Усміхніться! Трошки тут наСВИНячу з приводу П'ЯТНИЦІ!

Їде гуцул на автівці, на повній швидкості. Дивиться Даішник стоїть. Не тормозить, думає, а не гріх, як зіб’ю, бо то москаль-москалем. Збив. Завіз тіло на цвинтар, дає старому гробареві пляшку оковитої, каже:
- поховайте вуйку, бо воно вистрибнуло саме на дорогу, я їй-богу, не винний.та чо ж не поховаю,синку.
Так і домовились. Їде далі гуцул. Ше одного такого збив, приїжджає з тілом на цвинтар, дивиться, гробар за столиком сидить, вже фляжку допиває. Гуцул кладе трупа на землю, каже:
-слава Йсу. Дід обертається
- слава навіки!
- а шо, діду, закопали того?
- та закопав..
- та як закопали, як во він лежит.
- йой, синку, забув видно. Старий вже я. Зара закопаю.
Гуцул подякував і пішов.
В ДАІ б’ють тривогу:
шо ета такоє! Гдє наши люді? Паєхать, правєріть!
І послали одного. Приїжджає, дивиться, всюди тихо, темно,тільки на цвинтарі лямпа хитається і чути як гробар лопатою цьвьокає.
Приходить на цвинтар,дивиться, а старий лопатою землю прихлопує на свіжій могилі.
Підходить до гробаря і каже:
- ізвінітє, а што ета ви так позна тут дєлаєтє?
Старий гуцул обертається, замахується лопатою і б’є що є сили:
- ТА ТИ КУРВО ВЛЯЖЕШСЯ НИНІ ЧИ НЄ? ? ? ! !

Дія відбувається у магазині біля автобусної зупинки. Молодий хлопака питає гумові вироби: — Яких марок у вас є? Продавщиця чемно перераховує досить великий список. В цей момент в магазин забігає бабуся: — Синку, мені автобус втікає, ще треба хліба купити! Хлопака абсолютно не звертає увагу на бабусю. — А ребристі є? — Є. — А з вусиками? — Є — Мені тільки хліба купити!!! — А з якими смаками у вас є? Продавщиця перераховує, і тут бабуся, яка вже ніде не спішить видає:   — Синку, ти йдеш к**** грати чи компот варити?

кохаймося бо ми цього варті!!!!!!!

Олю...Олю, ой яка ти гарна...
Зі мною зустрілась... та й вже покохала.
І вже я ... і любий, та вже... і коханий. 
І мене цілуєшь... з вечора до рання. 
Я до тебе прИйду... з квітів оберемком...
Ой, як приголублю... запалю серденько.
Буду тебе пестить, буду обнімати... 
Що моя рідненька...буде маму звати.
"ОЙ, ти мамо ... мамо дорогенька...
Не приходь сьогодні, не відчИню хату!
Не приходь і завтра, бо пришов мій милий...
Будемо кохатись... з любим місяць цілий...!" 

Я в калюжі на дорозі сонце знайшла
Мала б  далі піти, але не пішла
Люди всі поспішали вступали в нього
А йому то даремно, тільки більше тремтіло воно.
І один тільки хлопчик(за руки батьки)
Озернувся на мене,  посміхнувся мені
Мабуть сонце заграло між нами на трьох
Раптом скрилось за хмари...

І тепер
           тільки усмішки наші його відбивали.

_-_-_-_-_-_-_------------_-_-_-_-_-_-_

Як не крути, а два на два - чотири,

І два плюс три, і три плюс два, то п`ять.

Теорія проста тут має силу...

Аби лиш вмів ти рахувать!

А от комп`ютер - взагалі як геній...

Усяку всячину робити може!..

Та має він велику слабкість

Бо не живий - не робить помилок,

Не знає він підтексту скритих слів,

Не розуміє значення лапок...

В тім тільки люди знають толк!.. 

"Є, - кажуть, - сходи, що ведуть до неба.

Там слава, щастя і блаженство,

Любов панує між всіма..

Так нам говорить Книга книг,

Що справжній Рай Господь воздвиг

І кажуть же, що буде й тут,

І на Землі той Божий труд."

Таке говорить внуку дід,

"...Отож старайся з малих літ..."

- Аякже діду, ще хвилинку.

Дев`яту Заповідь уже вивчаю,

Але стомився, тре спочити.

А потім і Десяту почитати...

Ну, а тобі дідуню, бачу нічого робити?

То йди но, принеси води до хати!"

^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^^

>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>

 

кажуть осінь - чудова пора... кожному своє, як мовиться, але літо і зима видаються кращими. Крім сонячних відтінків на листках, що опали і лежать під оголеними деревами, ніяких асоціацій, пов`язаних з осінню не з`являється... хоча ні... згадав один невеличкий випадок у дитинстві, такий собі... розкажу, все одно робити поки нічого...

... якщо ви вирішили читати далі (а ви читаєте ), то можете підключити уяву (вона у вас точно є і в хорошому стані ), не надто вживайте потім поганих слів і т. п. , це специфічна невеличка історія, на любителя ...

 

Отже сталося коли мені десь... н-да, років сім стукнуло. Наче зараз пам`ятаю...

Невеличка сільська школа початкових класів, одна вчителька на... м-м-м... так, шість учнів - одним словом ідилія...

 

... трава вже трошки прижовкла, небо все більше часу насувалося хмарами, ніби готуючи з них собі теплу пухнасту перину для зимової пори. Дерева ж навпаки - почали скидати з себе теплих кольорів начиння і воно в незліченній кількості форм і відтінків наситило, вже сонливу землю.

Ти ходиш по цих осінніх візерунках, наче по казкових сюжетах, листаєш тендітні, золотаві сторінки у що раз новий свій невеличкий твір цього незбагненно затаєного, мрійливого СВІТУ ОСЕНІ...

І от ми - учні першого класу, семирічні дітлахи (а на той момент ми вийшли удвох - я і моя сусідка, з нас і складався перший клас)), разом із нашою першою учителькою (тільки гарні і хороші про неї спогади )), неспішно мандрували тією казкою, збираючи опале листя аби потім виклеїти у альбомі якийсь малюнок. Чудово навкруги, краса довкола, та ще й коли дивишся на світ ще дійсно очима дитячими.

... отак збираємо, перебираємо ті листочки і раптом...

ДУМКА!..

якось так, сама собою...

це ж ми зараз діти (глянув на однокласницю). От виростем... Вона стане жінкою, я чоловіком. А що далі? Це ж треба буде ОДРУЖИТИСЬ !!!... Я мало не впав...

Ну, нічого собі, думаю, - думки у 7 років... Я ж дитина і маю думати ЯК ДИТИНА ! По тому взяв себе в руки, дозбирали ми ті листочки і далі йшло все як і до цього. На такому "серйозному" рівні про це так більш і не задумувався.

 

 Та це просто... історія до слова, як ведеться... Ця пора року таки має свої принади. І найбільш прикрашає її опадаюче листя... То ніби салют самої природи перед довгим зимовим спочинком... справжній САЛЮТ ОСЕНІ...

 

P.S.

... і наостанок про... такою уявляється осінь...

  ...

 

____-____-____-____-____-____-____

  ...

Сьогодні в магазині

Купив домашньої сметани...

Згадую й нині

Присмак її духмяний

 

Без етикеток, без хімії навіть

З-під корови сметана...

Натуральний продукт здоров`я поправить,

Ніколи не пізно і не зарано

 

А крохмалем в сметані уже дістали,

Туалетним папером ковбаси напхані.

Тож давайте на захист справжності станем

І підтримаєм нашу вітчизняну сметану!

 

Та чи тільки сметана у нас кохана?

А сало й картопля - не тільки для пана!

Козацькі продукти предки вживали,

Здорові були і ста літ доживали!

 

Тож хвала сметані й картоплі хвала!

І салу, і м`ясу, і хліб - голова!

І щоб без паперу й китайських добавок,

І тост за природу, й русалок, і мавок...

 

Та й власне про оду не забуваємо...

Окремо, ще раз за сметану згадаємо...

Хвала сметані!.. українській духмяній,

Природою створеній, натуральній!

 

-----------