У жовтні хтось матиме врожай гранатів))

Ось вам райських яблучок)

І нашого прапору посеред двору...

Відгадка в наступній замітці :)

Хочу показати дещо з рослинності, що приємно вразило.

Мої нігтики для порівняння розмірів.

І смородина такої дивної форми. 

На смак та аромат нічим не відрізняється від звичної кругленької.

А оце моя любовна любов, не бачила таке деревце з довоєнних часів.

От і все. Хто хоче відпочити в комфортних умовах в хороших людей під нашим прапором посеред двору - пишіть у приват, дам контакт.

В нас скоро буде шашличок...

А в вас?

світлина стирена з інету)

Була в мамуні. Працювали, далі дощ накрив. Вже аж під вечвр нагадала, що обіцяла вам дерев нафоткати.

Ось знайомтеся:

Чорноплодна горобина

Ми її не використовуємо, колись мама варення варила, але "не зайшло", тому просто росте поперед вікон кухні й робить мамі холодок.

Слива тернослив

Слава Богу, не вродила 

Не люблю цей сорт з дитинства: батьки робили з них наливку, а збирати сливи змушували мене. І треба було обережно, ціленькі ягідки, без піску та ґрунту. Нащо батько її посадив у дворі під кінець свого життя - не відомо, але тепер мама має клопіт регулярно їх замітати. І спиляти шкода.

Горішок.

Я його обожнюю. Дає багато тіні, високий, розлогий з великими смачними плодами. 

Ви спитаєте, де ж хазяйство?

А ось воно, дві маминих розради:

Моніка та Річік. Вони не родичі між собою, але здружилися, як рідня. Несамодостані якісь котики. Зазвичай дві тваринки - це вже окрема сім'я, вони самі по собі. А ці ходять за мамою по хаті, а коли вона йде надвір - отако чекають у веранді.

Обидва невські маскарадні. 

 

Всім добра!

Сорти були різні, я всі й не знаю. Але вмію їх збирати: треба стати на драбинку й акуратно зривати, передавати вниз татові, а він складатиме у ящики. А гірші - у відро. З відра їстимемо в першу чергу, вони ж підуть на пиріжки, компоти, запікання тощо. І не дай Боже те яблучко кинути або стукнути, бо тоді гнитиме, попсує увесь ящик.

Батько помер, кілька дерев померло слідом. Наразі в мами залишилося вісім різносортних яблуньок. 

Оце моя улюблена. Колись давно вона достигала якраз на яблучний Спас. Яблучка м'якенькі, червоно-жовті, соковиті та запашні.

І ще пара інших дерев.

Таке велике впало. Наче й вітру не було.

Мамуська зібрала всі докупи на компот. Я перестала чомусь їсти домашні яблука. Купую кілограм 50 флоріни на зиму аж у вересні-жовтні.

Але обов'язково в сезон вкидаю кілька домашніх літніх яблучок в машину. Щоб пахло літом. І дитинством. І молодими батьками.

У минулій замітці писала про грушу, насправді їх двоє, стоять, як сестри.

І припрошують скуштувати таких соковитих плодів.

І білий налив цього року вродив, як кулак в гарного боксера.

Лісна красуня, бідненька, хилить віти від ще не дозрілих плодів, і скидає частину, щоб зберегти життя іншим.

І троянди, це вже насадив мій дядько. В бабуні на цьому місці квітнули айстри.

Ще погляньте на абрикоску: ну хто скаже, що це - каліровка? Цього року рясно, але плоди зовсім маленькі й не м'ясисті з величезними "каліровочними" кістками. А я на неї так чекала!

І як вишенька на тортові - шовковиця. Так, досі є. І навіть незрілі ягідки деколи висять.

Я щаслива з того, що досі маю можливість повертатися в дитинство. Наступний фоторепортаж зроблю з батьківського двору.