Боляче? Плачеш? Мине!
Все, що приходить, минає:
Горе і радість, веселе й сумне,
Сильний усе подолає.
Де взяти сил, якщо розпач в душі?
Як подолати тривоги?
Як не здаватись й писати вірші?
Йти через біль і пороги.
Знаю, що сила всередині нас,
В вірі й молитві до Бога.
В мріях й бажаннях приховано шанс
Вибрати іншу дорогу.
Іноді горе руйнує наш світ,
Вщент розбиває надію.
Лиш забувати ніколи не слід –
Збудеться те, у що вірю.
01.01.2018
Мені здається, що я мовби спорожніла
нема думок, немає почуттів,
фантазія, мов річка обміліла
і рими розбрелись в сум’ятті днів.
А осінь ця чарівно-депресивна
пожухлим золотом розчеркує туман,
криваво плаче гронами калини,
й сміється коли віримо в обман.
Сміється з моїх сліз, як божевільна,
розвіює ілюзії, мов дим,
та без ілюзій, ще не значить вільна
приреченим здається світ без них.
Тепер вона тихенько плаче поряд,
туманом огортає голий світ,
пожухлим золотом малює чиюсь долю
і сумно посміхається мені…
31.10.2017
Торкаю клавіатуру. Ледь-ледь.
Дотик. Тепло. І спогад.
Душа зігрілася отим теплом.
Де грань та, кордони почуттів,
хто зможе їх розділити?
Чи вийняти з душі серце, або душу з тіла,
щоб не боліти болем не своїм,
чужим вогнем, щоб не горіли,
не заважали жити?...
Хто зможе відрізнити біль
серця, чи душі, чи тіла,
свою, чи всього світу взагалі?...
Бо людство – це пошматоване є тіло.
Саме себе лікує і саме – вбива…
Інших лікуючи – себе лікуєш,
і навпаки, – замкнуте коло, –
вбиваючи, себе вбиваєш…
Життя людини начебто трава…
Вчора, ще квіти цвіли, а сьогодні – дим навколо…
Навколо сивий дим, від згаслого багаття,
примара присутності вмерлого життя…
Вітер часу розвіє спогад-дим той, в небуття…
І попелища мару, час розвіє…
А з часом і сам час, змарніє…
Вирвані крила.
Бруд, порох, домовина.
Часом поховані…
Не пам"ятаю вже: коли, хто вирвав і де згубив…
06.12.16
«А Ісус сказав йому: Друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли й поклали руки на Ісуса – взяли Його.
І ось, один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, витягнув меча свого і вдарив служника першосвященика – відтяв йому вухо.
Тоді сказав йому Ісус: Поверни меча твого на його місце, бо всі, що взяли меча, від меча загинуть.»
(Матвія 26:50-52)
«Коли хто до полону веде, сам піде в полон. Коли хто мечем убиває, такий мусить сам бути вбитий мечем! Отут терпеливість та віра святих!»
(Об"явлення 13:10)
«Иисус же сказал ему: друг, для чего ты пришел? Тогда подошли и возложили руки на Иисуса, и взяли Его.
И вот, один из бывших с Иисусом, простерши руку, извлек меч свой и, ударив раба первосвященникова, отсек ему ухо.
Тогда говорит ему Иисус: возврати меч твой в его место, ибо все, взявшие меч, мечом погибнут;»
(Матф.26:50-52)
«Кто ведет в плен, тот сам пойдет в плен; кто мечом убивает, тому самому надлежит быть убиту мечом. Здесь терпение и вера святых.»
(Откр.13:10)
Шукаю віру. Де її знайти?
В які світи іти її шукати?
Чи може вона завжди поряд йти,
Чи може її треба прив’язати?
Шукаю чесність в кожному із нас.
Я знаю вона є, бо мусить бути.
В одних захована глибоко «про запас»,
а інші нею творять інститути.
Втрачаю мрію. Повернути як?
А може і не варто рятувати?
І всі мої невдачі долі знак?
Та крил душа не хоче відпускати.
Весни чекаю, сонця і тепла.
Людина звикла все чогось чекати,
і забуває, що сьогодні час мина,
а завтра в когось може не настати.
Живіть сьогодні! Хай мороз і сніг
ніколи ваших мрій не за хурделить.
Ідіть до них і не шкодуйте ніг!
Й ніколи не втрачайте віри в себе.
21.11.2017
«Чудеса происходят, когда человек рискует всем ради мечты, которую кроме него не видит никто»
Падіння в прірву триває вічність…
Без перемоги,
Без слави в серці,
Без жити змоги,
Без жаги смерті.
Без змоги вмерти,
Без допомоги,
Кажу відверто –
Геть, без дороги!...
У жерло смерті.
По бездоріжжю…
В багатослів*ї
Думки роздерті,
Померлі мрії,
В безодні смерті.
Лише надія
Не може вмерти…
Померлі мрії?!...
Ти не дозволиш
Безодні зжерти…
«Бо не покинеш душі моєї в Шеолі і не даси твоєму побожному уздріти зітління.
Ти мені стежку життя покажеш, повноту радощів, що в тебе; блаженство по твоїй правиці вічне.»
«Ибо Ты не оставишь души моей в аде и не дашь святому Твоему увидеть тление,
Ты укажешь мне путь жизни: полнота радостей пред лицем Твоим, блаженство в деснице Твоей вовек.»
(Пс.15:10,11) 29.11.16
