш покажи що в тім диму
Ще є очі, що навчать мене сміятись.
В тебе я лиш крапельку надій візьму,
Моя Доле, й відпущу тебе літати.

Коментарі: 20

Oliviya

Ті, заради кого варто жити

У житті багато так образ,
Біль не раз пече несамовито…
Тільки є у кожного із нас
Ті, заради кого варто жити.

Тільки є у кожного такі
Найбажаніші у всьому світі очі,
Що цей світ і ще мільйон світів
Лиш для них ми підкорити хочем.

А усмішка! – меркнуть небеса
Від такої ніжності і ласки,
Що дарують щиро нам уста,
Залишивши в серці дотик казки.

Все в житті біжить… Ми пізнаєм
То невдачі, то приємні миті,
Лиш не забувайте, що в нас є
Ті, заради кого варто жити!!!