Якось
одного разу, Українка, Полька і Росіянка опинилися в одному пологовому
будинку та одночасно народили по хлопчику. Повернувшись до своєї палати,
в якій вони лежали, виявили, що медсестри малят переплутали.
І стали молоді мами думати – як їм розпізнати: де чия дитина.
Думали-думали,
раптом УКраїнка вигукнула «знаю» і, нахилившись над маленькими сплячими
згорточками, сказала «Слава Україні!». При цих її словах один згорточок
прокинувся і, завмерши «струнко», голосно замурмотів.
- Ось вона, моя кровиночка, - радісно сказала Українка і, схопивши малюка, пішла на своє ліжко – годувати.
Полька, уважно придивившись до двох, які залишилися, теж радісно зойкнула і, зі словами «а це – моє», взяла другий «згорточок».
Але тут Росіянка схопила її за руку і закричала: «ти чєво? Откуда знаєш, что ето – твой?»
- Ой, та це ж просто, - сказала Полька, - коли Українка крикнула «Слава Україні!, то моє маля усміхнулося, а твоє – обісралося