Село Пашковець (Пашківці, Пашкоч) Воловецького району, Закарпатської області розташоване на висоті 465 м.н.р.м. на березі річечки Жденевка.

Єдиною пам'яткою села є невелика дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці, 1932 р.

Будували церкву протягом двох років три майстри під керівництвом Василя Улинця з Нижніх Воріт, а місцеві жителі доставляли на підводах з лісу матеріали. 12 вересня 1932 р. відбулося урочисте освячення храму.

Ще про Пашковець дивитись тут

Село Ізки (угор. Iszka) Міжгірського району, Закарпатської області розташоване в долині річки Репинки, між горами Руський Верх, Боржавською полониною та полонинськими верхами Мідяницькою Ялиною, Голицею та Жидом Магурою.

В середині 18 ст. в Ізках діяли три дерев'яні церкви Благовіщенню Пресвятої Діви Марії, св. Параскевії та св. Миколи Чудотворця, але до наших днів збереглася лише остання.Дослідники припускають, що Миколаївська церква була збудована на початку 18 ст., в 1751 р. відремонтована, а в 1798 р. перебудована.

З 2006 р. в Ізках будуються нові підйомники на гору Магура : двокрісельний довжиною 1200 м та бугельний - 950 м. Тут також працює турбаза "Ізки" .

Ще про Ізки дивитись тут

Фахівця з інформаційно-технічного забезпечення Полтавського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Тараса Токаря звільнено з роботи. Підстава – скорочення посади з 23 травня.

Тарас Токар працював у фонді з дня його заснування, тобто з 1998 року. «Непотрібним» він став у розпал переслідування органами прокуратури його батька Віктора Токаря.

Як відомо, Т.Токар є активістом ВГО Альянс «Майдан», помічником-консультантом народного депутата України Олеся Донія (на громадських засадах), журналістом та активістом двох революцій в Україні.

Своє звільнення та переслідування батька Тарас Токар пов’язує виключно зі своєю громадянською позицією.

"Припиніть репресії проти Віктора Токаря!".

Украина не одна в этом мире.

Ни у кого нет обязанностей помогать Украине в ее проблемах, связанных с чернобыльской катастрофой. Все зависит от желания и возможностей отдельно взятой страны. Объемы финансовой поддержки, предоставленной странами-донорами на реализацию проекта "Укрытие" за весь по состоянию на 2006год Канада - $60-62млн США - $203млн Германия - $74млн Великобритания - (36млн фунтов)$64.15млн Польша - $2.5млн Украина - $72млн ЕС - (102млн евро)$259.16млн Источник: по данным посольств стран-доноров. http://ig.web-t.com.ua/politika-i-ekonomika/bezopasnost-cenoj-v-rrilliardy-152880/ В этом году было собрано 550млн евро: Донор ------------ Вклад ------- Население ----- Є/чел -------- Примечания                            млн Є            млн чел Кувейт ----------- 3,5     ---------       3         ------- 1,166 ------- Нефтеевро... Однако,                                                                                                большое спасибо. Финляндия ----- 5,4   ------------   5,4   ----------- 1,0    --------Санта участвует? Франция ---------47   ---------------65,4  ------------0,718 -------Развитые страны реноме                                                                                               не роняют Великобритания32,5 ------------  62    ------------0,524 Германия --------42,4 ------------- 81,8 ------------ 0,518 Швеция  ---------3      ------------  9,3   ------------ 0,322 Россия   ---------45    ------------  142,9 ---------   0,314 ------Правоприемник СССР,                                                                                     родина ак. Александрова Австрия ----------2,5 -------------- 8,4 -------------  0,297 США     ---------  86  -------------   311 ------------  0,276 Страна-лидер по антипатиям                                                                                     украинцев Чехия   ---------  2,6 --------------  10,5  ---------   0,247 Венгрия -------   2    --------------  10   ----------   0,2 Азербайджан - 1    --------------   9,1  ----------   0,109 Норвегия  -----  0,5 --------------  4,9  -----------  0,102 Словения -----  0,12  -----------   2,1  -----------  0,057 Хорватия ------  0,15  -----------   4,4  ----------   0,034 Бельгия  -------  0,3  ------------   10,8 ----------  0,027 Румыния -------  0,5 -------------   21,5 ----------  0,023 Эстония  -------  0,025 ----------   1,3  -----------  0,019 Турция   --------  1  ---------------   73,7 ----------  0,013 Греция  -----------0,1  ------------   11,3  ----------  0,009  ------- Страна не грани дефолта Корея ------------- 0,2  ------------   49,8 ----------  0,004 Литва  -----------  0,01  -----------   3,3  ----------  0,003 Китай ------------  4    --------------  1344,1 ------   0,0029  ---- И на том спасибо. ЕБРР  -----------  120 Евросоюз ------  110 Таблица составлена по данным ТСН, а так же http://www.kommersant.ua/doc-rss.html?docId=1625259&issueId=7000748 Знают ли люди, которые скидывались, кто по евро, кто по центу, что: - вертолет Януковича стоит 11,7 млн евро ( у Обамы вертолет за 4,1, у Меркель за 3,4млн, даже Путин на 5,5млнном летает), что равно вкладу Кувейта, Финляндии и Швеции; -вертолетные площадки в Киеве и Каневе обойдутся в 5,4 млн евро, что соответствует вкладу Австрии, Чехии и Бельгии; -ремонт дороги в Межигирье - 4,3 млн евро, это общий вклад Китая, Кореи и Греции; -ремонт дорог в районе крымских дач Януковича тянет примерно на 1,1млн евро (на другие дороги, похоже, денег уже не остается), столько же собрали Азербайджан и Словения; -ремонт резиденции Януковича в Карпатах оценивается в 3,5млн евро, что эквивалентно взносам Венгрии, Норвегии и Румынии.

Така доля .. Скільки разів ми повторюємо ці слова. Кожен розуміє під ними щось своє – долю, що її дали нам вищі сили, долю, що ми її “наробляємо” собі за життя, долю, що прийшла до нас з минулого... В сучасній культурі, однак, повністю відсутнє поняття “долі роду”. Людина визнає лише власну, індивідуальну долю, тривожиться тільки нею. Від стародавньої “ родової карми” зостався лише вираз – “на роду написано”. Та й то не кожен розуміє, що це значить.
      У Т. Г. Шевченка є дуже цікавий твір, який повністю присвячений оцій “родовій долі” та зв’язку з нею долі особистої. Це “Великий льох”, річ, яку сам поет назвав “містерією”. Загадку цього твору намагається розгадати не одне покоління дослідників.
  А містика “ Великого льоху ” якраз і є в розумінні того, що древні називали “ дгарма” – невблаганних законів Всесвіту, до яких входить і закон збереження роду. І незнання цих законів аж ніяк не вберігає від відповідальності за їх порушення.
    В першій частині твору Шевченко дає три людські типи, характерні і для нинішніх часів. Всі три “дівочі душі”, описані поетом, були гарними людьми, котрі нічим не переступили законів, що формують поведінку особистості. Та безжалісний закон роду не дає їм заспокоєння. Бездумна відданість гетьману Хмельницькому, людині, котра переступила закони родового збереження, замикає браму вираю перед першою душою. Друга дівчина за життя “ всякому служила, годила”, навіть пережиті нею страхіття руйнування Батурина не викорінили з неї оце бажання коритись  кому завгодно, навіть явному ворогу. Скільки таких, ще живих “душ” ностальгічно зітхають за минулими часами, в яких пережили голод, терор, страх, та бажають і зараз  “годити”  грубій силі. Третя душа символізує тих, кого можна обдурити будь-якою блискучою цяцькою. Розвиток таких людей спинився на рівні немовляти, вони будуть усміхатися навіть тоді, коли в них на очах  зневажатимуть їхню вітчизну та їх самих. Скільки таких “дитинчат” плеще в долоні, побачивши в телевізорі чи на сцені якусь гарно оформлену гидоту, не здогадуючись, що це насміхаються над ними.
    Та три дівочі душі дійсно видаються білими голубками, порівняно з чорними круками Руїни, котрі кружляють над розореним Суботовим. Характерно, що найперший і найгрізніший дух руйнації зовсім не є “окупантом”. Навпаки, він висміює і “польську” і “ московську” ворон – “погано, мовляв, працюєте, подружки”, та дає поради, як краще нищити свою ж вітчизну. Чи мало наша історія знала авантюристів, котрі руйнували власну державність лише зі зневаги до будь-якого порядку? Або тих, котрі воліли бачити над собою “ чужого пана, чим свого гетьмана”?  Це має бути попередженням тим українцям, котрі корінь всіх свої бід бачать в чужинській навалі. Жоден ворог не може здолати народу, котрий не забув про той самий інстинкт самозбереження. Якщо ж про родову долю забуто – настає загибель родової спільноти.
    В давні часи загибель роду символізувало осквернення предківських могил. Поет дає карикатурну, але від цього не менше страшну картину деградації народу, котрий відвик існувати як єдина спільнота. Від колишньої слави зосталося попелище, співці-лірники, носії родової пам’яті – “один сліпий, один кривий, а третій – горбатий”, могилу великого гетьмана, котрий, може й нехотячи прислужився ворогу, розкопують того ворога нащадки, і один з тих зайд наказує вибити бідолах - лірників за .. “пісні про Богдана”, того самого гетьмана, котрий нібито проголосив “єдність” двох братніх народів. Рабам бо не личить мати героїчне минуле.  А за цим останнім глумом жадібно стежать і неприкаяні бездумні “душі-голубки” і духи Руїни. Ось-ось до останнього родового скарбу сягнуть руки завойовників... І тоді Рід зникне, зникне Україна.
  Поет, щоправда зоставляє надію на рятунок.. Має народитись визволитель, але новонароджений “месія” вже має біля себе брата-вбивцю, людину одної з ним крові, котра, однак, ладна “ катам помагати”. І духи Руїни кружляють над породіллею...  А відрізнити добро від зла, Визволителя від його страшної тіні,  -  чи здатні на це ті, хто не відчуває своєї належності до Роду?
  Така доля...  Сам Шевченко дуже сильно відчував отой дух “родової карми”. Ті з його героїв, котрі жили за законами роду, часто видаються жорстокими, як от сотник Гонта, чи батьки Катерини. Різкими і безкомпромісними були й судження самого Шевченка і про нашу історію, і про її діячів, і про звичайних людей, котрі не визнавали, або забули ці закони. Та закон є законом... І недарма поета, котрий помер в чужому краї, таки поховали в рідній землі, в домовині, вкритій червоною китайкою, на древньому кургані, наче загиблого воїна. Один зі свідків перепоховання говорить, що воза з труною везли люди – студенти, міщани, селяни, навіть жінки, і все це нагадало очевидцю прочитаний ним колись опис похорону скитського володаря. Так вшанували людину, котра, як і пращури, обороняла Рід, бо Тарасове слово було і є варте сотні мечів.  

[ Читати далі ]

Вже майже два роки голова Полтавського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Віктор Токар переслідується органами прокуратури. Віктор Токар є батьком українського патріота, громадського активіста, блогера і журналіста Тараса Токаря. Також Тарас Токар є помічником-консультантом народного депутата України Олеся Донія (фракція “Наша Україна – Народна самооборона”).

Адмінгрупою інтернет-спільноти «Україна – Ukraine» створено сайт «Припиніть репресії проти Віктора Токаря!». З публікацій, які будуть друкуватися на цьому сайті ви зрозумієте, що жодного криміналу Віктор Токар не робив. Все дуже просто – влада хоче будь-яким чином впливати на його сина Тараса Токаря, активність і патріотичність якого вже понад двадцять років не є зручною для влади.

Сайт створений задля інформування громадян про боротьбу голови Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Віктора Токаря з «беспрєдєлом» окремих чиновників органів прокуратури та контрольно-ревізійної служби.

Метою створення цього сайту є: координація дій по захисту Віктора Токаря; складання хронології подій по переслідуванню Віктора Токаря; концентрація основних публікацій різних ЗМІ на одному сайті по переслідуванню.

Адреса сайту: http://viktortokar.wordpress.com/

Селище Гуйва Житомирського району, Житомирської області мало кому відоме, але саме тут було побудовано ставку "Хегевальд" (в перекладі з нім. Hegewald - "заповідний ліс", "заповідник") для рейхсфюрера СС Генріха Гіммлера, а також рейхсміністра доктора Ганса Ламмерса та міністра закордонних справ Йоахіма Ріббентропа.

Будівництво велося з 10 жовтня 1941р. по 1 липня 1942 р. радянськими військовополоненими під пильним наглядом есесівців. Після закінчення будівництва всіх полонених розстріляли. Поруч знаходився двоповерховий штаб військового керівництва, колишній Будинок культури, а нині школа.

На відміну від ставки Гітлера "Вервольф"(неподалік м.Вінниця), яка була повністю зруйновна, від ставки Гіммлера збереглися дві залізобетонні коробки, одна з яких розташована на території нинішньої військової частини, а друга - в селищі поруч з житловими будинками, "замаскована" господарськими будівлями.

своїй ставці Гіммлер провів кілька історично важливих зустрічей. Перша відбулася в серпні 1942 р. з керівником політичної розвідки Німеччини Вальтером Шелленбергом, у ході якої обговорювався план усунення Гітлера від влади, за яким Німеччина припиняла війну і укладала мир з країнами Заходу. Проте втілити план у життя не вдалося. Друга зустріч відбулась влітку 1942 р. з вищими чинами поліції і командирів частин СС, де Гіммлер зачитав відомий план "Ост", який передбачав проведення етнічних чисток на території Східної Європи, і її німецької колонізації після перемоги над СРСР.

Про існування ставки "Хегевальд" та про таємну зустріч з Гіммлером світу стало відомо з мемуарів Шелленберга (книга "Лабіринт", Лондон 1956 р.). Проте радянське керівництво ще в роки війни знало про місце знаходження штаб-квартири Гіммлера , оскільки в грудні 1942 р. радянські розвідники взяли в полон імперського радника зв'язку та отримали секретні папери і топографічну карту зв'язку, де червоною лінією позначалися підземні комунікаційні кабелі ставок Гітлера, Герінга та Гіммлера . Проте, з невідомих причин, Москва цією інформацією не скористалася.

Ще багато цікавого про Гуйву дивитись тут

Невицьке (угор. Nevicke) - село Ужгородського району, Закарпатської області розташоване на правому березі річки Уж на відстані 12 км від м. Ужгород.Історія села тісно пов'язана з Невицьким замком, розташованим неподалік на горі вулканічного походження на висоті 260 м н.р.м. Проведені розкопки дають підстави припустити, що замок побудували в 12-13 ст. на місці більш ранньої дерев'яної фортеці.

За народними переказами першу дерев'яну фортецю на цьому місці побудувала слов'янська княгиня задовго до приходу угорських племен у Придунайську низовину. Фортеця слугувала укриттям для жінок та дітей у разі нападу ворогів. Звідси й назва замку повязана з словом "невистка", тобто наречена або дівчина. Перші мешканці Невицького, імовірно, були замковими селянами, які виконували різні роботи, пов'язані з утриманням фортеці.

Стратегічно форпост мав дуже вдале розташовування, адже саме в цьому місці вузька долина р. Уж починає розширюватися, що дозволяло свого часу контролювати торгівельний шлях з Угорщини, який проходив через Ужоцький перевал в Галицько-Волинське князівство та до Польщі.

Відомо, що у в 1279 р. угорський король Ласло IV Кун (р. п. 1272 - 1290) передає землі Ужанського комітату трансільванському воєводі Фінті з роду Обо (Аба). У 1290 р. король Андраш III (р.п. 1290-1301) призначив жупаном Ужанського комітату угорського феодала Омодея(брата Фінті Обо), місцем проживання якого була саме Невицька фортеця

За господарювання Другетів на місці дерев'яної фортеці розпочинається будівництво кам'яного замку, який до початку 15 ст. був центром їхніх володінь. Після того як управління маєтностями Другетів було перенесене до Ужгорода, Невицький замок перетворився на форпост для захисту підступів до Ужгородського замку.

Посеред двору виділявся також двоповерховий палац із центральною чотириповерховою баштою-донжоном. Загальна площа замчища становить близько 1500 кв. м.

Ще багато цікавого про Невіцьке та замок дивитись тут