Мовчить природа й небо оніміло, Пірнувши з головою в забуття, Та є слова і слів магічна сила, Що здатна повертати до життя. Нехай у тім житті я необачний Й тікає спокій, скільки не лови, Слова, слова, я вам безмежно вдячний, За те, що, часом, згадуєте ви Про те, що я існую…06.12.2015

Жила душа, дитяча, чиста, Об тіла билась товсті грати, Вік спокушав скляним намистом Та вимагав себе продати. А на додачу – стукіт серця Й любов сховати під землею, Але душа – не продається, Інакше не була б душею.06.12.2015

Снаряд в Авдеевке попал.....На Евровиденьи финал...Девченки сиротами вдруг...Звенит бокалом высший круг...Костюмы стоят миллион...Несет потери батальон ...Джеджула два лимона взял...Боец 200-х забиралУ нас гибридная войнаУ нас гибридная странаВ которой как бы нет войныВ которой гибнут пацаны…14.05.2017

Снаряд в Авдеевке попал.....На Евровиденьи финал...Девченки сиротами вдруг...Звенит бокалом высший круг...Костюмы стоят миллион...Несет потери батальон ...Джеджула два лимона взял...Боец 200-х забиралУ нас гибридная войнаУ нас гибридная странаВ которой как бы нет войныВ которой гибнут пацаны…14.05.2017

І знову ти для мене нереальна, Загублена у пахощах ночей, І дивляться на мене тріумфально Із неба сотні зоряних очей. Хоч почуття мої іще не згасли, Та головне уже я зрозумів: Як щось робити – то роби це вчасно, Інакше труд не вартий мозолів. Інакше все, що створено запізно, Не обгорне надії у дива, Не допоможуть намагання слізні, І щирі, подаровані слова. Нехай оті слова – монументальні, Та я для тебе навіть не трофей… Для мене ти, як...

Читати далі...

Як дивно все переплелося, Печаль із радістю – в гармонії, Життя спіймало за волосся Та рвучко топить у іронії. Від вдачі просто шаленіє Та ділить втіху з веремією, Але всередині щось мліє, Що називається надією.05.12.2015

Зтирає кави чорна гумка З паперу дня малюнки снів, І наливає нову думку Із сподівань та почуттів. Вікно фарбоване світанням, Пора іти у світ проблем Шукати в людях хвилювання І дарувати навзаєм.05.12.2015

Зимова не мете пороша, Та вже пора для білих днів, Осінній жовтий листоноша Згубив конвертики листків. Згубив, збирати їх не хоче, Капризне й вперте чортеня, Хоч додає хвилини ночі, Забравши тишком їх у дня. Та вже лунає увертюра Зимових опер вдалині, Та пише ніч мініатюри Морозним пензлем на вікні.05.12.2015

Чорнила пролиті у небі до світання, Десь загубився сонячний бігун, Оглухла ніч, оглухла не востаннє, Не чує слів сполоханий табун. Пливе моя зі стінами розмова, Їм все одно, вони давно німі, І ти як ніч, не чуєш навіть слова, А якщо чуєш – топиш у зимі.04.12.2015

Шалено? Я і сам ніяковію, Від сорому вкриваючись червоним, Але інакше зовсім не умію – Або усе, або нічого. Захоплююсь, палаю, мрію, млію, І божеволію від того, і хмілію, Лякаючи і грішного, й святого. Та з кожним кроком тану і мілію, І як дитя лишаюсь безборонним. Пийте, це – Вам І тільки Вам.03.12.2015