По даннымInternet Fraud Complaint Center, количество жалоб на мошенничество в Internet
за последний год увеличилось втрое. Суммарный ущерб, понесенный вследствие
правонарушений в Сети, достиг отметки 54 млн. долл. При этом ФБР обращает
внимание на то, что большая часть преступлений даже не расследуется из-за того,
что жертвы зачастую стыдятся собственной наивности или жадности.
[ Читать дальше ]

в некоторых местах цитирую других,для понятности остальными Начало работы--Все программы--Windows Movie Maker.

В левой колонке содержится ряд ссылок.

(Запись видео)--Импорт видео.

 В открывшемся окне выбрать ролик и нажать на "импорт". Ролик отобразится на рабочем столе программы.Теперь нужно его захватить мышкой и затащить на шкалу "видео" внизу экрана. Шкала эта имеет два режима отображения: в виде линейки и в виде чреды окошек. Переключатель режима находится сверху шкалы--"Отображение раскадровки".Удобнее сначала работать на линейке, так как придётся устанавливать музыку и нужно будет видеть,какой она длины Приблизительно получается вот такая хрень на рабочем столе Выделяешь правой кнопкой мыши раздел "ВИДЕО"уже с твоим роликом,а в верху в меню ищем "клипы">"аудио">ВЫКЛЮЧИТЬ Звук клипа родной убирается,а на фон идёт та музыка которую ты хочешь вставить в фильм ну в принципе и всё по этой части. ОТДЕЛЬНОЕ СПАСИБО тов.f0kus за предоставленный материал У меня в процессе возник один вопрос.Почему при установке в эту программу своей музыки,ухудшается её качество/слышен скрип и хрипит в динамике/хотя качество фоновой музыки отличное?

Уникальная штука - советский электронный реставратор (1987 г), прообраз Photoshop. Внимание на интерфейс. В качестве бонуса - советский же барабанный сканер, принтер, накопитель и мегатрекбол.

Вообще никаких шуток, это фрагмент передачи "Хочу все знать" и по тем временам передовая для СССР технология.

(Via mi3ch).

© 1998—2010 «Домашний ПК»,

Получилось это значицца не специально. Хотела девочка скачать песенку. Галимый сервер для скачивания попросил девочку перейти на сайт рекламодателя. Девочка в то время умом не отличалась, умные заметки дяди Крика не читала, поэтому, то и лоханулась. Прошла. Оп-па. Некрасивая пошлая реклама на пол-страницы. За спиной шести-летняя сестренка на ковре сидит, уроки делает. Мать моя женщина, а там такоееее......"Ну его нах " - подумалось девочке, ну и нажала она на крестик в правом верхнем углу рекламо-картинки-оч-интересной-анимации. Думала закроется стыдоба. А тут раз! А оно и перешло.....Вашу мать, еще и со звуками.....Ну все думаю трындец мне по полной программе. Ан-нет. Сестра ушла, родители не услышали. Закрыла, вродь все нормально было. На следующий день папочка приходит устанавливать какую-то мега крутую игрушку, и тут КАКОГОХЕРАЭТОДЕЛАЕТУТЕБЯВДОКУМЕНТАХ!!!!!!!!!! А там КОЛЛЕКЦИЯ ЗАПРЕЩЕННЫХ ПОРНО-ВИДЕО, ФОТКИ, ГИНЕКОЛОГИЧЕСКИЙ КАБИНЕТ. А у меня ко всему прочему еще и НОД32. Черт. Батяня вирус валил, валил, валил, валили...Вроде завалил наконец. На следующий день ОНО вернулось  Застрелите меня. Потом вроде уничтожила. Нихрена, оно каждый месяц упорно возвращалось, а мне так не хотелось говорить о нем отцу.....Меня б просто прибили бы. Вот, уже год как мы с этим вирусом мирно сосуществуем. Мирно. Я его уже традиционно валю каждое воскресенье, а он возвращается. ДУРА? Да, ДУРА. Он скоро весь комп сожрет. А я боюсь.

Недавно оказалось, что у моего знакомого такая же проблема. Было приятно, узнала много нового о своем вирусе. Оказалось, этот вирус нельзя вылечить, это раз. Он блокирует абсолютно все антивирусы это два. Он удаляет мои файлы и создает только резервные копии это три. И последнее чтобы от него избавится есть два способа. Перовое - сделать с моим компом то, что в Средньвековье делали с ведьмами, колдунами или зачумленными - сжечь. Второе - валить систему нахрен и переустанавливать винду. Да....Радости было много. Мой компьютер сожрет порно-вирус. Как же это весело бля.......

Купив нещодавно собі ноутбук. З усього мого комп'ютерного різноманіття (включаючи давно померлі зразки) - це найпотужніша річ. Навіть деякі ігри тягне.

Але диво техніки, у кращому разі, вмикається кілька разів на тиждень на пару годин увечері. Часто просто стоїть на столі із закритою кришкою. Чому? Не особливо є коли і, що найголовніше, не цікаво.

Комп'ютер і НЕ ЦІКАВО! Я мацаю свій лоб, але не знаходжу ознак психічної гарячки. Чомусь стає сумно, бо, здається, у мені щось померло і те, що померло, ніколи більше не оживе.

А от колись... Колись, у часи юнацької молодості, комп'ютер для мене був релігією. І це той випадок, коли ти молишся на Бога, якого собі не можеш дозволити.

У 90-ті та і трошки в нульові моя сім'я жила бідно. У 90-ті бували дні, коли не могли купити хліба, а взимку грілись відходами з олійниці (шолупина з соняшника). У нульові стало краще, з їжею проблем не було. З технічних пристроїв удома був телевізор та радіоточка, де вдень сварились депутати, а ввечері навіщось співав Степан Галябарда.

Уперше комп'ютер я побачив у школі, на уроці інформатики. Тоді цікаво було все, навіть гратись з кольором шрифтів у Ворді. А ще малювати в Пейнті якісь абстракції, заповнюючи все однотонним кольором та виводячи жирні лінії.

Та найзахопливіше було грати в шашки. Цим я та мої однокласники займались, коли нас пускали в Комп'ютерний Храм на перервах чи після уроків, бо в кінці кожної партії пьюпіл, який вирвав перемогу в штучного інтелекту, мав за щастя побачити фото оголеної жінки. Ця гра стояла на всіх машинах у класі, до речі. Хто її встановив - досі невідомо, але нехай не впаде на нього гнів праведний.

Тоді я і почав марити власним ПіСі. Не було дня, щоби я матері чи тату не розповідав про переваги наявності в нашому домогосподарстві передової обчислювальної машини, без якої зараз немислимий сучасний світ і дуже важко у навчанні. Кажучи простіше, я канючив комп для ігор, та у відповідь чув лише традиційне: "Нема грошей...".

Після випуску зі школи я поїхав з села в місто, здавати вступні екзамени у вуз, перед іспитами чілився у трикімнатній квартирі двоюрідного брата.

Брат - повна моя протилежність: старший років на сім, розумний і дофіга багатий. Вірніше не він, а його батько, який тоді був великим начальником в одному комунальному підприємстві. За відмінну роботу чи щось таке йому регулярно прилітали надбавки, на які він купив у свою міську квартиру широченний диван, ще один телевізор, японську аудіосистему, з дисковим ченджером, і комп'ютер улюбленому сину. Як я тоді ті екзамени здав, і досі не розумію, бо всі ті візити до братового обійстя пропадали у тенетах віртуальних задоволень.

Скільки заїздів було виграно в Need for Speed Undeground 1, скільки нацистських негідників разом з не менш нацистськими псами було відправлено на той світ в Medal of honor, уже і не згадаєш! Але то були славні часи - місто, залите сяючим неоном, дзенькання тролейбусів і  ритмічний стукіт коліс вагона метро, невпинний рух мегаполіса, й асфальт, бетон і павутини дротів вздовж вулиць, і зовсім нове життя за пару місяців, і яскраві картинки на моніторі, на жаль, чужому.

Повертаючись додому, я з жалем згадував принадний відсвіток дисплея, нестримний скрип гальм, шалену музику, адреналін та дівчину з банерів, які я блискавично пролітав на своєму прокачаному Ніссан Скайлан GT-R-V-Spec.

Ех, було життя. Було та згуло.

Комп'ютер у мене таки з'явився... І причому довго чекати не довелось - наприкінці першого курсу батько, причому за долари (так буває, коли знаходиш нормальну роботу), навіз у хату купу різного добра: потужний системник з аж одним гігабайтом оперативи (хоча я тоді замовляв 512 мегабайт, як у багатого однокласника), монітор LG, мишку без коліщатка, клавіатуру, з якої можна було вмикати / вимикати музику, а ще були комп'ютерний стіл, величезне БФУ (принтер+ксерокс+сканер в одному флаконі), колонки з підтримкою 3D-звуку, навушники, які зараз коштують близько 5 тисяч гривень і використовуються діджеями, диски з кінами і музикою, і ще багато інших цікавих техносмаколиків.

Здавалось, у того, хто там, на горі, завідував бажаннями, був поганий пінг, і всі мої численні "От аби...", "Було би непогано..." і, апатичне, "Та ніколи в мене не буде того комп'ютера!" надійшли разом і в один момент. І він (чи то пак, Він) значуще угукнув, дістав свою ультимативну печатку і поставив на моїх проханнях жирне "Не заперечую!". Бо як інакше пояснити таку кількість добра в один вечір?

Я досі пам'ятаю те відчуття, коли ти стоїш посеред зали, а навколо -  коробки, пакунки. Все нове, дороге, круте і не чиєсь, а твоє - раз і навіки.
Цей епізод намертво вмерз у стінки морозильної камери мого мозку, і я його знову згадав, коли ішов по коридору до свого офісу, який було заставлено новими меблями. Саме аромат свіжої деревини, який треба заливати у флакони і продавати в ТЦ за тисячі гривень, повернув мене у той кінець грудня 2007-го. Бо саме тоді я вперше почув цей запах.

Зараз же для мене комп'ютер - просто коробочка для Інтернету. Дивно, як все змінилось, бо я тоді, будучи ще вчорашнім школярем, навіть не міг подумати, що в мене раз на два-три роки з'являтиметься якась нова технічна прибамбасина - комп, ноутбук, плеєр, телефон. Скільки їх за цей час змінилось? Навіть складно порахувати. Однак таке різноманіття, нехай часто і в кредит, стало іншим боком - зникла та унікальність сприйняття, яка була колись, немає захвату, ейфорії, радості та трепету, немає мрії. Вона померла, коли в тій кімнаті з`явились численні пакунки та коробки. Після того згадати щось бодай максимально яскраве. Але і трагічного не було! Отож, сиди ото і навроч, і не забудь тричі стукнути кістяшками пальців по чомусь твердому, голова підійде.

І все, що залишилось, лише пам'ять. Тому я і зараз просто обожнюю запах нових меблів. Так пахне моя ностальгія. А як пахне ваша?

---

Перевод:

Вопрос: Что произойдёт, если удалить корзину? Что будет, если после этого вы что-нибудь удалите?

Ответ:
Windows не позволит тебе это сделать, поскольку когда ты это сделаешь,
то корзина удалится сама в себя, и если ты очистишь корзину, это
вызовет бесконечный цикл, который приведёт к перегрузке и перегреву
процессора, в результате чего возникнет мини-чёрная дыра. Эта
мини-чёрная дыра создаст коридор в прошлое, в которое отправится часть
твоего компьютера, прибудет как раз перед тем моментом, когда ты
удаляешь корзину, мгновенно заблокирует команду на удаление корзины, и
хоп! ничего не произойдёт. Это происходит так быстро и так часто, что
99.99% людей так и не узнают, что же произошло.

Это практически как деление на ноль. Даже не просите меня объснить, что
произойдёт с вами в этом случае. Только одному человеку в мире удалось
удалить корзину – этот человек Чак Норрис. И то лишь только потому, что
его удар с разворота был настолько быстр, что переместился в прошлое и
убил всех динозавров.




clarescomputers.com

Каждый год, в последнюю пятницу июля, администраторы корпоративных и домашних сетей, баз данных, почтовых систем, программных комплексов и другие «бойцы невидимого фронта» отмечают свой профессиональный праздник — День системного администратора. Или, в американском варианте — День благодарности системному администратору (System Administrator Appreciation Day).
Говорят, что профессия сисадмина сродни профессии врача — если все работает хорошо, о нем и не вспоминают, но если не работает — сисадмина вспоминают все и активно требуют помощи!
Основателем праздника считается американец, системный администратор из Чикаго Тед Кекатос (Ted Kekatos), посчитавший, что хоть раз в год системные администраторы должны чувствовать благодарность со стороны пользователей. Первый раз данный праздник был отмечен 28 июля 1999 года.
Праздник уверенно выходит на международную арену — кроме США его отмечают и в России.
В этот день принято чествовать скромных тружеников «невидимого фронта», оберегающих благополучие корпоративных сетей и компьютеров — ведь именно от них напрямую зависит успешная работа компании.
И более того — если вы читаете эти строки, то поблагодарите сасадмина и помните, что он или она — это только один из сотен или даже тысяч тех, чьим трудом электронные письма бесперебойно приходят в ваш ящик, осуществляется бесплатный звонок в любой уголок планеты, приходят любимые рассылки и читаются полезные сайты.

(Источник: www.calend.ru )