О сообществе

Любителям поезії.
Романтикам, кому подобаються гарне поетичне слово, хто полюбляє читати вірші,
і тим, хто пише поетичним словом,
тим, хто не може не писати, не може не відкрити свою душу загалу...
Вид:
краткий
полный

ПОЕЗІЯ, ВІРШІ, СТИХИ,

Шкіромий (до дня Чистого Четверга )


Простирадло - утікало 
І білизна - хай їй грець 
І матрасик, мов карасик 
Від мене забрався геть.

Я за мапу - мапа в шафу, 
Я за пензлик - той нишком 
І сховався під ліжком.

Я хочу поїсти сало, 
Відрізаю шмат чималий, 
Але кляті ті шмати 
Від мене - під три чорти.

Що за жарти недолугі, 
І чому всі речі вщерть 
Заюрмились, схаменулись 
І сягнули шкереберть?

Чобітки за рушниками, 
Рушники за мотузками, 
Мотузки за чобітками, 
Все батьківське надбання 
Шаленіє, скаженіє 
І тікає навмання?

Раптом просто із горища 
Клишоногий, наче рак 
Шкутильгає водомийщик 
І до мене мовить так: (далі за посиланням):


http://www.greenmama.ru/nid/1467357/#id1467406


Шкіромий (Переклад з рос. Oлександра Тарасенко, серпень 1993)

Коли мовчать слова...

Страшні слова, коли вони мовчать, 
коли вони зненацька причаїлись, 
коли не знаєш, з чого їх почать, 
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучився, болів, 
із них почав і ними ж і завершив. 
Людей мільярди і мільярди слів, 
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність. 
Усе було: асфальти й спориші. 
Поезія - це завжди неповторність, 
якийсь безсмертний дотик до душі.

Дівчинка з веснянками на осінь (експромт на замітку)



З  просторів  інтернету  друзі  прислали  вірш  Романа Скиби: 
який  спонукав  на  невеличкий  експромт:

Ти ідеш по першому морозу,
Зранку вийшла ти у заметіль,
Не завадять снігові тороси
Досягти мети, попасти в ціль

Дівчинко з веснянками на осінь,
Дівчинко з очима у печаль,
Якби ж знали очі твої в просінь,
Як у шибку дивиться коваль....

Той коваль, кує в любую що порошу,
Той Вакула, дарить той хто чобітки,
Мріє хто, що і по сильному морозу
Попросить твоєй наважиться руки.

(експромт)

Сумна й красива хуртовина


Яка  сумна  й  красива  хуртовина !

Те, що було, було не жартома...

Те, що було, було не жартома,
Мене ламало так не випадково.
Прости мені необережне слово,
Спини мене : я не спинюсь сама !
Гашу шалену ніжність, та дарма :
Шматує груди золота зірниця…
То не засну, то безнадійно сниться
Таке жадане те, чого нема…


Оксана Осовська

У світі Вашому блукаю вже давно

У світі Вашому блукаю вже давно,
а інколи літаю поряд з Вами.
Для Вас я ще не вигране вино,
ще не написане найкраще полотно,
заклетчане лавровими листками.


На зорях Ви мені не ворожіть,
я знаю те, що й зорям невідомо,
чекайте хоч якихось сто століть,
і душу й серце на замок замкніть,
а я прийду - близька і незнайома.


Знайду до Вас ключі, зламаю код,
в крові палким коханням розчинюся.
Я вписана давно у Ваш клейнод,
як в стан небесний сім зіркових нот.


А поки - я Вам марюсь...
Я Вам снюся...

(знайдено в інеті)

Страницы:
1
2
предыдущая
следующая