Напередодні того, як дізнався про зміну умов на Флікрі, встиг сходити з батьком у ліс. Правда я більше фотографував, ніж збирав. Але сам знайшов пару літніх опеньків.

Фоторепортаж швиденько опублікував на ЖЖ. Почитати можна тут.

Потім, правда, фотки довелося розміщувати на хостингу блогів (поки облаштовуюсь на новому сайті).

Запощу і тут декілька картинок.

Величезний мухомор.

Листя вже попадало, а ягоди черемхи ще висять.

Думаю, може ще сходити по гриби. Але робота. І фотки треба переносити.

Поки в роботі була перерва, і поки гарна погода, змотався в парк Муромець. Це колишній парк Ворожнечі народів Дружби народів, названий так на честь народів СРСР. Ну а перейменували тому що і острів Муромець, і пам'ятник Іллі Муромцю нещодавно там поставили.

Ніколи там не був. А оце захотілось побувати в незвіданих і малолюдних місцях, щоб побути на самоті.

1. Добре, є мегадовгий тролейбусний маршрут через все місто — і з Чоколівки можна доїхати аж до Троєщини.

Біля парку Муромець є тролейбусно-автобусна зупинка з прикольним павільоном. Народу там небагато, але пасажири є.

В маршрутці на Київ бабулька всю дорогу виходила поблювати. Як в такому стані можна кудись їхати, навіть якщо дуже треба?

Ну, давайте про приємне.

Повний репортаж буде в ЖЖ і на Дрімі, а тут дам посилання.

А поки десяток знімків для привертання уваги.

Вчора в Києві було стільки заходів! Правда, і народу було багато.

Виставка військової техніки. Цього року просто, без назви.

Сфоткати нормально буоло неможливо. Діти залазили на танки і машини. А їх мами і жінки красувалися.

Найулюбленіше (підкреслюю — найулюбленіше) мамине заняття — розрібання хламу. І те, що ремонт робили хрін зна коли ще не означає що не треба періодично перебирати шафи, тумбочки і полички. Але цього разу дісталася до загашників. Дістали такі раритети! Шкільні підручники, календарики, радянську техніку. І ще багато чого. Одним словом двома словами — спогади дитинства.

Як валіза без ручки — викидати шкода, а залишати нема для чого.

Цього разу технічний фестиваль "OldCarLand" змінив локацію: замість Національного музею авіації переїхав до Національного виставкового комплексу "Експоцентр України". Як мінімум, лише зміна місця проведення — привід завітати. Тим паче, ВДНГ — досить цікава місцина. Зараз, правда, приводять до ладу — сталкерам там нічого робити. Але архітектура, символи радянської епохи, величезна територія.

На цей фестиваль обіцяли привезти раритети, які не показували (або показували, а я забув). Плюс — була ймовірність, що будуть машини з попередніх виставок, які я ще не бачив.

Та й в рекламі обіцяли "найбільшу виставку".

Отож, враження.

— Виставка займає не всю територію ВДНГ, а лише частину.

— Автомобілів мало. Може, 100-150 штук. Де обіцяні 1000 (щоправда, це з урахуванням мотиків і танків).

Може в суботу-неділю з'їдуться всі учасники. Але по опівдня, в перший день виставки, машин було малувато.

На попередніх виставках машин було набагато більше.

— Широта охоплення. На виставці не лише автомобілі, а й військова бронетехніка, комунальні дорожньо-прибиральні машини, мотоцикли. Навіть танки!

Правда, всього, але потроху.

— Більшість анонсованого ексклюзиву таки побачив. Але не все. Нажаль, не було автобусу АМО-4 і ЗАЗ-1105.

Деяких завсєгдатаїв виставки також чомусь не було:(

Ну а тепер переходимо до фоток.

Легкові авто. В цій експозиції машини, знані по попереднім виставкам.

Оскільки минулого року парад не вдалося нормально подивитись, цьогоріч вирішив подивитись репетицію параду. Не прогадав. Хоча люди теж лізли наперед. І не всі знімки вдалися (через сутінки).

Поки не прийняв рішення: відкласти звіт на пізніше, після фотопрогулянок по ДОТам, чи публікувати поки актуально — викладу кортенький репортаж тут.

Парад ось-ось розпочнеться. За порядком слідкують безліч поліцейських і нацгіардійців.

Якби знімав відео, то напевно б назвав в стилі хайпу: «Закинута військова частина: там хтось живе». Але фільмувати там нічого. Та й на Ютубі є відео з цієї заброшки.

Колишня військова частина, чи то декілька частин під одним парканом. Навіть закинута довгий час перебувала під охороною. А останнім часом охорону послабили. За словами місцевих там живуть самосели.

А на ваші: «А! Шо? Це ж сікретне місце!» скажу, що там від секретів нічого не лишилось. Та й військовим територія не потрібна.

Координати не розкриваю. Вам воно не треба. І заброшка понура.

Поїхав із подружкою, в шалену спеку.

Нажаль, в казарми і штаб лізти було ризиковано — на вулиці було повно народу.

Довелося пробиратись чигирями.

Збирався полазити по ДОТу з новим знайомим, але через дощі вилазка перенеслась на невизначений термін. Тому поки є час і бажання, з'їздив сам. Ну і самі розумієте, не міг пропустити перший бездощовий день.

Вирішив продовжити дослідження ДОТів Київського укріпрайону. І найсприятливішим для вилазки визначив ДОТ №179. Сам ДОТ доступний для відвідання. До того ж, чималенький за розмірами. Благо, їхати недалеко і недорого. Тільки здивувався, чому проїзд назад обійшовся дешевше на гривню. Мабуть водій подумав, що буду виходити на трасі, а не в селі.

1. Одна річ — проїжджати повз на автівці або маршрутці — і зовсім інші відчуття: пройтися пішки. Краєвиди ті самі, але сприйняття інше.

Орієнтир одразу біля зупинки — не заблукаєш.

Далі — декілька знімків. Повний звіт в ЖЖ і на Дрімі напишу згодом, а посилання скину в цей блог.

Нарешті... вчора зібрали комп'ютер.

Якщо цікаво, яка конфігурація збірки:

Проц. Core i3-7100,

Материнка MSI B250M

Карта пам'яті SSD Kingston A1000

Оперативка Kingston 8ГБ

Вінчестер SeaGate 2ТБ

Відеокарти нема - вбудована.

Літає швидко. Запускається/вимикається за секунду. І майже беззвучний.

Хоча є одне "але"... Вентилятор не поставили. По-перше, комп'ютерник сказав, що це не критично. По-друге, для охолодження корпусу не підійшов, бо потрібен меншого діаметру. А ставити на видув нема сенсу, бо буде видувати в підлогу і до плат далеко.