Перманентний стан абсолютного незнання.Краще сірий, аніж безодня блакиті.Біганина вулиць. Ідеш кудись навмання.Пошук затишку задля єдиної миті.Щось своє. Щось таке, як на палець кільце.І по сходах рядків спускаєшся у підсвідомість.І розгублений погляд помічає сенсв слові, літері, &nbsp...

Читати далі...

Есть где-то Кошачья Планета.Там кошки, как люди, живут:Читают в постели газетыИ кофе со сливками пьют.У них есть квартиры и дачи,Машины и прочий комфорт,Они обожают рыбачитьИ возят детей на курорт.Летают в заморские страны,Находят алмазы с кулак,Сажают на клумбах тюльпаныИ даже разводят собак.Роскошная жизнь на планетеУ кошек, котов и котят!Но странные жители этиВсё время о чём-то грустят.Как много игрушек хороших,Как много пластинок и книг!Вот нет только кошек у кошек...Ах, как же им грустно...

Читати далі...

Обида ранит только раз,Но мы потом за часом часОбиду делаем сильнейВоспоминанием о ней.Расскажем всем своим друзьям,Уснуть не можем по ночам,Перебирая всё подряд:И жест обидчика, и взгляд,И вновь по нервам бьют слова,И боль не меньше, чем была...Обида ранит только раз,Она не мучила бы нас,Когда б мы сами эту больНе волочили за собой.© Татьяна Валяева

кінцева у місті зустріне дощемховайся мерщій у свій шарф величезнийавтобус з тобою за обрієм щезнеавтобус з тобою за обрієм щезховайся ніхто там не знайде крім менезасни і ніхто там не знайде тебев строкату ряднину квітчасто зеленуу ранішнє небо як ЛАЗ голубе[Приєднана картинка]

Спи спокійно, Україно,Спочивайте люди,З цею долею всерівно,Кращого не буде.Наша ненька позіхає,Дрихне мов колода,Може дійсно їй насниться,Проспана свобода.Справжня воля, чорні стяги,Лише серед снів,У реальності ватаги," Товаріщей “ і панів.Спить спокійно та не знає,Про властивість влади,Колискову та співає,Поки тихо краде.

Ті хмари над водою – то є день,Де джміль важкий так солодко гудеІ між дерев колишеться трава.Он сонце, як медова головаДо чаю ввечері. Із пасіки мерщійСтарий із медогонкою помчитьБо небо хмариться і сповіщають дощГусте повітря й краплі на бриліМи не дорослі, ми іще малі – Молочні вуса, хмарні кораблі.Бабуся у одвірок споглядаЯк поверта із поля череда.Вода холодна, ось вона – вода.Єдине, що залишиться тобі.[Приєднана картинка]

я йшов на ризик та заїкався брехав як вперше комусь у очіта не зрікався я не зрікався Петро доречи робив це тричітакі от речення чоловічі ідуть на розум сьогодні милати мною вже ризикнула тричі так ніби звичне собі робилатож вознесіння тобі бажаю пусте що сили тобі не сталоти так шалено мене кохала але ж продала і так замалопросила аби скоріше збутиідеш як з дому ідуть солдати щоб не вертатись перемагатислова пусті і дорога дальня лежить тобі відкрива кишеніостаннє що я тобі бажаю це все ж...

Читати далі...

У подарунок до дня народження Ліни Костенко, Центр Української Культури. осередок розвитку (ЦУК.ор), який є ініціативою української молоді у Варшаві, підготував відеоролик на вірш поетеси "Життя іде і все без коректур".

[Приєднана картинка]

Кинематограф. Три скамейки.Сентиментальная горячка.Аристократка и богачкаВ сетях соперницы-злодейки.Не удержать любви полета:Она ни в чем не виновата!Самоотверженно, как брата,Любила лейтенанта флота.А он скитается в пустыне —Седого графа сын побочный.Так начинается лубочныйРоман красавицы-графини.И в исступленьи, как гитана,Она заламывает руки.Разлука. Бешеные звукиЗатравленного фортепьяно.В груди доверчивой и слабойЕще достаточно отвагиПохитить важные бумагиДля неприятельского штаба.И по...

Читати далі...