а). Життя наркомана майже завжди висить на волоску від загибелі. Смерть очікує його майже усюди: Передозування наркотиків, зараження крові, зараження СНІДом, зараження стовбняком, різних венеричних хвороб, отрута замість бажаної наркотичної речовини, неякісні чи нечисті наркотики, нестерильні шприци, плутання дозування одного наркотику з дозуванням іншого, наприклад: Уведення певної дози розчину визначеної концентрації героїну призводить до смерті, у той час уведення такої кількості розчину з такою концентрацією морфію є нормою; ризик „підсування” наркоману не тієї наркотичної речовини замість бажаної ним з метою помсти йому. Наркоман може загинути під час вчинення перестрілки, під час вчинення тяжкого злочину; у разі відмови від покупки наркотиків може отримати кулю у груди чи ножем у живіт від торговця наркотиками, тощо;

б). Людина з плином часу настільки звикає до наркотиків, що задля позбавлення від цієї звички потрібно прикладати геройські, майже надлюдські зусилля;

в). Наркотичний „кайф” продовжується максимум декілька діб. У цей час наркоман не є людиною у повному розумінні цього слова, оскільки й шизофренік є більш дієздатним, аніж наркоман „під кайфом”;

г). Наркотичні речовини не є дешевими й зовсім не безкоштовними, й на них у більшості випадків йдуть усі наявні гроші, а це може призвести навіть до того, що у наркомана не залишиться грошей навіть на найнеобхідніше, наприклад: На їжу, питво, одяг, оплату за комунальні послуги, тощо. Гостра нагальна потреба у грошах урешті – решт призводить до криміналу, а оскільки розум у наркоманів майже завжди є помутнілим, наркоман спокійно може учинити такий жахливий злочин, що навіть „бувалі”, закоренілі злочинці будуть у жаху навіть якщо тільки почують про скоєне. Вчинення будь – яких злочинів завжди пов’язане з певним ризиком здебільше для того, хто його скоює. Таким чином наркомани є небезпечними як для самих себе, так і для оточуючих;

д). Помутнілий розум заважає приймати розсудливі, добре зважені рішення, під час прийняття котрих враховувались – б усі обставини, об’єктивна ситуація, котра склалася, можливі негативні наслідки прийнятого рішення, кількість позитивного у прийнятому рішенні. У цьому відношенні наркомани гірше пияків, оскільки у пияк бувають періоди цілковитої тверезості, а у наркоманів – ні, оскільки навіть після припинення дії наркотичного засобу кров наркомана насичена шкідливими речовинами, і без спеціального лікування наркоман не повернеться до розсудливості. Наркоман, котрий не відвик від наркотиків, є чимось на зразок психічно хворої людини, й навіть гірше, оскільки й шизофреніки мають здатність мислити.