Любовь есть жизнь, и не оспорить это.Любовь есть мир, и ты им дорожи.Любовь, как свет, как солнечное лето,БОГ ЕСТЬ ЛЮБОВЬ,- всем это расскажи!

травня 15-е, 20:04Наверное, пора выставить здесь "когдатошние" свои стихи... Ключ к освобождению Галера, цепи и охранник, В руках тяжелое весло, Попавшему в корабль-странник Не очень в жизни повезло. Из горла стоны вырывались, Кнуты свистели тут и там, Звенели цепи в плоть впиваясь И кровь стекала по рукам. Но тут команда прозвучала: Стоп! Весла из воды поднять. Минуты отдыха настала, Только б...

Читати далі...

Писати про тебе? Не зможу… Як завжди Не вистачить бажаних правильних слів… Писала б про правду – нема тої правди, Панує зневіра на нашій землі… Пером змалювала б безхмарне я небо, Та смог затуманює всі небеса… Й про мову писати напевно не треба – Уже так потоптана мови краса… Доволі лиш горя, нещасть, катаклізмів, Та мабуть не треба писати й про них, Бо нам і в житті вистачає тих слізних, Зчорнілих рядків і розламаних криг… Напишу про долю. Чи краще не треба? Бо що то за...

Читати далі...

І знов не спиться. За вікном давно Серпанком ніч все вкутала охоче. На «ти» ми з нею стали вже давно, На брудершафт п’ючи біль опівночі. Із присмаком солоної сльози Й солодкої усмішки, визнать мушу, – Її цілунки – подихи грози, Її вино немов бальзам на душу.

Чаклує ніч над сонно-в’ялим містом: То ліхтарі запалить яскравіше, То зазирне в віконце срібним блиском Зорі небесної, що золота ясніша. На склі вона малює дивні квіти, Що перлами-росинками іскряться, А в місячного сяйва оксамиті Купає нотки серенади щастя… Чаклує ніч… Їй ніжний подих вітру Неначе джин виконує бажання, Натхненням зір наповнює палітру, Де ніч змішає сутінки з світанням. Дивлюсь в вікно. Із ніччю вип’ю кави І знов про ранок в неї запитаю, А дощ мені настукає...

Читати далі...

Я не хочу придумувать мрії, Чи листи знов в нікуди писати, Бо тоді моє серце німіє І не хоче у небо злітати. Я чекати на тебе не хочу, Бо хвилини тоді мов століття, Бо тоді диво-магія ночі В мить стає найсумнішою в світі. Я не хочу! Та знову чекаю… Я люблю, хоч й не хочу любити… Вкотре номер я твій набираю, Але так і не смію дзвонити…

Поглянеш навкруг – все квітує, буяє Повітря наповнене подихом мрій, Та тільки в душі заметіль завіває Останні штрихи вже зчорнілих надій… Хотілось би так підкоряти вершини, Летіти, п’яніючи до забуття, Чи просто дивитися в очі дитини І бачити в них світлу мить майбуття. Так хочеться вірити… Вірити!!! Тільки У що ж тут повіриш, як всюди брехня, А злодіїв, вбивць, п’яниць, нелюдів скільки – Зітхає знедолена ненька-земля… І плаче земля грозовими дощами, Від зброї, наркотиків...

Читати далі...

Вітаю усіх мам з ДНЕМ МАТЕРІ !!! [Приєднана картинка] Я чую досі, мамо, вашу пісню, Мені її знов вітер нашептав, Коли в гіллі заквітчаної вишні, На мить спинившись, трішки заблукав. Я чую, мамо, кожне ваше слово, Вони у всіх мелодіях весни… І ніч співає ніжно колискову, Яку колись мені співали ви. Пробачте, мамо, за усі тривоги. Молитва ваша – вічний оберіг. Спасибі за любов святу, від Бога, Що береже мене від бід усіх. Пробачте, мамо, лине стоголоссям За ласку, не...

Читати далі...

Я читала про любов книжки, Та нема в них жодної підказки Як в реальність втілити ту казку, Де я млію від твоєї ласки, У якій зі мною поруч ти. І тому я вкрала у дощу Магію жагучої сльозинки, Що стікає по губах-жаринках, Що в очах запалює іскринки І хмелить бажанням досхочу. В запальної блискавки весни Вчилась спопелять думки я п’янко; В ночі – пристрасті украла вишиванку, Поцілунок ніжний – у світанку... І до тебе полетіла в сни… Я тебе випитувала в мрій, У зірок...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Люблю я вітер… З ним так легко, щиро… Він душу запитаннями не рве. Підхопить на могутні дужі крила І всі думки за обрій понесе. І всі проблеми, всі тривого й болі Стають мізерними, що й не помітить їх, Як відчуваєш насолоду волі На кінчиках крилатих рук своїх… Нестримний вітер… Як люблю я вітер! Коли весь світ біжить без вороття, А ти з опалих пелюсточок-літер Складаєш фразу: «я люблю життя»…