... з чоловіком поїхала на дачу в Ангуїльську область. Там біля лісу є ловка річечка, яку загачують не тільки люди, а й бобрі. Однак скільки не ходила disu вздовж і впоперек річки — але жодного разу так і не вдалося угледіти того звіра. Не те, що зафотати (а disu це любить і вміє), — навіть просто побачити. Різні вужики, лелеки, жабки легко ловляться в об’єктив, білки взагалі табунами бігають по горіху прямо біля вікна й годинами позують, а бобрі — ні, неначе заворожені. Так бобер став для disu як не ідеєю фікс, то якоюсь невидимою "сакральною істотою", яку хотілося б побачити вживу хоч раз.

"Мабуть, якось треба забути фотик і походити, аби бобер дав про себе знать", — жартома подумала disu, тримаючи обома руками фоторужжо. — "Навряд чи сьогодні пощастить відзняти щось путнє, ще й напарника взяла з собою, буде шуміти й відлякувать не лише місцевих ханиг, а й усяку дику живність". Ходіння понад річкою поміж чагарників, верболозу, якихось клеників, "місць для пікніку" й ямок зі сміттям подарувало кілька відносно цікавих фоточок із мальками в воді, мохом, болотними півниками, свійськими гусями, червоно-чорними клопами-москалями та іншою буденною флорою й фауною. Жодного захудалого вужика чи полоза, не кажучи вже про бобра, на очі не траплялося. Супутник почав натякати, що пора вже валити йти робити шашлики з медом, однак якась невідома (чи відома?) сила вела disu далі вздовж русла.

Біля самої води мандрівники узріли пару свіжопогризаних осик. У душі disu зажевріла надія й додалося сил. І от раптом за надцятим зворотом на протилежному боці disu узріла... ТАК! ЙОГО!

На маленькому клаптику піску розлігся жирний бобер і чухався об ґрунт. Мабуть, його допікали якісь комахи. Плаский хвіст стирчав, неначе робоча частина бензопилки або чудернацька ласта. "Афігєть!!! Камера!!!" — вчасно згадала disu й швидко почала робити знімки.

Коли disu наздогнав супутник, бобер помітив людей і швидко скочив на ноги лапи в позу сторожа. При цьому хвіст кумедно лежав на землі між задніми перетинчастими лапами.



Оцінивши загрозу як середню, за кілька секунд він не спіша стрибнув у воду. disu не втрачала час і строчила фотиком як кулеметом. Відпливши на середину річки, бобер нирнув, на прощання махнувши своїм гребним хвостом. Само собою, азарт разом із виділеними гормонами не покинув так просто фотомисливців, і вони пішли за бульками, які випускав під водою бобер. Так вони дійшли до широкої труби, що спускалася з берега й була занурена в річку. У трохи каламутній воді було помітно, як велика тушка запливла у трубу. "Усьо, попався! Мабуть, там у нього дітки. Наступного разу зайдемо з протилежного боку!"

День уже вдався. "Щось мені це нагадує. Десь я вже читала щось таке. Шолє купити лотерею?" — Усміхнулася disu й відклала цю дію на вечір, коли вони доїдуть додому в Ангуїлью.

По дорозі до дачі трапилися пару вужиків, один полоз проплив по річці. "Хіхі, що це вони всі повилазили? Коли йшли сюди, нікого не було." Пролетівший над городами лелека з чимось великим у дзьобі нагадав disu про одну важливу річ, яка майже не виходила з голови вже кілька місяців.

Шашлики були готові до вживання, коли з Ангуїльї раптом подзвонили й повідомили радісну новину, що своєю значимістю перекрила й вужиків, і стрьомних бджіл, і тюльпани, й навіть зубатого бобра. "Новий етап!"

А  які гэта Сірожу вы тут шукаеце? 

Я його не бачив, чесно вам кажу

А я сто разів казав: Соня! Слідкуй за Сєрим! Не пускай його далі Гідропарку…

Це ви того Сірожу шукаєте, який  мене в минулому році після матчу «Зеніту» у  Неві хотів втопити? 

А я не скажу, де він ховається, тисячу чортів йому в печінку

Да-да-да! Саме оцього, з отакенною шевелюрою, Сірожу  з Пущі-Водиці, ми шукаємо!

Хоч би вуса тільки не збрив, бо хрєн найдем...

Нє, шукачі! 

Ви майте на увазі - ми своїх, лисих і вусатих, в обіду не даємо!!!!!!

Та ти шо?….А  хто ж йому погрожує?

Та нападають тут на нього всякі.

 Он той рудий. І отой чорнявий. І ота білявка...

Та ти що? А він що? А вони що? 

Ой, як же ж цікаво, я аж петлі погубив... 

А що він? Щиро отак дивується, не розуміє, за що на нього нападають.

 Він же чисту правду каже…

Тю! Та розслабтеся ви.

Сидить десь Сєрий, розслабляється, як оце я зараз…

А я ж уже казав якось Соні...

Та що ти заладив, як попугай - Соні, Соні...

А що та Соня може? Він як писав свої сценарії, так і пише. Йому  ж ніхто не указ

Нічого не знаю, не бачили ми такого останнім часом

 А Сірьожа, тим часом, десь готувався до флешмобу  імені  себе.

Бо всі ж знають, що Серьожа – молодець!  

 

забрёл я как-то в один автосалон...

Маэстро, туш!

зы: ничего личного (с), так впечатления от прочитанных заметок сегодняшнего олимпийца

Аскольдушка, с праздником тебя  

что мы знаем о гражданине под ником АскольдЪ ? да, практически- ничего,кроме озвученного Змееловом  - см. его пост ниже http://blog.i.ua/user/8088198/2007301/ 

-  тааак...зріст?  вага? колір?

-  зріст—1.83м, вага-81кг —здивовано відповіла з посмішкою *жіночка—ягідка*, злeгка оторопівши від питання...

- ви про що?—підвищив голос мeнeджeр, поправляючи лівою рукою залихвацько закручені вуса .

- я питаю зріст, вага і колір  вашого хазяіна, вашого …повeлитeля! проходьте далі, вам видадуть безкоштовні чeки на всe, що ви вибрали в нашому каталозі, вам залишиться тільки вказати точну адресу доставки.

дамочка пройшла в наступну залу, дe посeрeд вишуканих, витончeних різьблeних мeблів різного розміру і призначeння за масивним столом початку 18сторіччя,  на кріслі приблизно того ж віку народжeння, сиділа дівчина з яскраво—фіолeтовою зачіскою, помахуючи під кріслом… китицею хвоста...*жіночка-ягідка* подумала,що то їй здалося,бо як не придивлялася- більше той дивних рух під кріслом не повторився.

голос *фіолетової* був напрочуд дивний, в тому сенсі, що не підходив для такої тендітної і невеличкого зросту особи. пам*ятаєте голос Шер? ото саме таким було сказано: - пані! я так і не бачу у бланку замовлення потрібних параметрів! хоча…, думаю ви і так зорієнтуєтесь у розмірах/габаритах, бо достатньо знаєте, ЩО саме вам потрібно.

…мало того, що при вході в офіс цієї загадкової фірми, проходячи повз три пари дверей вона чула щоразу інший дзвін феншуйських *дзвоників*- їй ще й запропонували… розутися, мотивуючи тим, що вся підлога приміщень покрита чистими килимами…, мало того, що отой вусань трохи нагадував улюбленого героя аглицького серіалу Пуаро у виконанні Суше, так ще й оця, з фіолетоватизованою зачіскою особа якось дивно зиркала своїми гетерохромними очиськами. а щодо оцього маленького чоловічка,вдягненого у фракову пару і чомусь, запарфумленого ароматом матіоли-жіночка взагалі не знала, що і подумати: він злився з її тінню під час всіх переміщень по кімнатах під час вибору товару.

*жіночка—ягідка* трохи ошелешено озиралася по сторонам, і - було від чого!!! адже і оце, і - ось  це, а оте - тим більше !! – ну прямо терміново і життєважливо хтілося бачити у своєму домі. о! а оця річ…..мммммммм….який же ВІН буде вдоволений (підвела очі до неба пані, намагаючись всіма клітинками тіла відчучи ОТЕ задоволення,забувши на кілька секунд про *фракового чоловічка*). жіночка тільки встигала показувати наліво і направо, щоруху неголосно повторюючи –беру «оце», «оце»,…«оце». чоловічок отак, ледь помітною тінню,відмічаючи вибраний товар, пройшовся за жіночкою по всім залам і, нарешті – ось-ось має бути вихід.

  несподівано-все скінчилось. все зникло. так! отак, раптово, стало темно, і, …мокро на щоці…потім - щось легенько почало поколювати в щоку.  це було так несподівано, що жіночка мусила дуже-дуже замружити очі з надією, що коли відкриє їх – все стане на свої місця,і вона ще щось вибере...

…відкривши очі жіночка в легкому шоці споглядала на свого рудого *хазяїна помешкання*, що розлігся у неї, сплячої, на грудях і з любов*ю,якщо так можна сказати про кота, торкав хазяйку лапою, ледь випускаючи кігтики. торкання він перемежовував з облизуванням щоки і, наче б то тепер - вже все стало на свої місця.

…різкий дзвінок у двері пружиною підкинув жіночку з ліжка, при цьому вона не забула обережно зняти з себе кота.

відкривши  двері, кутаючись у пеньюар, практично *потонула* в ароматі матіоли, але ТАМ,за дверима - нікого не було!!!нікого, зате – стояли акуратно складені пірамідкою коробочки із зображеними на ярликах маркування всіма отими меблями-гребінцями-мишками і т.п. для улюбленого Даньки, все- для цього рудого і непередбачуваного хазяїна квартири…

http://photo.i.ua/user/7047925/

…за вікном почувся переливчастий звук феншуйного дзвоника…