Оновлення операційки — корисна штука, але коли оновлення грандіозне, із декількоразовим перезавантаженням компа, а після того ще підвисає, то це напрягає. З того, що помітив — раніше можна було видалити оновлення, тепер можна видалити попередні версії. Ну і змінилися деякі значки і перед лаунчером інша заставка. А вчора ще інтернет вирубався.

" — Карантин не закончівся!

Вчора сиджу ввечері, нікого не чіпаю - починяю примус розмовляю по телефону... І раптом помічаю, що лампи починають мерехтіти. Ну, думаю, скоро перегорять. Або струм в мережі падає. Тільки про це подумав - комп вирубається і вмикається. І все б нічого, якби ж одним разом обмежилось - однак напруга продовжувала стрибати, а комп то вимикатись, то вмикатись. Напевно, напруги було недостатньо для роботи компа. Отож вирішив його вимкнути. А потім, інтуїтивно, пішов до іншої кімнати і помітив блакитно-зелене зарєво за вікном. І тріск. Здавалось, що збоку перед вікном - кульова блискавка. Але побачив, що над високовольтною підстанцією хмару від електричного замикання. Побачене шокувало. Розбудив батьків, які встигли влягтися. Взяв фотокамеру. Та, як кажуть, «найкращий кадр це той, який не вдається сфотографувати» - поки підбіг із фотіком, все скінчилось. А на частині міста стало темно.

З подругою їздив досліджувати закинутий санаторій. По ходу прогулянки вирішив зняти відео, для передачі атмосфери. Коли вітер гуде по коридорам і грюкає дверима стає ллячно, бо здається, що це хтось зайшов і буде розпитувати: "Якого ви тут робите?!"
Але нікого не було. Лише вітер.


Весело було повертатись назад. Пішки:)

Якщо чогось дуже хочеш, то можна досягнути. Хоча і з трудом.
Проїжджаючи на автобусі №56 з Жулянського шляхопроводу примітив непоганий, як тоді здавалось, оглядовий майданчик. Начебто і панорама київських околиць яка-не-яка.

Місце незручне в транспортному плані — зупинки далеко знаходяться. Та й пішкеи йти далеко. 3 рази(!) пробував дійти, але не вистачало або терпіння, або часу. Бо чалапати треба було чимало. А ще й погода цього літа була нестабільна. І от, нарешті, таки дійшов! Але побачене мене невразило. З вікна автобуса краєвиди здавались цікавішими.



От таке іноді буває: десь заплануєш погуляти, думаєш: "А там мабуть класно" — а виходить "нічого цікавого".
Єдиний плюс — те, що не відмовився від запланованого.