Берислав - місто, де сходилися чумацькі шляхи. Місто районного значення в Херсонській області розташоване на річці Дніпро на правому березі Каховського водосховища. На околицях міста розкопано залишки шести великих і культових кам'яних споруд скіфо-сарматського поселення перших віків н.е,виявлено предмети характерні для черняхівської культури.

Братська могила героїв Кримської війни 1853-1856 р. з меморіальною каплицею (виїзд з міста в сторону Великої Олександрівки).

:повний звіт та фото:

Унікальна пам'ятка дерев'яного культового зодчества запорозьких козаків церква Введення в храм Пресвятої Богородиці 1726 р. (вул. 15-річчя Жовтня).

Ось які свідчення є в"Историко-хронологическом описании церквей епархии Херсонской и Таврической", 1848г. "Воскресенская, деревянная, Херсонского уезда, перенесена в Берислав из села Переволочного, знаменитого тем, что тут после Полтавской битвы переходил Шведский король Карл XII. Церковь дубовая, находится и поныне в том самом виде, в каком была прежде. На одной иконе иконостаса было надписано имя вкладчика, но надпись стерлась; означенный же литерами 1776 год остается ещё виден.

У місті збереглися залишки фортечних мурів 15-17 ст. У 1996 р. на місці Кизи-Кермен встановлено пам'ятний знак на честь здобуття фортеці козаками у 1695 р. - дзвін та меморіальний хрест на честь формування Чорноморського(Кубанського) козацького війська в 1784-87рр.(орієнтир парк та автостанція)

:Херсоньська обл.:

Зміївка - cело Бериславського р-ну Херсонської області. Зміївку називають маленькою Європою на півдні України. Історія села досить незвичайна. Воно виникло на місці 4 сіл: Старошведське (швед. Gammalsvenskby, нім. Альтшведендорф), Шлянґендорф, Мюльгаузендорф і Кльостердорф. Тут співіснують представники 15 національностей, серед яких - шведи та фіни, українці та німці, поляки та євреї, молдавани та білоруси.

:дивитись повний звіт, дуже багато ;):

В 1781р. після перемоги Росії в Північній війні шведів, що проживали на острові Даге (зараз о. Хійумаа, Естонія), було відправлено на завойовані українські землі. Деякі вважають, що переселення було вимушеним і здійснене за наказом фаворита імператриці князя Потьомкіна, інші вважають, що обіцяні бідним селянам багаті землі і будинки були привабливою пропозицією, щоб зважитись вирушити в чужу країну. В далеку дорогу відправилося близько 1000 селян,а 1травня 1782р. до місця призначення дісталася лише половина шведів. Людей чекало гірке розчарування, а для більшості загибель - вони не виявили обіцяних їм будинків тільки пісок, і в результаті через рік живими залишились лише 135 чоловік ,а за деякими даними - 150. Допомагали шведам козаки, які жили неподалік.

Трохи молодша за шведську німецька лютеранська євангелічна громада. В 1885р. громадою була збудована кам'яна кірха в архітектурних традиціях романського стилю. У 20-30 рр. богослужіння заборонили. Під час війни почалась депортація німців, багатьох розстріляли, деяких вислали у Сибір. У храмі знаходився млин, зерносховище і навіть склад отруйних хімікатів. Відродилась німецька лютеранська громада у 1992 році і налічує зараз близько 60 осіб. Отримала нове життя також німецька лютеранська євангелічна церква святих Петра і Павла. Часто на богослужіння до німців приходять і шведи, оскільки не завжди мають змогу проводити богослужіння у власному храмі через відсутність священика. Мова богослужінь - російська,але псалми співають за старими євангельськими збірниками і німецькою, і шведською.

: Херсонська обл. :

Нова Каховка - молоде місто в Херсонській області обласного значення,розташоване на лівому березі р.Дніпро. Засноване 28 лютого 1952р. на місці села Ключове (1891 р.). Село дістало свою назву від кришталево-прозорих джерел, що й сьогодні дзвенять у розкішному парку міста та попід кручами. Про заселення території в давні часи свідчать знахідки скіфських поселень(IV-III ст. до н.е.).

: Нова Каховка :

Місто будувалося одночасно з будівництвом Каховської гідроелектростанції, як містечко гідробудівників. Назву "Нова Каховка" дали мешканці і вона згодом стала офіційною. ГЕС та місто будували люди більше ніж 100 національностей. Після закінчення будівництва більша частина будівельників з сім'ями залишитись тут на постійне місце проживання. Для залучення більшої кількості населення були збудовані потужні промислові підприємства. Вересень 1956 року увійшов в історію як місяць, коли всі шість агрегатів Каховської ГЕС запрацювали на повну потужність. Сьогодні потужність станції становить 1 170 млн.кВт на рік. Об'єм Каховського моря складає 19 мільярдів кубометрів, завдовжки воно - понад 200 км і завширшки - до 30 км. В роки Громадянської війни на території міста проходив Каховський плацдарм Перекопсько-Чонгарської операції. В 1967р., на честь 50-річчя Жовтневої революції було споруджено монумент"Легендарна тачанка".

 

Паркова зона Нової Каховки, створена Фалдзинським С., розташована вздовж Дніпра по всій довжині міста. Фахівці визнають, що лише при створенні Великого Запоріжжя і Нової Каховки вдалось вирішити архітектурно-художні задачі щодо оформлення кварталів, площ і вулиць, котрі гармонійно поєднались з мальовничою природою дніпровського узбережжя. Девізом будівельників міста було: "Будувати не тимчасове житло, а навіки!". Паркова зона Нової Каховки, створена Фалдзинським С., розташована вздовж Дніпра по всій довжині міста. У лютому 2007 року, напередодні дня міста, Будинок культури, який входить до списку пам'яток культури 60-х років ХХ століття, постраждав від пожежі, залишилися лише стіни та скульптури біля входу. Зник яскравий розпис на стелі головного залу, який не підлягає відтворенню. З 2002 року започаткований щорічний регіональний туристичний фестиваль "Таврія туристична"

 

: Херсонська обл. :

На протилежному березі від Нової Каховки,де закінчується дамба Каховської ГЕС, знаходиться село Козацьке,в якому колись красувалася садиба князя Петра Миколайовича Трубецького (1858-1911). Серед місцевих жителів ходять абсолютно різні легенди : одні кажуть,що князь не полюбляв цей дім і не жив в ньому, інші кажуть,що і жив і любив.

:Козацьке, ще фото:

Насправді Петро Миколайович вперше приїхав в Козацьке в 1875 р. В 90-х рр. побудував маєток і тут ріс та виховувався його спадкоємець. Маєток споруджений на межі 19-20 ст. у стилі французького ренесансу.

До наших днів збереглися руїни палацу, огорожа, господарські будівлі, льохи 1897 р., склад 1897р. та флігель 1884р. в стилі псевдоготики, місток.

До садиби можна потрапити повернувши направо перед дамбою Каховської ГЕС. Територія охороняється і знаходиться за високим залізним парканом,тому потрапити туди можна лише, якщо пощастить. Ліворуч перед дамбою Каховської ГЕС і поряд з селом Козацьке знаходиться село Веселе, де збереглася середньовічна башта та головний корпус винзаводу П.М.Трубецького(1908-1909р.).

ЦікавоЗа архівними даними, Козацьке було засновано 9 червня 1782р., як володіння Івана Андрійовича Остермана і охоплювало територію близько 164кв. км. При Катерині ІІ він був російським посланцем в Стокгольмі,а потім віце-канцлером. При Павлі І - державним канцлером та президентом колегії іноземних справ. Назва населеного пункту походить від дніпровського рукава Козак,на яком лежить село.Вперше згадується в "Великому кресленні" 1672р. Людей в Козацьке переселили з Курської,Могилевської та Тамбовської губерній. далі ...

:Херсонська обл.:

Здається, це вже стає доброю традицією - щороку влітку відправлятись подорожувати автостопом в якісь цікаві місця. Цього року здійснилась моя давня мрія, і я став подорожувати не сам, а в компанії моєї коханої дівчини.



Як завжди, все йде не так, як планувалось. Змінюються маршрути, дати прибуття та виїзду, навіть мета подорожування може змінитись під час поїздки. Мені це вже звично... Точніше, я вже звик дивуватись цім несподіваним, неочікуваним втручанням зовнішніх обставин в мої плани, бо зазвичай вони завжди несуть в собі тільки покращення, які б я і сам напевно запланував, якби знав, що вони можливі. Іншими словами - я просто приймаю ті класні нагоди, які час від часу даруються Міс Випадковістю.



Планувалась лише одна поїздка - на Західну Україну до Чопа. Через Полтавщину та Житомирщину туди, через Умань назад. Але часу не вистачило, і тоді народилась ідея розділити подорож на дві: в першій, скороченій - спочатку завітати до родичів під Полтавою (Кобеляцький район, село Гарбузівка), звідти рушити до Бердичева, і вже через Вінницю приїхати в Софіївський парк, а звідти додому;



На другу подорож ми мали більше часу, тому запланували його грандіозніше: з Дніпра - через Кам'янець на Коломию, звідти до Львова, зі Львова до Чопа, потім на Білорусь, де нам запропонували відвідати родичів в Бресті, під Пружанами та в Мінську, з Мінська поїхати на Санкт-Петербург, а потім, через Москву - додому, на Дніпропетровськ.

Перший маршрут так і склався, як планувалось, за винятком кількості днів, які ми планували на кожен з пунктів (-: А ось другий маршрут змінився досить радикально. Замість Коломиї ми поїхали відразу до Львову, через 4 дні звідти на Коломию, потім, несподівано, по південному кордону України - через Яремче, Солотвино, Берегово - до Мукачева, і, зовсім не заїжджаючи до Ужгорода і Чопа - на Білорусь (До Кобрино через Ковель). Якщо чесно, то ще місяць тому я і уявити не міг, що все так зміниться, але тепер дуже задоволений усім (-:

В Білорусі ми проігнорували Брест, але відвідали Біловезьку Пущу, зараз тусимо в Мінську. В Пітер та Москву вже не збираємось, бо немає ані часу, ані грошей, ані бажання. Але ще збираємось завітати до друзів в Гомель, щоб потім через Київ повернутись додому десь у вівторок, або середу. Хоча... це все майбутнє - його неможливо загадати, чи передбачити, тому, подивимось, як там станеться (-;

На цей момент ми за літо проїхали автостопом більше 2300 кілометрів по Україні, вже більше 600 по Білорусі, і ще 1000 кілометрів у нас попереду, щоб повернутись додому...

Деталі про відвідування кожного з місць я напишу трохи пізніше, але обіцяю, що довго чекати не прийдеться. Поки-що, хто бажає, може подивитись фотозвіт з цієї подорожі в моєму альбомі: ось тут

Ліворуч перед дамбою Каховської ГЕС і поряд з селом Козацьке знаходиться село Веселе,де збереглася середньовічна башта та головний корпус винзаводу П.М.Трубецького(1908-1909р.). Вірогідніше, що башта була зведена за часів панування князя Вітовта (кін. 15ст.) в характерному для оборонної архітектури стилі Великого князівства Литовського і контролювала південну частину острова Тавань ( інформація згідно карти Х.Радзивіла 1613р.)

:Веселе:

В 80-ті рр. 19ст. побудовано четвертий ярус зі стрілчатими вікнами у псевдоготичному стилі. Стіни башти мають товщину 2 м. Неподалік від башти знаходиться винзавод(1898р.)- нині ВАТ "Ім. князя Трубецького". Його створено на базі закладених князем Петром Трубецьким винних погребів,.які вміщали до 180 тис. відер вина. Головний корпус (1909р.) виконано в стилі модерн. На жаль потрапити на територію заводу не змогли, там була якась делегація, а так можна замовити екскурсію яку проводить бухгалтер заводу. Трубецький поширював промисел серед селян і був впевнений,що таким чином вони отримають прибуток в домашніх умовах. По селах їздив інструктор з виноградарства та давав вказівки щодо догляду за лозами. Виноградний врожай був сировиною для неперевершених вин, які виготовляли за рецептами князя. Вина, що вироблялися у маєтку Трубецького, завоювали Гран-Прі на Всесвітній виставці у Парижі 1900 р.,та першу Всеросійську премію в 1902р. В 1903р. першу Всеросійську премію отримало безпосередньо виноградарське хазяйство.

:Херсонська обл.:

Село Колочава (угор. Alsokalocsa, чеськ. Kolocava) Міжгірського р-ну, Закарпатської області розташоване в долині між полонинами Стримба, Дарвайка, Барвінок, Красна і Ружа за 26 км від районного центру. Навколо села розташовано багато природних джерел з мінеральною водою. Найвідоміше з них - Боркут.

Документальні джерела засвідчують, що в 1801 р. в Колочаві було дві дерев'яні церкви. Одна з них - церква Зішестя Святого Духа, 1795 р. - збереглася до наших днів в присілку Горб.

Дерев'яну двоярусну каркасну дзвіницю, що стояла біля церкви, перенесено до збудованої неподалік православної церкви св. Трійці, 1928 р. й оббито бляхою.

На сьогодні у Колочаві налічується близко 50 пам'ятних об'єктів, 20 пам'ятників та 10 музеїв.

Цікавими для туристів будуть також "Лінія Арпада", музей бункерів групи Української Повстанської Армії, групи Штаєра

***********

Ще дуже багато про Колочаву тут

***********

Негровець (угор. Felsоkalocsa, словацьк. Negrovec) - село в Міжгірському районі Закарпатської області розташоване за 20 км від районного центру поряд з однойменною горою Негровець (1707,3 м).Перша згадка про Негровець датується 1499р. Поселення в той час було присілком Колочави,звідси й колишня назва села - Верхня Колочава.

Окрасою села є шпиляста дерев'яна церква Св. Архангела Михайла з дерев'яною двоярусною каркасною дзвіницею (кін. 18 ст.), перенесена на теперішнє місце з урочища Потік(за іншими даними з присілку Ясеновець ) у 1818р.

***********

Ще про Негровець тут

***********

   Опитування показало, що більше 40% українців вважають, що на сьогодні Україна ще не є повністю незалежною державою. Протилежної думки дотримуються 24% респондентів.

   Дослідження компанії Research & Branding Group також показали, що  тотальна більшість українців ( 93 % ) називають Україну своєю батьківщиною, патріотами України вважають себе 76 % респондентів, гордяться тим, що є громадянами України, - 72%. При цьому кожен другий українець ( 52 % ) у разі потреби готовий захищати свою країну.

   Згідно з результатами іншого дослідження, проведеного соціологічною групою Рейтинг, 43% українців виразили готовність, у разі виникнення загрози, відстоювати територіальну цілісність України зі зброєю в руках.

   Опитування компанії Research & Branding Group проводилося з 15 по 25 липня в 24 областях України і Криму. Було опитано 2006 осіб, погрішності вибірки 2,2%.

   Як повідомлялося раінше, майже кожен п'ятий українець мріє тимчасово попрацювати за кордоном, а 15% хотіли б покинути свою батьківщину назавжди.

Виявляється придбати у продуктовому магазині генетично-модифіковану продукцію (з ГМО) не можливо. На яких продуктах не почитаєш – все без ГМО.

Хліб, ковбаси, молочні вироби, цукерки і, навіть, фасована питна вода – без ГМО.

Питаю у продавців: “А що у вас є з ГМО?”. У відповідь – вони розводять плечима.

Починаю трохи жартувати: “Дайте мені, будь ласка, яку-небудь питну питну воду з ГМО”. І знову – тиша.

Задаюся собі питанням: “А хіба може бути питна вода генно-модифікованою?”. За логікою – ні.

Виявляється, українцям є чим пишатися. Ми живемо в країні без ГМО!..

З мого майданівського блогу.