На краю плоскої Землі
- 18.05.25, 13:18
Одного вечора, коли в Києві тільки-но починали світитись ліхтарі, Президент Володимир Зеленський сидів у своєму кабінеті, гортаючи доповідь про економічні наслідки бурштину в Поліссі. Раптом зазвучав спеціальний червоний телефон — той самий, який використовувався лише для розмов з найбільш непередбачуваними союзниками.
— Алло? — відповів Зеленський обережно.
— Це Дональд. Дональд Трамп. Ми маємо серйозну проблему, Володимире. Республіканці щойно відкрили мені очі — Земля насправді плоска. І я дізнався, що ви з Байденом розмістили кулемети на її краю, щоб ніхто не міг зазирнути за нього!
— Перепрошую... кулемети? На краю Землі? — Зеленський завмер, мимоволі шукаючи поглядом пляшечку валер’янки.
— Так! Це неприпустимо. Ви обмежуєте свободу американців. Вони мають право знати, що там — можливо, ще одна Америка! Приберіть зброю негайно!
— Дональде, — обережно почав Зеленський. — Навіть якби Земля була плоскою, то... технічно її край мав би бути десь на вашій території. Ми не можемо прибрати звідти нічого. Якщо наші хлопці туди сунуться — це буде вторгнення.
— Це не має значення! Ви вже там! Байден мені сказав, що це була «спільна операція зі стримування краю». У вас є кулемети, а в нас — прапори. Це символічно!
Зеленський натиснув кнопку на столі.
— Пані Галино, викличте, будь ласка, пана Івана, нашого психіатра. Терміново.
— Хто це був? — спитав Трамп у слухавці.
— Мій радник з ментального здоров’я. Дуже компетентний. Якраз у таких ситуаціях...
За хвилину до кабінету увійшов Іван Петрович, сивочолий чоловік із спокійним голосом і поглядом, який бачив більше, ніж будь-який військовий аналітик.
Зеленський увімкнув гучномовець.
— Пане Трампе, ви ще з нами?
— Так! Я тут! До речі, я замовив побудувати ліфт, щоб спуститися за край. Назву його Trump Drop.
Іван Петрович жестом попросив мікрофон.
— Пане Трамп, доброго вечора. Скажіть, будь ласка, ви часто чуєте голоси з-за краю Землі?
— Інколи. Але вони всі патріоти! Один навіть назвав мене обраним. До речі, я думаю висунути свою кандидатуру на президента плоскої Землі.
— Цікаво, — мовив Іван Петрович, записуючи щось у блокнот. — Це новий рівень мегаломанії. Треба буде внести до МКБ.
Тим часом Зеленський вже переглядав карту США, шукаючи, де теоретично міг би бути «край». Його погляд зупинився на Техасі.
— Дональде, можливо, зробимо так? Ви відповідальні за свій край, ми — за свій. А кулемети… то макети. Сувеніри з музею.
— Добре, але я хочу, щоб їх перекрасили в золотий колір. І щоб там був мій герб. Для балансу!
— Звичайно, — зітхнув Зеленський. — І ще повішаємо табличку: Обережно, за краєм — безодня. Вхід лише за перепустками Трампа.
Розмова завершилась. Зеленський мовчки подивився на Івана Петровича.
— Ну що, діагноз?
— Хронічна плоскоцентрична маячня. Рекомендую обмежити спілкування до одного дзвінка на місяць. А ще краще — передати йому кулемет з шоколаду. Це його заспокоїть.
Частина друга - Маяк істини. Через два дні після знаменитої розмови Зеленського з Трампом, до офісу президента України знову надійшов дзвінок. Цього разу — з Вашингтона. На екрані засвітилася знайома посмішка Джо Байдена.
— Володимире, добрий вечір! — сказав він, ніби нічого надприродного не сталося. — Маю для тебе важливу новину. Ми знайшли край.
— Знову край Землі? — видихнув Зеленський.
— Точно! Він у Арізоні. Ми провели обрахунки — трохи геодезії, трохи GPS, і вуаля! Там гравітація поводиться дивно. Я особисто бачив, як кулька для гольфу відкочувалась вгору.
— Це не край, Джо. Це просто Арізона.
— Це край. І ми маємо будувати там Маяк Істини. Символ світла й науки. Щоб усі знали: Америка перша дійшла до межі!
— Ага… і він буде з бетону?
— Та ні! З сонячних панелей! І обов’язково — з українським тризубом нагорі. Як символ єдності.
Зеленський витягнув телефон і набрав Івана Петровича.
— Пане Іване, у нас новий випадок. Тепер — маяк. У пустелі.
Іван Петрович тільки зітхнув і почав готувати свою звичну валізку з діагнозами.
— Президенте, — мовив він до Зеленського. — Це вже не просто маячня. Це — маякня.
Тим часом Байден продовжував:
— Ми вже відрядили інженерів. Трамп, щоправда, проти. Каже, що хоче там побудувати "Trump Canyon Resort & Observation Deck". Але я запропонував йому компроміс — він будує готель під маяком, а ми ставимо там охоронця з пінгвіном. Для правдоподібності.
— Пінгвіна? — перепитав Зеленський.
— Ну звісно! Люди більше довіряють місцям, де є пінгвіни. Це ж майже Антарктида.
У цей момент з-за спини Байдена почувся голос Камали Гарріс:
— Джо, це був кактус. Ти бачив кактус, а не пінгвіна.
— Ой. Але все одно — щось біле там точно було!
Зеленський, не відриваючись від розмови, нахилився до Івана Петровича:
— А якщо вони реально побудують той маяк?
— То світ побачить, як маяк стає новим символом американської геополітичної стратегії.
— Ви маєте на увазі — світло правди?
— Я маю на увазі — прожектор, спрямований у безодню абсурду.
