Забутися - В тобі забутися - Я не бажаю. Ні заблудитися, Ні розгубитися Й дійти до краю Своєї совісті, Своєї пам'яті, Свого мовчання. Лише - забути. Все забути. Твої зітхання І доторки твої - Такі розпутні! І не почути, Затулившись, Слова забуті. Та ти уперто будиш - Розбуджуєш, Пробуджуєш, Роздмухуєш, Розбуркуєш, Розтуркуєш... І знову будеш Ковзати по межі Мого терпіння, Котитимеш По пам'яті каміння, Моститимеш, Складатимеш Споруду, Якої у душі моїй Не буде.

На блакитному березі Голубої ріки, Ходить втомлений березень, Думи дума гіркі. Тане в затінку паморозь. Небо чистить крило. Дива знову не трапилось – Все у безвість пішло.[Приєднана картинка]

У лісу погляди сумні І думи прохолодні, І дятел довго на сосні Вистукує самотнє. Туман гадає на сльозу, А у яру глибокім Лисиця слухає росу І снів осінніх кроки.[Приєднана картинка]

Час не для сліз - для сил і дій. Адже за волю лютий бій. Час не плачу, - для відплат. Сконає морок, нелюд, кат. На Бога - прощення і суд. Нам - гарт, двобій. Свобода - суть Вкраїнців. Не до коливань; У корчах клякне чорна марь Мокшанських орд, зникає, мре. Піт, попіл, сльози, кров зітре Вітчизна... Нам - тримати стрій; Трощити вельзевульїв рій.

перечекати перекохати перекотитися через пустелю гонору десь загубити дукати дійсність пустити до себе в оселю перегнівитись перепросити і перемазатись у баговинні в Богом забутому році і літі натяк побачити ясно-осінній перегоріти переболіти не винуватити інших у бідах от і дорослість от і прозріння от і катарсис нарешті і видих[Приєднана картинка]

А світ неначе в плейстоцені І не зробив до світла крок, Не всі історією вчені, Не всі позлазили з гілок. Нетям й невігласів – без ліку, Достойність коштує мідяк, Епоха кам’яного віку Чомусь не скінчиться ніяк.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Звична, як вічність, історія: Хмари півнеба обклали, Місяць рахує калорії, Схуднути хоче надалі. Тихо складається фабула, Блимають світлом оселі, Ходить двірник мов сомнамбула, Жовтень змітає з панелі. Туї застигли у готиці, Вітер бурмоче промову, Час зупинивсь і не котиться, Певне, йому тут чудово.

Ходи, кізонько пелехата, Ходи, кізонько, зимувати. Сіна доброго вдосталь в мене, Солі чистої повні жмені. Будеш, кізонько, тепло спати, Будуть снитися козенята, Будуть снитися два синочки, Ходи, кізонько, до хлівочка.[Приєднана картинка]

Зачароване поле. До погибелі – крок. Пропливають гондоли Почорнілих думок. І божественне тріо Потомилось і спить. Чом його, sole mio, Ти не хочеш будить? По бажаннях і хибах Зло полізло на трон. Шурхотіння і вибух. І сміється Харон.[Приєднана картинка]

Покинь шукати шану у відзнаках, У оплесках, у сказаних словах, Найгірші людожери – то у фраках, А не оті, що десь на островах. Похвалять, але потім за монету І продадуть, нащадки плазунів, Бо в людожерів шику та паркетуЧеснот ще менше, ніж у дикунів.[Приєднана картинка]