Боляче? Плачеш? Мине! Все, що приходить, минає: Горе і радість, веселе й сумне, Сильний усе подолає. Де взяти сил, якщо розпач в душі? Як подолати тривоги? Як не здаватись й писати вірші? Йти через біль і пороги. Знаю, що сила всередині нас, В вірі й молитві до Бога. В мріях й бажаннях приховано шанс Вибрати іншу дорогу. Іноді горе руйнує наш світ, Вщент розбиває надію. Лиш забувати ніколи не слід – Збудеться те, у що...

Читати далі...

Так хочу знову написати про хороше, Переглядаючи в блокнотику вірші, Щоб трохи більше світла стало може Від цих рядків у кожного в душі... Так хочу знов повірити в майбутнє, В минуле більше вороття нема. Щоночі сняться колосочки житні, Яких не знищила ця в'їдлива війна... Зігнула болісно та не діжде зломити, В промінні сонячнім відродяться вони. Так хочеться й надію відродити Та по дитячому повірити у сни... Залежності примара править світом, Нехай не кращі зараз в нас часи...

Читати далі...

Мені здається, що я мовби спорожніланема думок, немає почуттів, фантазія, мов річка обміліла і рими розбрелись в сум’ятті днів. А осінь ця чарівно-депресивна пожухлим золотом розчеркує туман, криваво плаче гронами калини,й сміється коли віримо в обман. Сміється з моїх сліз, як божевільна,розвіює ілюзії, мов дим, та без ілюзій, ще не значить вільнаприреченим здається світ без них. Тепер вона тихенько плаче поряд,туманом огортає голий світ,пожухлим...

Читати далі...

Торкаю клавіатуру. Ледь-ледь. Дотик. Тепло. І спогад. Душа зігрілася отим теплом. Де грань та, кордони почуттів, хто зможе їх розділити? Чи вийняти з душі серце, або душу з тіла, щоб не боліти болем не своїм, чужим вогнем, щоб не горіли, не заважали жити?... Хто зможе відрізнити біль серця, чи душі, чи тіла, свою, чи всього світу взагалі?... Бо людство – це пошматоване є тіло. Саме себе лікує і саме – вбива… Інших...

Читати далі...

Шукаю віру. Де її знайти? В які світи іти її шукати? Чи може вона завжди поряд йти, Чи може її треба прив’язати? Шукаю чесність в кожному із нас. Я знаю вона є, бо мусить бути. В одних захована глибоко «про запас», а інші нею творять інститути. Втрачаю мрію. Повернути як? А може і не варто рятувати? І всі мої невдачі долі знак? Та крил душа не хоче відпускати. Весни чекаю, сонця і тепла. Людина звикла все чогось чекати, і ...

Читати далі...

«Чудеса происходят, когда человек рискует всем ради мечты, которую кроме него не видит никто»Падіння в прірву триває вічність…Без перемоги,Без слави в серці,Без жити змоги,Без жаги смерті. Без змоги вмерти, Без допомоги, Кажу відверто – &nbsp...

Читати далі...

Почув, як порівняли "добродії" Анголу і Донбас...Звичайна справа, вивчити намазІ поділивши на склизький рідства підставі -Улюбленців та ворогів, бушменів й банту.Анголу розіп'яла громадянськая війна,Не в справжній час, во всі часи обманБув кредом пресси,бо прошарок - куб,Що має відгук в параллелі кладовищ,Де мариво й письменний брудСпоріднює УНІТА та ЦК МПЛА, Та стерті нанівець ФПЛА, і це лише питання. -На це було чиє міцне бажання продовжувати біль?Горрячка пресси - жовтих, та...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Спасибі тобі,мій коханий,Що серце любов"ю ясніє.Що поруч з тобою з рокамиДуша лише молодіє.Я вдячна тобі,моє Сонце,За ніжну ранкову каву.За теплий і затишний вечір,І за усмішку ласкаву.Натхнення моєї долі,Безмежна моя Любове!Нас Небо звело з тобою,Весь світ поділивши надвоє.

[Приєднана картинка]У моєму місті йдуть дощі...Його любить дощова погода.У імлі,неначе у плащі,Заховалася його казкова врода.Міріади ниточок-краплинНебеса поєднують з землею.Сірий сум змиваючи зі стін,Вони ллються на дороги і алеї.Завтра день новий настане,дощ пройде,І над містом знову сонце заясніє,Теплоту і радість місту поверне,Світлим променем любові обігріє.

[Приєднана картинка]Не пишеться...Мовчать думки.В похмурих днях згубились рими.Течуть рутинності струмкиЗ зими до літа,з літа в зИму.В душі дощить...Не веселятьВесни холодні подарунки.Краплинами малює часНа вікнах сірі візерунки.