Вік смокче днів одвічна монотонність, Жадає жертв із поглядів, чуттів, Де ж взяти стільки слів, аби бездонність Залляти до самісіньких країв? І як зібрати літери в намисто, Якщо вони, нестримані, течуть? Як віднайти хоча б краплину змісту Й змастити нею свій життєвий путь?07.04.2016

А я неправильний сьогодні, А, втім, і вчора був таким, В моїх віршах – сумна безодня В моїх очах – тривоги дим. В моїй душі – неоднозначність, Є сенс, а іноді – нема, Шалена вчинків необачність І мрій – на ціле синема. І серце, що життя колише, Слів не боїться полину, Воно боїться тільки тишу Й нерозуміння глибину.13.12.2015

Хочеться бути хорошою і привітною. Зі всіма. І не крізь зуби, а щиро та віддано. Хочеться бути вірною. Завжди. Бути вірною собі, тобі. Хочеться мати багато справ і скрізь встигати. Бо так треба. Хочеться не хворіти. А просто радіти життю. Хочеться бути "пухнастою". Щоб ти завжди міг з насолодою притулитися до мене. Хочеться бути теплою. Гріти тебе. Гріти тих, кому цього тепла бракує. Хочеться бути собою. І не забувати хто я є. Хочеться бути з тобою. Завжди...

Читати далі...

Зів`яло золото годин, настав брунатно-сірий вечір. Чабанська мила дудка вмерла- вона як синьо-сірий вечір, зів`яле золото долин. переклад з німецької Терджимана Киримли

Супроти дул шикован є нарід. Бій барабанів, темні потили`ці. Кривавий зиз, хода, сталевий брід. Скорботна ніч. На всіх. Шизофренія. Тут Єви тінь, червінці красні, гін. Свята вечеря. Хмара промениста. Дванадцятьох зібрався ген загін, кричать ві сні : "О господи, заїсте!" Святий Хома торкається ноги. переклад з німецької Терджимана Киримли

Шибка, з квітками фіранки. У кімнаті гра орґан. На паласі- тінів танки; світло плямами мруга`. Гілля про`менями грає. Пляше скуписько комах. Десь коса травицю крає; став болотистий запа`х. Подих чий бентежить мене? Хутко щурики* летять; десь там в золоті-безмежжі тихо падає листва. Гіля промінь пориває; світ вечірній здичавів. Хтось у двері зазирає на жовтаві килими. Груші пахнуть медом терпким... Треба хвірточку закрить. Голова лихому терпить- білі ваблять ї зірки. переклад з німецької...

Читати далі...

Старі пляци, соня, спека, злива золота, блакить. Молитовники, черниці; замовляють цура-пека. Ба, у кірсі світло-сірій щирі смерті розмалювки- чи парсуни пишні фюрстів. Ось, корони зуби шкірять. Журавель бадійку тягне. Гілки пазурями стали. Діти мріють, діти грають там, де ланцюг куфу тягне. Дівки попід образами* жах фарбований пильнують: переляк, тремтячі губи. Віблять дурників вустами. Дзвін полинув полохливий; чутно стукіт- служать, ходять; поставали скрізь по сходах. В небі десь орґанна...

Читати далі...

Звичайна мить. Звичайний день. Звичайне небо темно – сіре. Звичайним кроком ти ідеш, Щоб знов сказати мені : «мила». Тих слів луна через роки Мене бентежить в ніч і в днину, І через мить, мов крізь віки Я в гі’ркі спогади порину. Гіркі? – не цей, і знов не цей, Та раптом серце захолоне, На самоті, поміж людей Нам знов зустрітись заборона. Звичайна ніч. Звичайна мить, Сповита сутінками сяйва, Мій звичний сон, в якому ти Щезаєш знову без прощання. 21,06,09 т.е.с.

. Труд від рук моїх, щоденний щаслив буду ,ся завЕршить. Най у праці не зомлію; не порожні сподівання: стане деревом гіллЯчка, тінню втішить, плід посіє. (переклад з німецької Терджимана).....................................................................

ТАРАС ФЕДЮК * * * Чорний волик був чорний, бо це мій улюблений колір, панове. Він стояв під горою, гора була сірою так у житті повелося. Він жував едельвейс, горицвіт, ломикамінь та інші поважні рослини, Що отруйні, напевне, а волик живий і чорніший, як зразу. Його роги, як руки і ноги добродія Шіви, Його очі, неначе туркменський інжир на базарі Привозі, Його груди… о Господи, текст мені звідкись знайомий, Як і заповідь Божа, що рекомендує не красти...

Читати далі...