Заборона російських соцмереж і поштових сервісів змусил багатьох блогерів і читачів замислитися — в декого фотки з Яндекса вже не видно. Тому ведуться дискусії про альтернативні фотохостинги.

Найпростіший варіант — обходити через VPN і Тор браузер — і нічого не змінювати.
Варіант №2 — пошукати альтернативні фотохостинги. А який є вибір?

- Google після закриття сервісів Picasa і Panoramio не годиться. Посилання на знімки в Google не зробиш: сторінки з фото закінчуються на "-no", і як фото їх нікуди не прилаштуєш.

- Flickr пропонує обмежені можливості: ліміт на об'єм і обмеження розміру знімків для вставки 1024 пікселями. Так що теж не дуже.


P.S.: Подивився по блогерам: в кого як. Більшість, звичайно, використовує Яндекс.фотки. А далі — хто шо: Мейл.ру, вКонтактик, Flickr і менш відомі сервіси.

"Біль від байдужості навіть сильніше, аніж від будь-якої зброї. Бо ж якщо зброя ранить лише тіло, то байдужість дістає до душі, до серця. І ці рани загоюються набагато повільніше, аніж рани тілесні."

Якість нашої Свідомості — це найбільша сила у нашому житті. Саме вона керує всім, що із нами відбувається. Саме із неї "витікають" всі наші думки та вчинки, а також більшість вчинків та думок інших по відношенню до нас. Таємниця полягає у тому, що більшість людей вважають своє забарвлення Свідомості за незаперечну Істину та завзято захищають її від будь-яких сумнівів та можливостей зміни. Вони відстоюють своє світобачення, незважаючи на те, що їхні думки та дії можуть сильно нашкодити іншим. Відчуваючи негаразди і страждання у власному житті, такі люди не хочуть змінювати свою Свідомість (яка і є причиною страждань), а знаходять виправдання у зовнішньому. Так як би вони не намагались змінити зовнішній світ, сила їхньої свідомості буде затягувати їх у відповідної якості життя. Ні сила, ні краса, ні гроші і т. п. не можуть змінити наше життя. Його можливо змінити тільки через зміну якості світобачення. Бо сила Свідомості нездоланна.

Подорож - це щось чарівне.!
Будь то подорож на поїзді, політ на літаку, так чи просто поїздка за місто на автобусі.
Що може бути краще, ніж сісти біля віконця, включити улюблену музику і думати, дивлячись на дерева які зливаються в єдину пляму;або ж сісти всім разом однією великою компанією, грати на гітарі і співати пісні; дивитися у вікно ілюмінатора, вкривишсь пледом,пролітаючи над Тихим океаном години так в два-три ночі, і потроху засипати; або сісти в поїзд, познайомитися з сусідами по купе / плацкарту, заварити мівіну і грати в дурня.
Неважливо, де ми їдемо, куди ми їдемо і з ким.
Подорожувати - це, однозначно, щось прекрасне.