[Приєднана картинка] Ця неймовірна біль, Пронизує все тіло.... Наскочить звідусіль Страждати змусить вміло Налиже кісточки Мов відчаю перлини На відчуттів нитки... Крізь дикі жертви стони Думки усі зітре... Не знаєш де... і хто ти Знущання це тривке... Тримати буде доти Допоки не зламавсь Дух в полоні агоній Він бореться!!! Не здавсь Розкрив обман про спокій Що начебто прийде Коли опустиш руки Ні!!! Легко так не буде... Ілюзії лиш муки...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Я ухожу, растворяясь во тьме Не слышно шелест платья, что на мне Вдали стихает цокот каблучков… Бегу в безмолвье от обидных слов Течёт слеза, держу себя в руках, С последних сил, ведь это чувствам крах Дитя ночи, творение рук зла… Что он полюбит, думать, как могла?!!! Подавшись влеченью, вырвалась на свет Прекрасно остудило слово «нет» А дальше лишь тихонько так стоял… Зачем же ты надежду обещал…. Хочу скорей исчезнуть…бегу прочь…...

Читати далі...

Ви знаєте, як ніжно пестить вітер? Ви відчували лагідні обійми? О, як голубить! – Буйно і нестримно Вуста цілує, радісно сміється, Волосся гладить, рвучко доторкнеться Тугих грудей, і раптом осміліє, Цілунками гарячими укриє, На вухо щось таємне прошепоче, І зазирне закохано вам в очі, І леготом погідним приголубить, І знову, й знову зацілує губи. Ви знаєте, як ніжно пестить вітер? – Прихилить небо, розпорошить квіти, Пелюстками тендітними укриє, І подихом закоханим зігріє. І...

Читати далі...

Мій  друг в ICQ який дуже гарні вірші пише, посвятив мені вірша. Мені читати було боляче... Чому ж українці забули родину, Чому ви сердешні у злую годину, Домівку покинули й линете вдаль, Чому вам Вкраїну рідненьку не жаль? А все дуже просто, ви в пошуках щастя, Все линете в дальні краї, Невже ви забули дитинство безхмарне, Співучі діброви, садки та гаї?? Невже ви не чули спів солов’я, Невже вам зозуля не закувала? Невже ви не були маленьким дитям, Коли вона вас берегла і...

Читати далі...

Травою ніжною я огорну твій легкий крок, Росою чистою впаду в прим"ятий слід. Світанок - це рапсодія для двох, Хмільними чарами повитий білий світ. Заграє перший промінь у саду, Замерехтить в рясній росі світання. Світанок - я туманом припаду В обійми милого, у трепетне чекання. В його долоні покладу чоло І зашаріюсь, як мала дитина. Світанок - о незміряне тепло, Цілунками голубить нас невинно! І я сльозою щастя затремчу, Маленький страх душі омию. Світанок сонцесяйную...

Читати далі...

КАЛИНА Не загайся, калино, цвісти при вікні. Не чекай на тепло, на завії не сердься. Горобиної ночі у сні-напівсні Пригорни мене, сестро, до тихого серця. Продаємо тебе, клянемося тобі, Білі руки ламаєм до всохлої гілки… Виростай не для слави, зітхань і журби, А буйній щовесни для синів і сопілки. Перебуду з тобою лихий вітролом, Не обмовлюсь про кпини, про болі і муки. Не вагайся, калино, цвісти під вікном, Невигойні до нас простягаючи руки. Будуть сльози...

Читати далі...

Я забыл, как зовут твою любимую кошку, Я напрочь забыл имена твоих лучших друзей, Но в душе сохранил твой образ, твою улыбку, И милое чуство абсурда твоих спонтанных идей...

Опять упрёк? Ну, права хватит! Какой здесь прок? За это платят? Уже смешны Допросы кратки Вы мне ясны И даже гадки Ну что сверкнули Злые глазки Вас раскусили Бросьте сказки Не притворяйтесь Падшей жертвой Лучше признайтесь С какой целью Вы всё разнюхать Так пытались И не вертитесь, Раз попались Вас подослали Или просто Так получали удовольство? Тогда вам «флаг» лекартво - яд! Теперь вы враг Котитесь в зад...

Читати далі...

[Приєднана картинка] ...... Ніч проклята в місто спустилась давно Не спить і чатує на тебе там зло Втікай же скоріше, чому ти ще тут По вулицям бродить оживлений труп Замучений голодом вічно нестримним Насититись хоче лиш м’ясо людини У нього наказ є від злого творця Убивствам і каліцтвам не буде кінця І залишки тягнучи майже зітлілі Неспішно, все рівно досягне він цілі Якщо розчленуєш на дрібні шматки Окремо повзтимуть, до жертви, мети Залізе в будинок, стіною не ...

Читати далі...

*** Почему-то от меня ты улетаешь… Последняя надежда вернуть тебя – сгорает. И пусть говорят друзья мне «Зря мечтаешь», Но верю я в любовь твою – ты это знаешь. Переворачиваю страничку, чтобы начать с новой. Тебя ищу среди всего, но нет тебя в книге моей новой. В сердце еще оставалась искра, что для тебя не ново. Так пусть будет так, как суждено нам судьбою. Почему-то от меня ты улетаешь… Скажи слово последнее «куда?» и «зря ли я мечтаю?» И пусть говорят мне «ты с ним больше не...

Читати далі...