хочу сюди!
 

Alisa

39 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 34-46 років

Замітки з міткою «мова»

gsv

gsv

Чий язик попереду розуму біжить?

В чому небезпека пивного алкоголізму? В першу чергу в тому, що ніхто з алкоголіків його серйозно не сприймає : ну, подумаєш, випив собі баночку пивка після роботи... Для пивоварів тут головне усіх переконати, що пити багато пива - це норма, допустима навіть маленьким дітям та футболістам. І ось так, такими баночками, кухлями, стаканами та пляшечками за кілька місяців чи тижнів, у мільйонів хлопців та дівчат є вимощеною дорога до справжньої психічної та фізичної залежності. А там - цироз, втрата здоров'я, здорового глузду, родини а не рідко й - всього життя.

В чому небезпека оцих всіх законів про другу мову? Невже в тому, що незнані мені недоумки натиском кнопки голосування змусять мене розмовляти на мові "что ней разговаривал Ленин?". Звісно, що ні! Правда тут більш тонка. Вона така ж підступна, як і у згаданій історії з пивом : все там настільки завуальовано, що небезпеку стає помітно лише тоді, коли робити щось буває вже занадто пізно. Це як рак на третій стадії : тільки дізнався, а вже мусиш помирати. Так і з мовою. Спочатку нам просувають чужу за рахунок очевидного обмеження прав власної, а потім, тихенько, без зайвого шуму поставлять перед фактом : України більше немає. Оскільки більшість «так званих українців» спілкуються і удома і на роботі винятково російською, то це свідчить лиш про одне : вони відчувають себе росіянами, точніше - малоросами.

При цьому, напевне, ніхто й не згадає, що рівних можливостей вчити українську мову в різних регіонах просто не існує. Зрозуміти, що "русскімі" ці українці стають виключно завдяки ініціативам загарбників можуть далеко не всі. Особливо з тих, що продаються на виборах. Але, й це ще не все. Не забуваймо, що зовнішня політика нашої держави для янучар-дупутатів справа не менш серйозна, аніж внутрішня. Зрадникам батьківщини з-за кордону тепер платять все більше, але розстрілюють тут чомусь їх вкрай рідко. Як на мене, аж занадто рідко. Можна передбачити, що наступним кроком після нашої офіційної русифікації стане повернення України в територію безумовної залежності від Росії. Набагато більшої від тієї, що маємо тепер. А там, - ми знову за крок від нової імперії та "Русского мира". Зрештою, байдуже, як там воно буде називатись. Це для лохів головне - назва. Для цинічних політиків з Кремля має значення лише реальний зміст справи. Назвою вони залюбки можуть поступитись. "Щоб було все чесно і справедливо".

Війна за мову - це війна за Україну. Позбавлять мови – заберуть Українське майбутнє у ваших дітей, і з легкістю Юди обміняють його на майбутнє Малоросійське. І буде там все те саме, що й зараз, тільки гірше. Над нами буде вже не Янукович, а Путін. Яник у нього, швидше з все, буде дрібним прислужником. Для нас, позитив тут буде хіба в тому, що Фьодоровічя, ймовірно, турнуть з Межигір’я, якщо воно лишень сподобається Владіміру Владіміровічу або його Кабаєвій.

Ми занадто довго були пасивними та щедрими, щоб за один день повернути все своє : віддане, відпущене та вкрадене. Принаймні, повернути без крові. Досі чудово пам’ятаю, як наче дешеві повії, мої знайомі і родичі продавали свій голос за гречку, макарони і 50 гривень. Тоді обидві сторони такої оборудки вважали себе розумнішими від опонентів. А лише той, хто платив - знав за що він платить.

Весь бізнес олігархів тримається на співпраці з Москвою. Ні вони самі, ні їхні діти в українській Україні жити не збираються. Розумніші з них знають кілька європейських мов, окрім власної. Пікантності цьому надає лиш те, що нині депутат і олігарх – це слова-синоніми. І живемо ми з вами так погано теж, саме з цих причин. Народ їх, по великому рахунку, не цікавить. Всі зміни у законах вони приймають виключно задля власної користі, не для нас, а для себе. У всьому світі депутат – краща людина міста чи регіону. Тільки у нас депутат – це найбільша паскуда державного масштабу, що не вірить ні в чорта, ні в Бога. Люди для них - лише об’єкт для маніпуляцій : купив дешевше – продав дорожче. Ось тобі й у любов до виборця.

Я вже не згадую тут своє «улюблене», церковне питання. Ви маєте знати, що кожен храм Московського Патріархату в українському селі чи місті – це офіційне представництво російського уряду. І байдуже, приймаєте ви це серцем, чи ні. Можу вас запевнити, що незалежно від цього, про ваші молитви на російській мові чудово знає і Путін, і Кіріл, і навіть, Чечетов з Колісниченком. Вони не тільки знають про ваше існування, але й покладають на вас особливі надії : ви маєте стати їхніми стратегічними і тактичними послідовниками. Допоки ви не будете молитись рідною мовою, ви ніколи не звільнитесь від справжнього рабства. Неважливо, на якому саме Майдані будете волати про недопустимість двомовності. Все це немає сенсу, поки український народ залишається в духовній окупації Святійших Кирила та Владіміра Владіміровічя, відвідуючи храми Московського Патріархату, беручи у них благословення та зворушливо цілуючи загарбницьку десницю.

Якщо ви, свого часу, продали або подарували свій голос зраднику-депутату, то чому ж тепер дивуєтесь, що цей голос заговорив іншою мовою? Вас купляли саме для того, щоб ви стулили собі пельку і не грались в політику. Особливо тоді, якщо ви у ній нічого не тямите.

Щасти вам ще тут, за життя.

http://t-v.te.ua/kultura/chij-yazik-poperedu-rozumu-bizhit/

Надіслала прохання подавати новини українською

Сьогодні і я надіслала прохання адміністрації порталу подавати новини українською.
Чекаю на позитивну реакцію.

ПС:
Відповідь надійшла:

"Мы продаем переходы на новостные сайты. Какие сайты покупают у нас
подобную рекламу, такие и ссылки мы ставим. На данный момент ни одно
украиноязычное издание не выразило желания покупать ссылки на свои
новости, так что претензия не к нам. Для нас это чистый бизнес, без
политики".

Питаю:
Дивно, а адміністрація цих сайтів каже, що ви запит подаєте саме на російськомовний варіант.
http://ua.korrespondent.net/ - ось україномовна версія одного із сайтів, з якими ви співпрацюєте.


Відповідь:
Уточните у корреспондента, почему они не предоставляют нам экспорт на украинском языке? Что они нам предоставили, то мы и показываем.

Чи не пора нам відригнути це кодло з України?

Колесніченко обізвав львівсько-галицький діалект "відрижкою". Регіонал не вважає діалект Львівщини й Галичини українською мовою.
Вадим Колесніченко, який є одним з авторів мовного законопроекту, в залі засідань ВР. Київ, 25 травня
Колесніченко проти діалектів

Народний депутат від фракції Партії регіонів Вадим Колесніченко не вважає українською мовою діалекти, якими говорять на Львівщині та Галичині.

Як повідомляє Українська правда, про це він заявив в ефірі телеканалу ICTV.

"Однозначно недозволено сьогодні комусь вказувати, якою мовою йому говорити, а на якій мові не можна", - сказав депутат, розповідаючи про законопроект "Про державну мовну політику" щодо захисту регіональних мов.

Відповідаючи на запитання, чи готовий він настільки ж завзято відстоювати українську мову, "регіонал" зазначив, що законопроект, який він пропонує, «забезпечує захист української мови».

"Я проти львівсько-галицьких діалектів, які засмітили сьогодні засоби масової інформації. Я не вважаю, те, що нам пропонують, українською мовою. Це відрижка тієї частини України, яка колись була постійно під чиїмось гнітом", - сказав Колесніченко.

При цьому він уточнив, що українська мова - це, те як говорять на Полтавщині, Черкащині та Слобожанщині.

Як відомо, «мовний» законопроект, одним з авторів якого є Колесніченко, був прийнятий у першому читанні 5 червня.

2 липня спікер ВР Володимир Литвин заявив, що Рада не буде розглядати мовний законопроект на поточному тижні.

Між тим, лідер фракції Партії регіонів Олександр Єфремов не виключає розгляду мовного законопроекту цього тижня.

Як на мене, це ще раз лише підтверджує те, що головна мета регіоналів - розкол країни. Вони всіляко, всіми можливими і неможливими методами намагаються опустити Західну Україну, провокуючи її мешканців то наданням русскому язику статусу другого державного, то взагалі ображаючи мову західного регіона.

Особисто я однаково володію обома мовами, але в даному випадку навіть я обурена такою провокацією від ригів, які самі і є найбруднішою відрижкою країіни за останні 20 років. Чи не пора нам уже нарешті відригнути цих ригів на їхню батьківщину?question

PS, Закон про мови було вчора прийнято. Дочекались....


82%, 31 голос

0%, 0 голосів

18%, 7 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Мовне

Українська мова - багатогранна і пишнослівна! Перекладіть російською:
"Я гадаю, що рахування вважається лічбою", - варіант перекладу "Я считаю, что счет считается счетом"?)

або

"Уявіть подання вистави, яку представляє...", - варіант перекладу
"Представьте представление представления, которое представляет...")))

спілкуйтеся українською для однозначного формулювання своїх думок)))
(С) Укрбаш

Давність української мови

Іван Ющук

12 ФАКТІВ ПРО ДАВНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
(початок статті)
Рідна та мова, яка вироблена рідним народом на його споконвічній землі і пристосована саме до його умов існування, до його менталітету, до його способу думання. Вона є рідною не тільки для всього народу, а й для кожного окремого індивіда, що належить до цього народу, незалежно від того, з якою мовою йому довелося зіткнутися при появі на світ. Рідна мова  – це мова предків і рідної землі.

Кожен народ має свою мову. Якщо народ втрачає свою мову, він перестає бути народом. Де хозари, де половці, де обри, де ятвяги, а разом з ними і їхні культури, звичаї? Їх нема, бо нема їхніх мов. Хоч генетичні нащадки цих народів існують, але вони розчинилися в інших народах, в інших культурах. Українська нація збереглася, бо зберегла свою мову. Ті, хто відступився від української мови, перестали бути українцями.

Це Собеські, Потоцькі, Вишневецькі, які розбудовували шляхетську Польщу; це Гоголь, Чехов, Короленко, Мечников, які стали представниками російської культури й науки. Таких прикладів, на жаль, є багато. 

Національна мова з’являється не відразу, не раптово. Її становлення триває сотні, а то й тисячі років. Численні покоління формують її, розвивають, збагачують, удосконалюють, пристосовують до свого менталітету, до природного оточення, до мінливих умов життя. Мова – продукт тривалого історичного розвитку народу. Українська мова як така розвивалася не одне тисячоліття.

Україна близько 700 (семисот) років була розчленована між різними державами, які в такий чи інший спосіб викорінювали мову її автохтонного населення й насаджували свою. Закарпаття від ХІ ст. до середини ХХ ст. входило до складу Угорщини. Галичину й частину Волині в другій половині ХІV ст. загарбала Польща і втримувала їх аж до 1939 р. На решті українських земель, відтіснивши з них у ХІV ст. татаро-монголів, до 1569 р. панувала Литва. Потім ці землі перейшли під владу Польщі, а відтак Росії. І все-таки, незважаючи на несприятливі умови для української мови, нею на початку ХХ ст., як стверджував М.Грушевський у своїй “Історії України-Руси” (т. І), розмовляло понад 40 млн. людей. Тепер тих мільйонів є менше. 

Тільки давня мова могла так вистояти. А про давність української мови свідчить чимало як опосередкованих, так і прямих фактів.

Факт перший. Коли українську мову зіставляти з найдавнішими індоєвропейськими мовами, зокрема з латинською, впадає в очі її, так би мовити, “архаїчність”, тобто наявність у ній великої кількості прадавніх, індоєвропейських елементів. 

Фонетична система української мови, якість її звуків напрочуд близькі до латинської (і, зауважимо, до іспанської та італійської – її найближчих спадкоємниць). В обидвох мовах майже однакова система голосних звуків. І в латинській, і в українській розрізняються звуки ґ і г (g i h): в латинській genus “рід” (споріднене з нашим жінка) і hostis “чужинець, ворог” (споріднене з нашим гість). В обох мовах відбувається чергування звуків у і в: лат. nauta “моряк” i navis “корабель”, як наше наука і навчання. Так само в обидвох мовах є випадний звук е: в латинській aperapri (“вепр – вепра”), як в українській вітер – вітру (випадає звук е).

В архаїчній, тобто найдавнішій латині було вісім відмінків, у тому числі кличний і два місцеві. В українській мові є всі ці відмінки, за винятком одного місцевого, і в основному їхнє значення збереглися. Навіть закінчення в деяких відмінках ті самі. Наприклад, однакове закінчення виступає в називному відмінку однини багатьох іменників жіночого роду, як arena (арена), summa (сума) в одній і другій мовах; у кличному відмінку іменників чоловічого роду: Brute (Бруте) – відомий латинський вислів “Et tu Brute contra me(І ти, Бруте, проти мене) майже зрозумілий і без перекладу; такі самі закінчення в називному множини мають іменники чоловічого роду: muri (мури), numeri (номери); іменники середнього роду: maria (моря), nomina (імена).

Латинська й українська мови розрізняють три роди: чоловічий, жіночий і середній. І знаменно, що найдавніші українські іменники в більшості випадків мають навіть той самий рід, що й латинські. Так, однаково до чоловічого роду належать, наприклад, іменники латинське hortus “сад” і наше город, pulvis і пилventus і вітер, mensis і місяць, sucus і сікsomnus і сон, dolor і біль, nasus і ніс; до жіночого роду іменники nox і ніч, mors і смертьres і річ, voluntas і воля, securis і сокираlana і вовна, barba і борода, casa і хата; до середнього роду іменники cor і серце, nomen і ім’яaratrum і орало, semen “насіння” і см’я, lac і молоко, vinum і вино тощо. У латинській мові іменник domus жіночого роду, в українській дім  – чоловічого, але, виявляється, і в українській мові він часом буває жіночого роду: Куди ж я піду, коли в мене немає своєї доми? – читаємо в І.Нечуя-Левицького.

Ще більшу тотожність спостерігаємо в особових закінченнях дієслів, особливо при зіставленні українських форм з формами архаїчної, тобто найдавнішої латині: sedeti – сидить, sedemos – сидимо, sedetes – сидите. Того самого походження суфікс для утворення вищого ступеня порівняння прикметників в українській мові -іш- і в архаїчній латині -ios-: новий новіший, novus – novios; лівий – лівіший, laevus – laevios.

Дитячі слова української мови часто співвідносяться з латинськими: тато і tata, мама і mamma, папа “хліб” і panis “хліб”, вава “болить” і vapulare “бути побитим”, куку “шукай” і occultare “ховатися” (у цих словах по-дитячому повторено перший склад), кака “брудне, погане” і cacare “випорожнятися” тощо.  Усі ці та багато інших збігів з латинською мовою можуть свідчити лише про одне: українська мова в окремих своїх рисах почала формуватися ще дві з половиною – три тисячі років тому, можливо, водночас із латинською, якщо не раніше. Адже українська мова зберегла багато чого, що вже класична латинь утратила.

Факт другий. Візантійський мандрівник і історик Пріск Панійський 448 р., перебуваючи в таборі гуннського вождя Аттіли, на території сучасної України записав слова мед і страва – це вже українські слова.

Факт третій. Коли в VІ – VІІ ст. н.е. предки сучасних сербів і хорватів переселилися з України на Балкани, вони вже понесли з собою багато елементів, властивих і сучасній українській мові.

Зокрема в сербській і хорватській мовах перед звуком е приголосні вимовляються так само твердо, як і в українській: земља “земля”, весело. Не пом’якшуються приголосні й перед звуком и: липа “липа”, тихи “тихий”, вабити “вабити”. У деяких діалектах хорватської мови так само, як і в українській, на місці колишнього звука, що позначався буквою ять” (примітка: у тексті подаватиму як “І), звучить і: dilo “діло”, lito “літо”, did “дід”. Так само відбувається чергування г, к, х із з, ц, с: у сербській і хорватській мовах: ноганози, рука руци, мухамуси. Однаково звучить кличний відмінок в українській і сербській та хорватській мовах: ИванИване, орачорачусестрасестро, сестрицасестрице, лекар – лекару, другдруже, jунак “герой” – jуначе.

Дієслова в першій особі множини дійсного способу мають кінцівку -мо (як і в українській, в архаїчній латині та ще в італійській та іспанській мовах): чуjемооремо, ходимо, стоjимо. Майже однаково в обох мовах змінюються дієслова в наказовому способі, наприклад, у сербській і хорватській мовах: пишипишимо, пишите; чекаj, чекаjмо, чекаjте.

Чимало слів, які, здавалося б, є специфічно українськими, зустрічаємо також у сербській та хорватській мовах у майже однаковому звучанні і з тим самим значенням: вир, гаj, каљужа, квочка, китица, кожухкољиво “коливо”, крок, кут, куњати, крхки “крихкий”, кутњи (зуб), мршав “миршавий”, наопако “навпаки”, снагатреба, и поготово “і поготів”. Такі самі, як і українські, назви місяців у хорватській мові мають, проте, інше значення: травањ – це “квітень”, липањ – “червень”, српањ – “липень”, листопад – “жовтень”, але сечањ – “січень”.

Усе це незаперечно свідчить, що вже півтори тисячі років тому (коли серби й хорвати переселялися з України на Балкани) мова наших предків мала багато тих специфічних рис, які становлять визначальні особливості сучасної української мови. Це вже була українська мова, хоч так вона, зрозуміла річ, тоді ще не називалася. 

Факт четвертий. У VІІІ – Х ст. русичі підпорядкували собі частину литовських племен на північ від Прип’яті, з яких пізніше постала білоруська народність. Білоруська мова, яка сформувалася внаслідок цього, мало чим відрізняється від сучасної української, лише фонетика, манера вимовляння звуків, у ній залишилася литовська: дзекання, цекання, акання, м’яка вимова. Останнім 983 року Володимир Великий завоював литовське плем’я ятвягів. Мова їхніх нащадків повністю українська – це сучасна Берестейщина.

Підкореним уже після 988 року, тобто після прийняття християнства, а з ним як елітної й староболгарської мови, угро-фінським племенам на північному сході було занесено вже українсько-старослов’янську суміш, яка й започаткувала сучасну російську мову.

Факт п’ятий. Безперечно українським є напис “коваль Людота” на мечі з ХІ ст., знайденому на Полтавщині, як і значною мірою напис на келихові чернігівського князя Володимира Давидовича, зроблений не пізніше 1151 р.: “А се чара кня[зя] Володимерова Давыдовча, кто из неh пь тому на здоровье а хваля Бога свого осподаря великого кня[зя]”. 

Факт шостий. До нашого часу дійшли писані на пергаменті два Ізборники Святослава 1073 і 1076 років. Перший – це копія з болгарського оригіналу. І все-таки український переписувач примудрився наробити чимало помилок. У кількох словах замість закономірної в старослов’янській мові букви ять” він ужив букву и: нимаясимяисцили, видома, пламениє (тобто пломеніє); сплутував и з ы: выны (замість вины), трызны (замість тризны), просты (замість прости), помыслы (замість помысли – наказовий спосіб); написав чоловІка (замість человІка), Илля (замість Илия), ходъ (замість годъ  – так він передав український звук h), он є давъ, уставив (замість старослов’янського далъуставилъ), пьємо замість пиємъ, помагає (замість помогаєтътощо.

У складеному за болгарськими зразками українським автором Ізборнику Святослава 1076 р. є такі сучасні українські слова: ворогъ (вжито один раз, а 21 раз написано врагъ), морокъ, полонъ, вІтрила, лука (“ділянка, поросла травою”), краса, свита, гърньць (горнець), въчинити, сваритися, дивися, лишися тощо. 

Факт сьомий. Важливим найдавнішим свідченням про мову Київської Русі є графіті (видряпані написи) на стінах Київської Софії з ХІ – ХІV ст. (будівництво собору було завершено 1037 р. за часів Ярослава Мудрого). Ці написи, як правило, дуже лаконічні і являють собою переважно молитовні звернення до Бога та святих з різних приводів. Написані вони старослов’янською мовою: вживається тільки займенник азъ, у прикметниках скрізь виступає закінчення -аго (зълаго, грІшнаго), вживаються форми помози (наказовий спосіб), храбрый тощо. Але майже всі чоловічі імена в давальному відмінку мають закінчення -ові-еві: Петрови, Дъмитръви, Павълови (ХІ ст.), ВасилевиБорисови, Иванови, попови Ивану (ХІІ ст.) і т.д. У звертаннях послідовно вживається кличний відмінок: святый Фоко, свята Софиє и святый Онуфриє, Андрониче, небоже. Вживаються чоловічі імена на : Михалько, Марко (ХІ ст.), Дмитро (ХІІ ст.), Гаврило. Двічі наводиться ім’я Володимир, в ХІ і ХІІ ст., і обидва рази з повноголоссям -оло-.

Звертає на себе увагу форма орудного відмінка имямъ (ХІІ ст.) замість старослов’янської форми именьмъ. У тому ж ХІІ ст. один з авторів утворив присвійний прикметник від імені Янъка цілком за правилами сучасної української мови: Янъчынъ. У написах з ХІІІ ст. подибуємо сучасну форму дієслова в минулому часі чоловічого роду з суфіксом , а не : азъ моливъПоряд з помилуй мя в ХІІІ ст. трапилося також помилуй мене. В ХІ – ХІІ ст. зустрічаємо цілком сучасні українські слова в сучасному звучанні: хрестне хотячи, геть, порося.

Факт восьмий. Багатий і переконливий матеріал про український характер мови Київської Русі дають новгородські берестяні грамоти ХІ – ХV ст., яких виявлено й опубліковано понад 700. Це переважно приватне ділове листування, писане, звичайно, тодішньою літературною старослов’янською мовою.

Але вже від початку ХІІ тут спостерігається написання и замість ять: тоби, съби, нимечкий, клить, дижя, помиткадидъ, михъ, сино, на рицици “на річці”, не смиємъєси велилъ, роздилилъ, диялось, приихавъ, ихалыпоихалы, не надийся, сидити, ото всихъ селянъ, отъ всихъ сиротъ тощо. В них відбито також перехід е в о після шиплячих: чого, чоловІкъ, жона моя, чоломъ; м’який звук цотьць “отець”, куницю, сороцицю, пшеници; префікс роз-роздилилъ, розумно

Звертання вживаються переважно в кличному відмінку: куме, господинеОнсифоре, дІво; іменники чоловічого роду в давальному відмінку однини мають закінчення -ові, -еві: Стояновисинови, Василеви, мужеви; у родовому відмінку однини в іменниках чоловічого роду трапляється закінчення там, де мало б бути гороху, пудъ меду, горсти лену, восъку, шолкудару, лову. Прикметники в родовому відмінку однини чоловічого роду мають майже повсюдно закінчення -огодоброго, великого, жолтого; рідко закінчення -аголуцьшаго. Трапляються такі українські форми займенників: тоби, от нього, к ньому, с тыми, на тыхъ, хто, с кимъ.

Явно український характер мають багато дієслівних форм: грамоту с тобою спишемомолотимо да сыплемо, язъ къ тоби берость написавъ, пришьлитьвъзмить

Імена новгородців звучать переважно як сучасні українські (тут завчена книжна старослов’янська мова дає себе знати якнайменше): Олекса, ОлексииОлександр, Онисимъ, Олисей, Остафий, Олена, МикытаМихайло, Марко, Василь, Василко, Юрко, ИванкоПан[ь]ко, Рад[ь]ко, Степанець, Федорець, КостянтинъХрьстина. То тут, то там в берестяних грамотах прохоплюються слова, характерні саме для української мови: господыня, господарь, батко, паробокънаимитъ, господа “домівка”, година, кожухъ, свитаглекъ, соромъ, досыть, куды, абы, та (сполучник) тощо.

Отримано з е-джерела: http://sd.org.ua/news.php?id=9892

Увага: через технічні причин (на i.ua) кириличну літеру “ять” у тексті роботи подано буквою І”, яка з міркувань не так візуальних, як фонетичних є найкращим відповідником для «ять» (примітка моя - oleksander).

путь Абая)))

не могла пройти мимо, нену а че, жизнь - штука слишком короткая, чтобы тратить ее на все буквыlol  фамилии поновому безусловно порадовалиlolcrazysmoke

В Казахстане предложили исключить из алфавита четырнадцать букв. С такой инициативой выступил казахоязычный сайт "Абай.kz".

Избавиться предлагается от букв "й", "в", "ё", "ф", "х", "ц", "щ", "ь", "ы", "ъ", "э", "ю", "я", а также "h".

Авторы инициативы призывают руководствоваться алфавитом, который был разработан лингвистом Ахметом Байтурсыновым в начале XX века. Этот алфавит на основе арабской графики в настоящее время используется казахскими диаспорами в некоторых странах (в частности, в Китае).

В Казахстане в настоящее время используется алфавит на основе кириллицы: в него входят 33 буквы русского алфавита, а также девять дополнительных букв. Сторонники языковой реформы считают, что алфавит Байтурсынова нужно  восстановить в правах на территории Казахстана (заменив арабские знаки  на кириллические). Исключить же из него, как отмечается, предлагается буквы, обозначающие звуки, "не присущие фонетическому строю казахского языка". В случае реализации этой реформы топонимы Франция и Владивосток, к примеру, будут именоваться по-казахски "Прансииа" и "Бладибосток". А фамилии Иванов, Петров, Сидоров – "Ибаноп", "Петроп", "Сидороп".

с- отсюда http://readers.lenta.ru/news/2012/06/25/letters/

У Фарион сорвало клепку.

Фарион «достала» водителя, который включил песню на русском

12.6.2012 13:43

Депутат Львовского облсовета Ирина Фарион требует проверить общественный транспорт Львова на предмет выполнения решения облсовета о запрете музыкального сопровождения в транспортных средствах и уволить водителя маршрутки из-за российской попсы. Как сообщили в ВО «Свобода», в своем заявлении Фарион сообщила, что 11 июня она попросила выключить музыку в маршрутке, но водитель ей нагрубил, передает ТСН.

«В салоне звучала русская музыка. Я попросила выключить музыку, на что водитель бурно, со злостью отреагировал: «Что, она вам мешает?» В свою очередь я сделала призвание на решение Львовского областного совета № 325 от 20 декабря 2011 года 3.6 .5: «Обеспечить во время перевозок отсутствие какого-либо музыкального сопровождения как такового, что угрожает безопасности движения и создает психологический дискомфорт для пассажиров. Предусмотреть наказание за нарушение этого условия». Водитель в несдержанных эмоциях, глотая лексику, выбрасывал из себя обрывки фраз вроде, что ему безразлично решений местных сессий и, мол, вы только и делаете, что «говорите» и «со своим языком носитесь». Музыку этот гражданин в галстуке и костюме так и не выключил», - рассказала Фарион.

Фарион требует созвать депутатскую комиссию инженерного хозяйства, транспорта и связи городского совета и рассмотреть этот случай невыполнения решений местного органа власти, освободить водителя от должности без права водить любое транспортное средство на профессиональном уровне, а также организовать массовые рейды в транспортных средствах с целью проверки выполнения решения сессии Львовского областного совета и привлечь к ответственности всех пренебрежителей указанного решения.

Напомним, депутаты поддержали предложение Ирины Фарион и запретили во время перевозок пассажиров музыкальное сопровождение. Фарион предложила наказывать перевозчиков за нарушение этой нормы.

 http://www.rupor.info/news-politika/2012/06/12/farion-dostala-voditelja-kotorij-vkljuchil-pesnju-/

Так буде з усіма і кожним, хто розмовляє, слухає і читає мовою окупантів. Говоритимете українською або здохніть!


Это же сколько ненависти в человеке плещется! Водитель маршрутки - трудная профессия. Быть при этом "в костюме и галстуке" - уже верх культуры. Лишить специалиста права на труд, обложить штрафами и отозвать лицензии у автоперевозчиков за.....

склонность к лёгкой музыке?!? Которая (музыка) "создает угрозу безопасности движения"?

Скажите, это вообще лечится?

Провоцирующий перевод Яндекса.

Презабавно Яндекс подает заголовки новостей в украиномовной и русскоязычной версии:

·         22:34Сьогодні в новинах

·         Дніпропетровськ

1.     1. Шведським уболівальникам сподобалися Київ, фан-зона і пиво

2.     2. Франція й Англія зіграли внічию

3.     3. Англія та Франція не виявили сильнішого: 1-1

4.     4. Біля НСК "Олімпійський" побилися "Беркут" й опозиція

5.     5. Київського убивцю тварин засудили до 4 років тюрми

Русская версия:

·         22:36Сегодня в новостях

·         Днепропетровск

1.     1. Украина - Швеция. 0:0 (первый тайм)

2.     2. Англия и Франция сыграли вничью в стартовом матче Евро-2012

3.     3. Евро 2012: Франция и Англия сыграли вничью, 1:1

4.     4. Суд запретил оппозиции проводить акции у НСК "Олимпийского"

5.     5. Киевского убийцу животных приговорили к 4 годам тюрьмы

Мне особенно понравились расхождения в 4 пункте.

Проверю подачу новостей для Харькова и Ивано-Франковська…. Подозрение, что пишут о разном для разных социальных групп.

Так что же Табачник сказал об украинском языке?

Советую сначала посмотреть и послушать, а потом делать выводы. А то покупаются тысячи юзеров на название ролика...