хочу сюди!
 

Юлия

42 роки, рак, познайомиться з хлопцем у віці 30-50 років

Замітки з міткою «вірші»

Старість,братоньки!, з Махтумкулі(пер. з узб.-мій)

Джигитивська сила вийшла з м"язів геть: старість -гірка неміч, чорна, братоньки! Не поможуть тілу ліки, хіьба Смерть: старість -неміч чорна, гірка, братоньки! . Хорий здужає- нездужає старий: ліки допоможуть зранку до пори; серце порхне і полине догори. Старість - неміч чорна, гірка, братоньки! . Пожувати хочеться- зубів нема. Щось попрошу в сина- не чува. Слабі очі мла вечірня укрива. Старість- неміч чорна, гірка, братоньки! . Як до сотні лИшилося менше тридцяти, вже не...

Читати далі...

Боляче, коли люди міняються....

Ти не справжній, ти - синтезований, Поліестру дві треті, третина - коттону, Перецукрено, пастеризовано, В етикетки барвисті загорнуто. Хоч і з гарантією - та вже використаний: залаковані стерті кутики. Тій душі, що колись була розхристаною, Не забули пришити гудзики. Ганна Шишкіна &nbsp...

Читати далі...

Павутина.

Зажурилась рідна мати. Ненька Україна. Заплутала в свої сіті. Її павутина. Павутина та червона. Форму зірки має. Із – за неї українець, Окрім лиха, Нічого не має. Голодують лікарі, Вчителі і вчені. Робітник і селянин, Та пенсіонери. Прокиньтеся брати й сестри. Годі уже спати. Чекають змін від вас діти, Й Україна мати. Прокиньтеся тай знімайте Оті павутини. Щоб життя було кращим У нашій країні. Перестане Україна Тоді сумувати. І ніхто не зможе нами Більше панувати...

Читати далі...

Дощ іде в стакан.

Дощ іде в стакан. Із пляшки вина. Люди всі сплять. Ніч. В завтра вранці вставати. Кому в п’ять, Кому в шість, Кому в сім. А мене манить у другі світи. В далечінь. Пора зайнятися своїм Ділом. Досить крейдою вже малювати. Пора знайти в житті своє місце. Треба пензлі у руки брати. Дмитро Дідківський. 1998 рік. Російська версія цього вірша звучить так http://blog.i.ua...

Читати далі...

Чому так влаштований світ.

Чому так влаштований світ. Я не знаю чия тут провина. І куди не підеш брехня. Всюди, ллється кров, мов з бочки вина. Знаю кохання збереже світ. Але воно мене погубило. Й на серці моєму журба. Й рубцями покрито тіло. Я брехні оголошу війну. Краще з правдою жити гіркою. Чим застряти по вуха в брехні. Я за правду стану горою. Дмитро Дідківський. 1998 рік. Російська версія цього вірша звучить так http...

Читати далі...

Вождь душу дияволу продав - Вірш.

Вождь душу дияволу продав, Коли до влади йшов. Й на червоному прапорі його Невинна наша кров. Кров мого народу. Нас все життя на обмані. На брехні навчали. І брехню ту чомусь Правдою назвали. І новоспечені вожді. Клялись на нашій крові, Що жити будемо краще ми, Що будемо ситі і здорові. І ми жили по таборах Ситі не волею. Хто в тюрмах, Хто у лікарнях. З тяжкою долею. Дмитро Дідківський 1998 рік. Російська версія цього...

Читати далі...

Хочу.

ХОЧУ. Я дивлюсь телевізор І бачу твій образ. Слухаю радіо І чую твій голос. Дивлюся, на перехожих І бачу в їх тебе. Я не знаю, що трапилося Зі мною. Ніхто не може впізнати мене. Я хочу бути з тобою. Я хочу бути з тобою завжди. Ми живемо у різних квартирах. Різних будинків. У різних кварталах. Ти з подружками відпочиваєш У нічних барах. Я з друзями пю горілку В брудних підвалах. Я хочу бути з тобою. Я хочу бути з тобою завжди. Але знаю одне я на певно. Наші...

Читати далі...

Невзаємне кохання.

Не має щастя, Є лише горе. Не має радості, Є лише болі. В невзаємній любові. Вірші читаєш І квіти даруєш. У відповідь лише Грубощі чуєш. В невзаємній любові. Не маєш шани. Поваги не має. Ніхто тебе більше Не зустрічає. В не взаємній любові. Так завжди було На цьому світі. Кому в полі бур’ян. Кому в лузі квіти. В невзаємній любові. Дмитро Дідківський. 1998 рік. Російська версія цього вірша звучить так http:/...

Читати далі...

Сонце світить не так.

Днем сонце світить не так. В ночі, хмара місяць ховає. Тому що зі мною поруч Тебе не має. Ми з тобою розлучились В той морозний день січня. Все пройде що проходить, Тільки істина вічна. Дмитро Дідківський. 1998 рік. Російська версія цього віршу звучить так http://blog.i.ua/user/730468/114518/

"Хто манатки нагрібає..." з Махтумкулі (мій пер. з узб.)

. Хто манатки нагрібає, хто худобу випасає, хто думками приростає чиї б хати зруйнувать. . Дехто себе тужно мучить, люду каже про болюче, а відтак один, розпучен, здатен силу всіх приспать. . Хтось палаци покидає щоб руїна стала в краї. Жорно зерна затирає- нічим буде засівать. . Дехто нехтує порадой, клято бореться з громадой, люд від грУнтів одриває, виганяє старцювать. . Опоясаний мотузкой вислючок гуляє труско, хоч від жиру і не лусне- здатен травки наскубать...

Читати далі...