По-просьбі московського іздатєльства готую книгу “О вкусной і здоровой піще періода мєждународних санкций”. Цель цієї книжки підготовить наших братьєв-славян к жизні в условіях заборони деяких імпортних продуктів… Сьогодні на ваш суд викладаю першу главу…
“Наша родіна – Россія -вєліка і обільна. Чого в ній тіки нема! – Ніхрена нема… Але це тільки на перший взгляд… На самом дєлє – величезні і вкусні багатства валяються у нас прямо під ногами…
От напрімєр, я десь читав, шо автор “Трьох мушкітьоров” Олександр Дюма варив ворону, коли їздив у Сібірь. Чим вам не борщ? Її, цю ворону, правда, ще треба поймать, що не так просто… Але вполнє возможно… Ворона й сорока, як ізвєсно, ведуться на всякі позолочені гаджети. Тому щоб приманить птіцу, необходімо десь на видному місці покласти, напрімєр, золоту коронку з зуба, а самому сісти в кущах з тяжолим камнєм і ждать…
Ще було б неплохо найти в лісу ворону, яка держить во рту кусочок сиру. Після цього треба ворону довго хвалить і говорить, що у неї величезний рейтинг і успєх. Дурна і самозакохана птаха неодмінно каркне і сир полетить додолу прямо в вашу пасть… Тіки слідіть, шоб рядом не було лисиці… Бо вона всігда там сидить де й ворона з куском пармезану, то може вас опередить, забрать сир і ссібаться в зарослі…
Лико березове. Це тільки кажеться, що воно тверде й нес’єдобне. Коли дуже хочеться жрать, то воно як печення в шоколадній глазурі. Щоб придать лику трохи характерної кіслінки, треба розтовкти в ступі це саме лико, половину старого лаптя і кусок балалайки…
Чай в прикуску з сосновими шишками. Тут, скажу вам, по лічному опиту, главне що був чай, або хотя-би кип’яток. І тоді вже всьо-равно, що в тебе в “прикусці”, хоч даже кусок засахареного калу від престарілої білки, або шербет із тирси…
Ікра. Ну от, всі кажуть, “кетова ікра”, даже не подозрєвая, яке це сильне і опасне заблуждєніє… Філологи установили, що ізначально це блюдо називалося “Котова ікра” і було дуже уславлене в древній Русі, але потом чогось затірялося во тьмє-вєков.
Наші домашні коти, оказується, абсолютно способні проізводить ікру в промишлєнних колічествах. Щоб добуть котової ікри, треба приманить кота характерним і заманчивим звуком “Киць-киць”. Потом погладить, щоб розслабився і потіряв бдітєльность. А потім – рєзко і рєшитєльно придавить кота в районі живота. Возможно, даже ногою. Десь на туловищі кота должно буть секретне отвєрстіє, з якого (при таких маніпуляціях) ікра полізе так, шо не остановиш… Скоро в магазінах появляться карти і атласи з указанієм сроков і маршрутов нересту котів… Обично це – март…
Мокриці. В погрібах живуть такі штуки, на сороконожку похожі. Мокриця називаються… На перший взгляд, виглядять вони отвратітєльно і неапетітно. А ви їх їли? Отож і нема чого возводіть напрасліну. Я абсолютно убіждьон, що на вкус вони не хуже креветок з елєментами краба… А якщо зверху ще положить котової ікри. Ммммм-м-м… Вкуснотіща…
Жаби… Жаба тоже вполнє підуть в піщу. Французи он їдять жаб з давніх давен. Правда, вони їдять тільки лапи. Ну я б не рекомендував употреблять лапи в щоденну піщу. Все-таки – делікатес… Так що лапи хай лежать на холодець, який можна зробить, допустім на різдво чи на новий год… А жаб’ячу тушу треба роздєлать і випотрошить і начинить киш-мишом. Киш-миш можна получить, якщо в м’ясорубці перекрутить половину кота і три-чотири миші… Тіки беріть того кота, з якого вже вся ікра вийшла, він всьо-равно вже не нужен… Тушу жаби з киш-мишом можна запекти в пєпєльниці до апетітної корочки…
Гусінь. Гусінь тоже, скажем прямо, не красавіца, але якщо з душею її приготовить, правильно приправить і соотвєтствующим образом подать… То, скажу я вам, це не хуже копчоного угря…
Черв’яки обичні дощові… Черв’яків збирать не сложно, особенно після дощу… Єдина проблєма в тому, що їх треба довольно багато. Ну, якщо вже удалось набрать качественного червя, то закип’ятіть каструлю і зваріть черв’яків до состоянія “альданте”, щоб збереглися така єлі замітна “хрустинка”… Таким образом приготовлені черв’яки дадуть фору любим уславленим італьянським спагетям.
Хрущі. Хрущі це сезонний продукт. Збирать їх треба в маю-місяці… Твердий панцирь з хруща краще одірвать і зробить з нього якеь украшеніє, возможно – сережки чи брелок для тупора… А м’якоть хруща одварить з якимсь бадиллям. По вкусовим ощущєніям похоже на куропатку…
Жук-олень… Тут, так сказать, сама назва говорить сама за себе. Жук-олень нічим не хуже обичного оленя, просто – жук. З жука-оленя получається отлічноє жаркоє. Рога жука-оленя можна іспользувать як зубочистку, а з його копит можна отварить отлічнєйший хаш, щоб був на случай тяжолого похмєлья.
Капустянка. Капустянку люди бояться употреблять із-за її непрезентабельного вида і отвратітєльного характєра. Але всім ізвєсно, що по-російськи капустянка зветься – медведка. Понятне тіло потому, що нагадує м’ясо медведя… Охотиться на неї треба так само як і на Міхала Потапича – з рогатиною… Зімою капустянка йде в спячку, то остається тільки обнаружить її берлогу. Сонна капустянка не представляє ніякої опасності, лішена способності к сопротівлєнію, так шо з нею ще можна й розвлєчся перед тим як сожрать… Але не дай боже, вам натрапити на капустянку-шатуна… Тікайте, й не думайте. Нажене – капєц!
В общим, рібята, як казав Іван Владіміровіч Мічурін, - ми не можемо ждать милостєй от природи, але можем спиздить… Так що, дєрзайтє і воздасцца…
https://www.facebook.com/vitalii.chepynoga/posts/802757043102320
