[Приєднана картинка]Неначе все прорахувала, Як в шахах, звірила ходи.Включила логіку - замало:Душа лишила назавжди.Вона ревіла, мов тигриця, І нумо грати шматувать!Щось заважало помолитись, Могла лиш вусебіч кричать.А чорний хтось манив до прірвиІ шепотів: "Як я, роби:Бажай чоловіків без міри, Але нікого не люби..."І захлиналася в екстазіПід час стихійного злиття.Думки роїлися щоразуПро тимчасовість почуття...Так існувала: в клітці - й вільна, На місяць вила, наче звір.А думала, що...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Руки голі - гілля Клен кістлявий схиля, Ляска ним рвучко, злісно в обличчя. Шелест серцебиття - Миті й роки життя – Листям жовтим сухим на узбіччя… 13.11.2012 © Copyright: Марина Степанська Раздел: лирика философская Свидетельство о публикации № 16566

[Приєднана картинка]ПолонИть жебраків, королівБезборонна і чиста краса.Вабить біле лелек, журавлів, А ворону зове чорнота.Манить райдуга бідних сліпців, Білосніжні шпилі - альпіністів.Музикантів - мелодії снів, Світло рампи і сцена - артистів.Зрада - вихід для підлих нікчем, Заздрість - мрія слабких і убогих.Злодій плаче за ломом й ключем, Що дорожчі за честь і свободу.Гільйотина над ним нависа, Кров і падаль шакалів зовуть...Де потворність - зникає краса, Де краса - там троянди цвітуть...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Заліплює сніг, молодий, пелехатий, Прозорі тарелі нічних ліхтарів.Зима поділила перон на квадратиОднаково білих пустих кольорів.Вирує вокзал, проводжає в дорогу, До зустрічей звиклий й до болю розлук.Витають в повітрі печалі й тривоги, Усмішки і сльози, і помахи рук...А потяги-монстри в агонії шалуПомчать пасажирів у дальні світи.І знов геометрія: рейки і шпали...Й обірвана фраза: "Прощай і прости..."Двірник спозаранку старою мітлоюЗмете із перону тривоги й жалі...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Відчахнутий тобою день сконав, Дзьобає ніч незбиране зерно.Самотність тисне, скроні стугонять.Пірну в страждання - тиші все одно.Болить душа - і вже думки не сплять.Саднять думки - людина безборонна...Минає біль - і пахне сіножатьНових чуттів, симфонії безсоння.

[Приєднана картинка] "Світ ловив мене, та не спіймав" - ці слова викарбувані на надгробку славетного українського філософа Г.С. Сковороди. Непересічна особистість в українській культурі. Схиляю голову..."Світ ловив мене, та не спіймав", - Карбуються в пам'яті вічні слова.Григорій Савович... Сковорода - Мудрий філософ, яснА голова!......

Читати далі...

Ти кажеш: "Не роби добра, Допоки не попросять".Але ж у світі стільки злаЦвіте і плодоносить...Ти кажеш: "За добро твоєТобі ж потім гикнеться".Твори добро, поки живеш, Воно тобі вернЕться.Ти кажеш, що добро творить -Це не призначення героя.Тебе лиш можна пожаліть, Народжений з любові...Лишаєшся ти сам-на-самЗ гранітом замість серця.А я по крапельці віддамТе, що добром зоветься.Духовно сильними стаєм, Коли людей не обминаєм.Чим більше ми добра даєм, Тим більше його маєм...

Читати далі...

[Приєднана картинка]На тебя совсем не похожиВ толпе многоликой люди...Внезапно какой-то прохожийВ тебе интерес разбудит.Тот час ото сна встрепенешься, Застынешь в немом забвении.Сердечко сильней забьется, Оставив в прошлом сомненья.А жизнь, обретая краски, Изменит в словах ударение.Тебе, словно фея из сказки, Улыбнется в ином измерении.

[Приєднана картинка]У меня не пишутся стихиИ стоят домашние дела.На дворе противно моросит, Ну, а радость Из дому ушла...У меня не пишется роман, А в глазах погасли огоньки.Где любовный опьяняющий дурман?Измельчали, видно, мужики...У меня не написался день - Суета, тревоги, маета...Вдруг запахла близко так...сирень!И хандра осенняя прошла!

http://blog.i.ua/community/53/1096464/Срібних крапельок терпкістьП'ють гілки руді, обважнілі.Позабута солодка легкістьНагадує схлип породілі.Мені бАйдуже вже до дощу, Хилить до сну монотонність.На щоденну мою суєтуНе дуже схожа бездонність.Вода крізь щілИни асфальтуПроводжає потоки холодні.У води не буває "завтра", Ні "вчора" нема, ні "сьогодні"...У бажанні піймать швидкоплинністьДо спітнілого скла доторкаюсь. Небу сон загадавши, в...

Читати далі...