Заступник головного бухгалтера Ларіса Марківна була безкінечно товстою і перла як танк, але м*яко. М*яка наполглева пушинка закатувала під себе всіх кого бачила і хто заважав наращуванню сала. На того, хто опирався цієй неуйомный енергі,ї Лариса Марківна випускала свій телесний сморід, як скунс. Цей метод діяв безвідмовно, всі стійкі бійці падали від цієї зброї.
Власне Лариса Марківна вже давно досягла максимального комфорту- робота приносила тільки задоволення, дівчатка підростали, таргани випадали з штор, але це дрібниці. Чоловік бувший красень, а зараз старыючий сморчок. Лиш тільки сексу в них вже 10 років не було. Спочатку вагітність, потім діти маленькі, а потім чоловік все відмовлявся від своїх обов*язків. А якось після веселого застілля чоловік повів проводжати сусідку Любу, його довго не було, Лорік перемив вже весь посуд і вирішила перевірити де ж її благовій. Двері до Люби були не замкнены, а з квартири лунали характерні звуки, трошки привідкривши вона побачила його голу сраку і голу сраку Люби, вони жарко сношалися. Біль, нестримну біль відчула Лариса Марківна. Бо секс вона любила і була готова вдаватися до тілесних втіх без упину. Але ніт. Цей гніт сексуальної енегріії копився.
І от новорічний корпоратив, все починалось дуже чинно благородно, всі нафарбовані, наряжені, заряжені, столи завалені шпажками, тарталетками і бутербродиками, алкоголь трошки-трошки, всім по трошки. Лариса Марківна не планувала напиватися, але йшло так все добре, було так весело і Алевтин Петрович, кладовщік, підливав і підливав. Розслаблена і весела заступник головного бухгалтера подивилась на Алєвтіна Петровича під якимось новим незнайоими кутом, іншими грянями він засяяв, про що вона Аліку і сказала. Склавши губи в трубочку і примружившись Лариса Марківна прагнула примкнути до губ Аліка..... але попала кудись в пустоту. Аліка десь здуло...деж він подівався?
Взявши в пухлу долоньку пластиковий стаканчик, 200 кілогромовий бігимотик з легкістю пушинки пошуршав шукати Аліка довгими теминими колідорами кантори. З кабінетів лунав сміх, музика і стони, але Аліка ніде не було.... Відкривши чергові двері Лариса Марківна побачила перелякані очі сісадміна Жоріка. В цю мить вона зрозуміла-саме ці очі вона шукала і одним рухом притисла Алік...ой Жоріка до стіни. Жорік тихо пропищав-нінада, але вже за секунду вся мощь невитраченой сексуальної енергії звалилась на Жоріка. Жорік і сам не міг згадати коли він бачив в останній раз голу жінку і чи бачив він її взагалі колись,а вгашена пляшка горілки дозволяла забути габарити і сморід цієї жінки. Але бідний Жорік не знав що його чекає. Лорік після декілька підхідів не спинялася, вона лізла на нього знов і знов, як коала на баобаб.Через якийсь час бідний ізнасілований Жорік зрозумів-треба тікати бо піструн відпаде. Кричати не можна було, бо засміють. Скориставшись легкою втомою і задишкою заступника головного бухгалтера,знесилене тіло Жорік поповзло до двері і вискочивши побіг до виходу, неоглядаючись.
- Мужики такие ленивые слабаки, промурчала Ларочка, все держится на нас. все на бабах.
З наступаючим, хай вони всі виздихають(русня)
