Ми є. Ми є на цій землі. Мов ті дерева. Мов травинки. Мов золотисті береги, В яких ріка несе піщинки життів людських у небуття: Лиш спомин тихий – та й по всьому, І знову плин, і забуття. Чи був, чи ні. Чи прав, чи схибив... Мине у всіх земне життя, Та в Небесах у нас є крила, І книга записів Буття Іще ніколи не горіла. Там кожне ім’я – то рядок, Що про життя чиєсь розкаже. Там...

Читати далі...

Чиїх батьків чиї ми діти? Чи для нас сонце інше світить? Забули все, чому навчали, Й до чого вперто прямували. Чи ж пам'ять нашу відібрали? Ні, ми самі ж її продали. За безцінь, за брехню, за зраду, І за отруту замість шоколаду. Нам для розваги зав’язали очі, І повели кудись у морок ночі. Лиш ангели у небі плачуть слізно, Прозріють очі, але буде пізно. За що ж, скажіть, життя віддали Ті, хто століттями нам волю здобували? І берегли життя святу основу...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Напишу "валентинку" та залишу цілунок, &nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка] ОБИДЕЛА...ОБИДЕЛА ЛЮБОВЬ... СКАЗАЛА ТО, ЧЕГО ТАК НЕ ХОТЕЛА... И ДАЖЕ В МЫСЛЯХ ДУМАТЬ НЕ МОГЛА, А ВОТ ОТКРЫЛА РОТ....И УЛЕТЕЛО... СЛОВА, СЛОВА, СЛОВА, КАК ВОРОНЬЕ, И КАК МОГЛА ОБИДЕТЬ, ТАК ЛЮБЯ??? ПРОСТИ, ЛЮБИМЫЙ, ХАНЖЕСТВО МОЕ, ТЕПЕРЬ ВИНЮ ВО ВСЕМ ТОЛЬКО СЕБЯ... А ВСЕ РАЗЛУКА...И ПОТОК СЕКУНД, МИНУТ, ЧАСОВ И ДНЕЙ, НЕДЕЛЬ ПУСТЫХ. БЫВАЕТ ТАК ПРИДАВИТ - ВОЛКОМ ВОЙ, ПРИЖАТЬСЯ БЫ, НО НЕТУ РУК РОДНЫХ! ВОТ ЛОБЗИКОМ И ПИЛИТ ВСЕ ТОСКА, АЖУРНО ВЫРЕЗАЯ МЫСЛЕЙ РЯД, И Я...

Читати далі...

[Приєднана картинка]А він не згадав, коли руки тримав Твої, біля самого серця. А він вже забув, кого він кохав, Та дивиться в очі й відверто сміється. Пройшли вже роки, та спогади ті В душі ніби чисті озерця. Якщо б він тебе так щиро любив Не викинув просто із серця. Та ти не сумуй, чарівна душа, У спогади ті не вертайся, Знай є у житті Любов – почуття, Всім серцем йому відкривайся!  [Приєднана картинка]

Мовчиш? Мовчиш! Мої слова - то біль, то розпач, вічна мука. А завтра - знову ти засклиш душі озера. І розлука постане болем - злим, холодним поміж словами у жалю... І йтимуть викупом голодним три слова - я тебе люблю...

Чому, скажи мені - чому - я знов пишу тобі - пробач? В гіркім задушливім диму Сную очима сивий плач. Ятрю думки, виймаю серце... Перечитала сто разів твоє - написане, і - стерте, Все те, що ти сказать не смів... Моє - написане у спразі, Коли душа, мов звір, кричить... Твої...мої... слова - не справжні! ...Холодні сполохи душі...

Ти кажеш, що сумна - занадто, В словах ще болю - забагато, В житті ще радості - замало. Ішла... спіткнулась... впала... Болить! Та я - не плачу! Ні! Не думай, я не плачу! Хоч серце нищиться в вогні, Ти сліз моїх - не бачиш. А що тобі кажу - то все Снігами завтра занесе. І я - сміюсь! Радію в зливі Буденних сіростей щасливих! Пульсую райдужно! Й хай здасться Тобі мій сивий сум - за щастя...

[Приєднана картинка] Я придумала собі тебе коханий - Ніжний погляд та усміхнені вуста, Що ніколи не введуть в оману - У любові істина проста... Я придумала тебе собі у мріях Та у щирих кольорових снах, У серпанках, сповнених надії, У легких та відданих думках. Та лиш їм у цьому світі тісно, Бо втомились від обіймів самоти... ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Полетіли у казку!? Обійми мене ніжно... Посміхнися! Будь-ласка! Ще ніколи не пізно... Повернутись в дитинство &nbsp...

Читати далі...