Небеса, небеса, Я, нарешті, вас чую, Бо епоха мовчання Помирає уже, І по лезу ножа Не іду, а танцюю, Забираю своє, Відганяю чуже. Ви все знали, Я вірю, ви все ж таки знали, Що я роблю отут, В світі глухонімих, Ви не просто мене На цю землю послали, Мабуть, щоб розбудив Співчуття в вас самих.20.03.2016

Дивлюсь у душу, Стільки слів У ній лежало – точно ж знаю, У папці «Спам» Нема листів, У папці «Пам'ять» Теж немає. Немов покинули мене – На світі все колись минає, Лишилося Ім’я одне, Та й те з роками Розмиває.19.03.2016

Горить вогонь з минулих днів, Йому не дочекатись нових, І снів вже спалений архів, І слів, і спогадів чудових. Уже розсипалась у прах Хмільного спокою примара, І, навіть, подих на губах Кипить від внутрішнього жару. Ще небагато і згублю Я розум в полум’ї живому, Але тебе я не спалю, Я краще сам згорю у ньому.19.03.2016

Життя – туман, Що небеса ховає, І раб, і пан Його межі не знають. І не видно в тумані мети, І не знаєш, куди в нім іти. Життя – туман, В’язниця непрозора, Який тиран Його придумав море? І знайти світлий можна в нім путь, Якщо руку тобі подадуть. Не дійдеш сам, Та виходу немає: Життя – туман І я у нім блукаю. Я твоєї не бачу руки І ходжу в тім тумані віки.17.03.2016

Чому кохати Так непросто? Такою воля є Планет: У почуттів Немає посту, У них один Гучний бенкет.15.03.2016

Пробуджена сполохами рожевими, Сховавши снів солодких добрі чари, Земля до неба тягнеться деревами І квітами вдивляється у хмари. І жайворона цятка мовчки кружиться, І сонце вже здіймається над ланом, Земля від того сонця тільки мружиться І дихає від захвату туманом.14.03.2016

Мій омріяний день Та причина безсоння, Поводир на шляхах, Що лежать між світами, Поклади моє серце На вівтар підвіконня, Хай не буде сміттям Під чужими ногами. Поклади та іди, Не журись, що зітліє, Я до того себе Вже роками привчаю, Та на мить зупинись, Може, трохи зігріє Твої руки воно, Це – єдине, що маю. Це єдине, що я Ще умію, ще смію, Не завадить воно, Не завадить, повір. Поклади та іди В ті краї, де світає...

Читати далі...

Мені казали: - Досить, це – пусте, Шукати себе В серці із металу, Живи, давай, Життя твоє іде! Воно не йшло – Задумливо стояло. І дивувалось. Мною.13.03.2016

ми залишаємслід в житті ,життях чиїхось як у снігах незаймано - білісних .який то Cлід буде ?чи боліснийабо обитий брудом..[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка](2005 рік )Вуж.Вуж лише головуПідвів -Се так вінз другом привітався Назустріч повагомпоповз . То молочка похлебчез мискито на плече вінвиповзета ляже спати. Як Оберіг мій вірний друг. Людська нездарахворий розумВужів у Злооприділив А він хорошийхоча і часомноровливийАле хто з насне без гріха.