О сообществе

Співтовариство "Слава Україні!" є чітко скероване на державотворчий зміст, тому прохання цього дотримуватись дописувачів. Наразі це є відкритий для всіх дописувачів ресурс, але залишаю за собою право видаляти всі матеріали, які не відповідають вказаній темі. Всі дописи повинні бути українською, а винятки можливі суто як винятки. Зміст може бути різним, якщо є головне: Україна в серці. Будьмо! Гей!

Топ участников

Вид:
краткий
полный

Слава Україні!

Томас для України розпочато


Зустріч Президента України Петра Порошенка з екзархами Вселенського Патріархату архієпископом Даниїлом Памфілійським та єпископом Іларіоном Едмонтонським



Президент України на ЯЄС

Виступ Президента на 15-й щорічній зустрічі Ялтинської європейської стратегії (YES)

14 вересня 2018 року - 13:30

Виступ Президента на 15-й щорічній зустрічі Ялтинської європейської стратегії (YES)

Перш за все хочу подякувати Віктору Пінчуку, пані Олені, YES за цю фантастичну подію.

Подивіться як змінився наш «Арсенал», як футуристично він зараз виглядає – підходу до аудиторії, до тих, хто виступає.

Я дякую за це стратегічне бачення майбутнього, яке сьогодні ми маємо обговорити.

Я дякую за те, що ми продовжуємо традицію, яку ми встановили на минулій Ялтинській конференції – ми віримо, що наша зустріч наступного року відбудеться в Ялті. Не колись, а наступного року. Ми маємо бути оптимістами.

Шановні пані та панове!

Дорогі співвітчизники, які дивляться зараз нас у прямому ефірі!

Я щиро радий вітати вас на ювілейній зустрічі Ялтинської європейської стратегії. Мені здається, ми вже довели не один раз, що це найкраще місце для того, щоб обговорювати стратегію і я з приємністю зараз бачу величезну кількість щирих друзів України. Я хотів би перш за все подякувати кожному з вас за вашу тверду, незмінну та багаторічну підтримку нашої держави, яку ви демонструєте не тільки словами, а конкретними справами, конкретними діями.

Я хотів подякувати пані Керсті Кальюлайд, хотів би сказати, що Президент Естонії є яскравий приклад особистого лідерства у підтримці України.

І я радий вітати великого друга мого і великого друга України Валдіса Домбровскіса. Я дякую, що сьогодні підписаний документ, який ми сьогодні підпишемо – документ про надання Україні макрофінансової допомоги, про яку ми домовились на саміті «Східного партнерства». Спасибі за рішення продовжити санкції проти понад ста п’ятдесяти фізичних осіб та близько п`ятдесяти російських компаній. І новина про те, що Суд Євросоюзу зараз відмовився знімати санкції з російських компаній, з російських банків нас теж, як ви розумієте, порадувала.

Окремо хотів би привітати гостей із Сполучених Штатів Америки. Відносини між Києвом і Вашингтоном ніколи, наголошую, ніколи не були такими близькими і такими ефективними, як в останні роки. І до цього, щоб це відбулося, стало реальністю, долучилося дуже багато людей і з Білого дому, і з Капітолію. Але особливо хотілося б згадати сенатора Джона Маккейна і його дуже унікальну роль в підтримці нашої держави. Він по-справжньому був великим другом України, він був відданим захисником західних цінностей і робив все можливе, щоб укріпити трансатлантичну єдність. Я нещодавно повернувся з Вашингтону, де ми брали участь в просто унікальній церемонії прощання з сенатором – я був вражений цим і не міг в цей час не бути там. Земля йому пухом.

Друзі, приємно бачити також наших партнерів з Північноатлантичного альянсу. Наш  діалог з НАТО вже  давно вийшов за межі партнерського на рівень справжніх союзників. Ми маємо чітко це усвідомлювати. Я хочу подякувати і нинішнього Генерального секретаря Єнса Столтенберга, і великого друга України Генерального секретаря Расмусена – ми вітаємо вас і спасибі, що ми разом.

Шановні друзі, учасники Форуму!

Багато що змінилося за рік з минулої Ялтинської конференції. Але «Наступний рік у Ялті» - залишилося. За рік, що минув, багато хто, напевно, пригадує  тодішню нашу дискусію. Це була гостра дискусія. Одним із її результатів, пам’ятаєте як гостро стояло питання Вищого антикорупційного суду? Чи буде чи ні він створений? Хочу скористатися цією можливістю – сьогодні 14 вересня, 15 закінчується термін прийняття документів від кандидатів на посаду суддів Вищого антикорупційного суду. Молоді, амбітні, справжні патріоти і професіонали – хто ще не встиг або не вирішив подавати чи ні – прошу брати участь в конкурсі. Без вас цього не має відбутися. Це ваша роль в побудові нової України. Ваша роль у візії нового майбутнього України як країни, яка успішно долає корупцію.

За цей рік ми також ухвалили низку інших важливих реформаторських рішень. Ми прийняли Закон «Про національну безпеку України». Чому це так важливо? Тому, що нарешті він відкриває, створює всю законодавчу базу і відкриває з боку України двері до Північноатлантичного альянсу. Нагадаю, що чотири роки тому, коли я був обраний Президентом, на законодавчому рівні офіцерам НАТО було заборонено входити і до Генерального штабу, і до Міністерства оборони. Був прийнятий Закон про кібербезпеку, проведена медична, освітня реформа, надзвичайно революційний реформаторський Закон про приватизацію. Нарешті скасований валютний декрет, який, мені здається, ще Леонід Данилович підписав уже 25 років тому про обмеження валютної свободи. Тоді це був вимушений крок. І зараз ми з впевненістю дивимося в майбутнє і тому прийняте це рішення.

Ще один рівень свободи у прямому діалозі з бізнесом, виконуючи побажання бізнесу, коли у нас є через безвізовий режим свобода руху людей, свобода руху товарів через поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі, вільний рух послуг і вільний рух капіталів. Це ознака цивілізованої європейської країни. Нарешті прийняті закони про акціонерні товариства та товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю. Дякую Парламенту, що він проголосував президентські пропозиції до Закону про єдине вікно на митниці – не треба ходити по всяких чиновниках, бюрократах, а інколи корупціонерах – треба обмежити контакти людини і держави і зробити їх максимально прозорими. .

Так, ми не стоїмо на місці, і піднялися у світовому рейтингу інновацій. ProZorro стало не лише символом антикорупції. Воно побудоване на хмарних технологіях, на відкритому коді, SCRUM-технологіях. Запущено єдиний веб-портал використання публічних коштів з десятками мільйонів документів  у форматі відкритих даних. Немає більше бар’єру для того, хто хоче брати участь у цьому процесі. Електронні державні послуги стають, нарешті, символом нашого життя. Багато було розмов про blockchain. Розпочато, нарешті, процес переведення на blockchain Державного земельного кадастру, Реєстру речових прав.  Національний банк готується до запуску національних електронних грошей.

Реформа системи охорони здоров’я, яка була підтримана багатьма з вас і відбулася дякуючи вам зараз передбачає, уявіть собі, запуск телемедицини на селі, рятуючи життя тисяч українських селян. І високий динамізм в інноваціях характерний зараз і для української фармацевтики. Ми впроваджуємо інновації в освіті, в школах та університетах. Друзі, батьки. В кого цього року діти пішли у перший клас – це інша школа. Це не просто слоган «Нова українська школа» - це школа, де дітей поважають, де вони не сидять в класах, де вчителі, які пройшли перепідготовку, шанують і діти прагнуть вже йти назад до школи. Витратьте час, прийдіть у перший клас і подивіться як змінилася і що означає нова українська школа.

Друзі, IT-галузь зараз формує 3% ВВП, а в структурі українського експорту нарешті посідає третє місце після агрокомплексу та металургії. На стику АПК та IT народжується нова галузь – agritech. Цього слова не було ще декілька років тому.

https://www.president.gov.ua/news/vistup-prezidenta-na-15-j-shorichnij-zustrichi-yaltinskoyi-y-49590

Листи Лесі України видано в Україні наново

ЛЕСЯ УКРАЇНКА. ЛИСТИ: 1903–1913


Зібране листування дозволить зазирнути в останнє десятиліття життя класика української літератури.

Збірка листів від видавництва "Комора" української письменниці охоплює останнє десятиліття її життя  —  коли народжувалися та публікувалися її найвідоміші драми, коли вона співпрацювала з українськими і закордонними журналами — як авторка, перекладачка, критикиня й журналістка.

Лариса Косач, яка досягає визнання як письменниця, в цей час втрачає близьких, швидко руйнується її добробут, повертається тяжка хвороба, що тільки було відступила.

До Кобилянської О.Ю.

Гадяч Полтавск[ой] губ[ернии], хут[ор] Зелений Гай, 22 VI (5 VII) 1904

 

Дорога моя, люба Товаришко! Чи пробачите Ви мені, чи зглянеться Ваше серце надо мною? Я мало маю на те надії, бо не знаю, чи змогла б сама пробачити иншому за таке, в якому сама почуваюся до вини проти Вас... Та все ж вислухайте мої оправдання, може тоді хоч трохи вибачите мені. Я се нетілько з Вами так поступила за с[і] півроку, а з усіма моїми корреспондентами, окрім родичів, тай родичам більше посилала коротенькі звістки, щоб знали, що я жива-здорова, а писати щось ширше було для мене непереможно-прикрою роботою. Такий настрій почався у  мене з того дня, як я довідалась про смерть мого брата, і—вірите мені, дорога? —щей тепер, от у сю хвилину ледве-ледве примусила я свою руку написати сі страшні слова.... Не мириться моє серце з ними. Отже була я на його могилі і ще не хотіла вірити, що то справді мій братік там лежить... І  все мені здається, що я не повинна ні писати, ні говорити про нього инакше як про живого. А тим часом, кому вперше пишу, то не можу сього обминути, і все наче вирок підписую.... Тому лехше було мені писати до тих, хто сам обізвався до мене після того, лехше було відповідати, ніж самій озиватись, озиватись же я все збіралась, збіралась, та до більшости своїх корреспондентів так і не зібралась.... Але з Вами я так не можу. Нема дня, щоб я не думала про Вас, і горить моє серце, що я не знаю, як живе, що думає мій хтосічок, мій дорогий, моя Wunderblume. О, якби мої думки мали голос, то хтось чув би його, встаючи й лягаючи, чув би щось таке ніжне, як плескіт лехкої хвилі по дрібній ріні, і може хтось не гнівався б на когось і простив би всі його провини. Справді, мені здається, що се була якась непереможна хороба оце моє мовчання, от як буває параліж, або важка летарґія, що і тямить її чоловік, і рад би скинути кайдани невидимі, і все таки не може. Але тепер я скинула їх і вже, здається, здорова. Коли не вдарить на мене знов яке несподіване лихо, то я вже знов буду так писати дрібні листи всім, кому їх треба, а надто моєму хтосічкові, як що він схоче їх мати. Може не схоче? Може вже ні? І я що дня збіралась Вам написати і нарешті не мала одваги, бо думала, що може і лист мій вже буде Вам немилий. Але ж таки одважилась, бо серце моє було повне і вдарило нарешті так, що розбило важку летарґію.


Мій хтосічку, мій з папороті цвіте, чи Ви ще все хворі? Що то Вам таке? Се таки видно замучила Вас тяжка робота і лихо. Та може хтосічок як відпочине, то знов поправиться і вже його будуть більше щадити, не дадуть йому більше так мучитись тим господарством, бо воно зовсім не варте того, щоб над ним моя Wunderblume себе сушила. Правда?


Ну, може написати Вам про когось так, немовби хтось уже був прощений і мав право писати комусь про себе? Почну аж від осени. Як надійшов чийсь остатній лист в Зелений Гай, то хтось саме пакувався виїзжати і був тоді такий хворий і такий бідний, що не мав одваги комусь в такім стані писати (а брехати, що все гаразд, хтось комусь не може, хтось комусь все мусить правду писати). Хтось дійшов до того, що знов трошки крівью кашляв (то було восени, а тепер ні), а бідний був тому, що зовсім мусив зірвати з Радою (властиве вона зірвала зо мною), та ще через одну історію, про яку роскаже колись комусь докладно, а писати про неї дуже трудно і довго. Хтось був у дуже критичних обставинах і хоч вони скінчились все таки на добре, але хтось мусів з місяць відпочивати, поки якось трохи вернув собі витрачену тим усім силу. Хтось приїхав на Кавказ таки добре хворий. А їхав туди не сам,—п[ан] Квітка виїхав за кимсь до Одесси, як довідався, що хтось має їхати хворий, і допровадив когось аж до Тифлісу. В Тифлісі п[ан] Квітка і досі сидить, а хтось сидів цілу зиму в близькому сусідстві з ним. І то було щастя для когось. Бо ледве хтось поправився після приїзду в Тифліс, як прийшла ота звістка про брата і знов когось прибила. Якби хтось був сам в Італії або десь на курорті, то може б і не витримав того. Але в Тифлісі була одна товаришка давня та п[ан] Квітка, то вони помогли мені жити. Мій хтосічок знає, що хтось завжді тримався добре з «Квіточкою», але тепер тримається ще ліпше і тепер уже «Квіточка» зовсім не може без когось жити та і хтось близько того. Чи то зле, чи то добре, то кожний собі може думати як хоче, але вже воно так. Я не знаю, яка буде форма чи формула наших відносин, але одно певне, що ми будемо старатись якнайменше бути нарізно один від одного і якнайбільше помагати одно одному,—се головне в наших відносинах, а все решта другорядне. Може не кожний повірив би мені на такі слова, але хтось мені повірить, я знаю. Через скілька днів має приїхати в Зелений Гай п[ан] Квітка з своїми родичами і пробуде тут місяців 1, поки скінчиться його відпустка зі служби. А восени хтось знов поїде на Кавказ. На сей раз ще таки не виключно для «Квіточки», а таки для того, що лікарі радять ще одну зиму пробути там[,] щоб уже зовсім зміцніти. Бо комусь на груди було дуже добре на Кавказі і перед виїздом лікарь казав, що в лехких процеси спинились, а тілько сліди лишились від того, що було. Правда, хтось було знов, повернувшись до дому простудився, але не сильно, і тепер вже здоров. Та видно той хтось не такий, щоб його можна було заморити....

Що хтось робить? Чи хтось пише? Хтось листів не міг писати, а так дещо міг. Хтось послав поезію до Кракова, до збірника на честь Когось, та не знаю, чи не спізнився.

У нас тепер є тьотя Саша (сьогодня виїзжає), казала когось поздоровити і поцілувати і нагадати за «Трепету»,—тьотя Саша когось дуже любить і все згадує за когось. Ліля і Оксана теж комусь кланяються. Ліля вчиться багато, бо восени кінчає медицину, має державні іспити. Мама, Дора і Микось на Волині, хутко приїдуть сюди. Маємо гості, дві Ліліні  товаришки, одного маляра молодого, і Тосю (сина т[ьоті] Саші). Живемо не зле. Оксана здорова і весела, слава Богу! Як там чиясь родина[?] Ой, нехай би хтось не гнівався, хтось, хтось, хтось! Хтось Більше читайте тут: https://tsn.ua/books/lesya-ukrayinka-listi-1903-1913-1198971.html

«Думки на злобу днесь десь»

«Думки на злобу днесь десь»

Несподівано для себе став послідовником Франсуа де Ларошфуко, Блеза Паскаля та  Жана де Лабрюйера з їхніми сентеціям, максимами і всілякими думами на тему життя не науково, а прагматично, часто навіть цинічно, але тому і реалістично.
В Україні подібного авторського жанру  «Думок на злобу дня» не існує, а що навіть і є – того ніхто не знає, тому і розпочинаємо з нульової позначки.
Все нижче є зібрано і опрацьовано Богданом Гордасевичем, або його побратимом Жоржем Диким.



1. Суспільство є результат нашої порядності, а влада є наслідком нашої непорядності.

Варто визнати, що особиста порядність кожного з нас поокремо творить організований соціум, де нам комфортно жити, і тільки непорядність окремих осіб потребує наявності апарату насилля, тобто – влади, задля контролю і внормування ситуацій за умов появи різноманітних соціальних неподобств та конфліктів.
Простежується пряма залежність в тому, що чим гірші ми кожен окремо – тим жорстокішою мусить бути влада і тотальнішою держава, як апарат насилля для встановлення і підтримки порядку. Водночас загальновідома інша закономірність: жорстокість покарання не ліквідовує наявність злочинів у соціумі, оскільки всі злочинці вірять у те, що не будуть спіймані.
Таким чином вислів  «кожен народ вартий своєї влади» цілком слушний. Отож критикуючи деструктивність Світу, держави і влади, спершу озирнись на себе. Злочин не має виміру – він є злочин незалежно від того вкрав хтось тисячу чи одну гривню. Злочином є саме аморальність вчинку людини, а не причинно–наслідковий антураж. Кишеньковий злодій і безквитковий  «заєць» в різний спосіб, але грабують однаково порядних пасажирів, тобто є злочинці, хоча  «зайці» себе такими не вважають і то є найгірше й огидніше. Це найхарактерніший приклад девальвації совісті.
Корупцію породжує не тільки той, хто бере хабара, але і той, хто його пропонує і дає. Саме друге живить перше, а не навпаки. Важить не так  «не бери», як особисте –  «не давай!»
Не можна допускати, щоб люди порядні і непорядні співіснували разом, а як сказано в Писанні  «маємо відділити овець від козлищ» і най останні живуть собі окремо своїм стадом  «на зоні». Амінь.

2. Не можу без іронії слухати метафору:  «Стадо левів на чолі з бараном загине, а стадо баранів на чолі з левом – переможе»
Воістину треба бути повним бараном, щоб бігти за левом, як і леви ними не є, якщо біжать за бараном не як за здобиччю, а своїм провідником.
Доречно зауважити, що кажуть про таке люди, які вважають себе левами, а насправді є абсолютними баранами, бо ж не розуміють реального змісту того, про що говорять. Вони то вважають всіх інших баранами, але ж можуть бути і тими левами, що біжать за бараном.

3. Хочу посперечатися за авторство двох висловів, які існували в короткому варіанті, а я зробив доповнення. Мова йде про вислів «хто старе згадає – тому око геть» і «найкраще вчитись на чужих помилках». Перше я продовжив як: «хто старе згадає – тому око геть, а хто забуде – то обидва»; друге я переінакшив так: «людина вчиться на чужих помилках, а розумнішає тільки на власних».

Богдан Гордасевич, 
м. Львів
18:18 02.09.2018

Герой України - Джон Маккейн навічно з нами

Президент України попрощався із сенатором США Джоном Маккейном: Ви – справжній герой Америки, і ви - справжній герой України



1 вересня 2018 року - 19:10

Президент України попрощався із сенатором США Джоном Маккейном: Ви – справжній герой Америки, і ви - справжній герой України

Президент України Петро Порошенко у Вашингтоні взяв участь у жалобних заходах прощання із сенатором Сполучених Штатів Америки Джоном Маккейном.

«Сенаторе, ми дуже вдячні вам. І саме тому зараз, доносячи думки і співчуття великої 45-мільйонної нації, сьогодні я тут», - сказав Глава держави після церемонії.

Петро Порошенко зазначив, що у цей сумний день він, як Президент України і як друг сенатора Маккейна, мав бути на церемонії «для того, щоб віддати шану і повагу моєму другові і великому другу України, справжньому американцю і справжньому борцю за ідеали демократії і свободи».

Президент особливо відзначив, що сенатор Маккейн був поруч з Україною та українцями в критичні моменти нашої історії. «Ми всі запам’ятали його на Майдані під час Революції Гідності, коли при температурі мінус 26 градусів він вийшов роздягнутий, звернувся до сотень тисяч людей, які стояли на Майдані для того, щоб висловити абсолютно необхідні тоді слова підтримки. Що весь світ і Сполучені Штати Америки разом з українцями. І коли треба було консолідувати світ під час Мюнхенського безпекового форуму – він був лідером і допомагав нам», - констатував Глава держави.

Петро Порошенко також пригадав одну із останніх своїх зустрічей з сенатором, коли вони разом із Джоном Маккейном вирішили відвідати українських морських піхотинців, які тримали оборону в районі Широкиного. «За 10 кілометрів до під’їзду Служба безпеки мені повідомила, що почався артилерійський обстріл місця, до якого ми їхали. І я сказав сенатору, що я, як Президент і Верховний Головнокомандувач, маю бути там, але безпека сенатора і американців – дуже турбуються і просять, щоб він не їхав. І я назавжди, на все життя запам’ятав його слова: «У найважчі і в найнебезпечніші часи вашої історії, пане Президент, я з вами».

«І ще раз дякую. Ви – справжній герой Америки, але ви і справжній герой України. Спасибі вам», - сказав Президент України, висловлюючи подяку і шану сенатору Джону Маккейну.

https://www.president.gov.ua/news/prezident-ukrayini-poproshavsya-iz-senatorom-ssha-dzhonom-ma-49334

Два особистих відео про УПА


З нагоди 27-ї річниці Дня Незалежності України прийшов до пам'ятника двом воїнам УПА у нас в Рясне і провів своє пошанування всім, хто поліг за волю і долю України.
24 серпня 2018 р.

Василь Панас - псевдо Сивий 1922 - 1949 рр.
Іван Кухарчук - псевдо Нетяга 1921 - 1049 рр.





Після урочистих заходів на інших меморіалах воїнам УНР, АТО і Небесної сотні, я прийшов до Меморіалу Невідомому воїну УПА, щоб вшанувати пам'ять героїв минулого. 
23 серпня 2018 р.



Вічная пам'ть Герою України сенатору США Джону Маккейну

Смерть Джона Маккейна


25 серпня помер американський сенатор Джон Маккейн. У чоловіка ще у 2017 році був діагностований рак мозку, помер він у віці 81 рік. Українські дипломати назвали Маккейна одним з найбільших друзів України і американським героєм. Сенатор Маккейн приєднався до українського народу на Майдані в Києві взимку 2013 року, подорожуючи на Донбас напередодні нового року 2015-го, щоб підняти дух українських солдат. Порошенко висловив співчуття з приводу смерті дипломата і заявив, що Маккейн завжди був з Україною. Міністр закордонних справ України Павло Клімкін зауважив, що в України багато друзів, але Маккейна ніхто не замінить. Володимир Гройсман заявив, що Маккейн був справжнім прикладом принципового політика. Виступити на церемонії прощання запропонували двом колишнім президентам – Джорджу Бушу і Бараку Обамі. Планується, що на похоронах Маккейна буде присутній віце-президент Майк Пенс, але не президент Дональд Трамп, у якого неодноразово були сутички з сенатором. Маккейн був жорстким критиком Росії і прихильником агресивної ролі США проти екстремістського угрупування ІДІЛ. Він був прихильником України, підтримував європейський курс нашої держави. Виступав на Євромайдані. 

Найяскравіші цитати Джона Маккейна: «Росія – автозаправна станція, яка маскується під країну», «Я оптиміст, навіть коли справа стосується Росії...», «Страх – це можливість для сміливості, а не доказ боягузтва»... 


Промова Петра Порошенка 24 серпня 2018 р.

Виступ Президента України Петра Порошенка на урочистому Параді військ «Марш нової армії» з нагоди 27-ої річниці Незалежності України

 24 серпня 2018 року 





"Молитва за Україну" і святковий концер в Рясне-Львів з нагоди свята


Ні забути і не простити


Вічная шана і слава всім полеглим за долю і волю України




До Києва звезли українськц прапори з усього світу

До Києва звезли українські прапори з усього світу



22.08.2018
До Києва звезли прапори з усього світу

До  Києва привезли прапори, які побували у США, Канаді, Аргентині, Бразилії, Австралії, Японії та країнах Європи.

 Як зазначив голова Асоціації українців в Республіці Ірландія Микола Круцик, суть акції полягає у тому, що український прапор «мандрує» країнами світу, об'єднуючи громади.

  - Акцію започаткували українці Ірландії минулого року, тоді український прапор був один і мандрував Європою. Цього року вже два прапори. Один країни Європи, другий, стартувавши у США, «подорожував» Канадою, Аргентиною, Бразилією, Австралією, Японією та іншими державами у тій частині світу, - зауваживМикола Круцик.

 18 серпня до України прибув прапор, який привезли представники української діаспори Австралії, а напередодні ввечері до Києва прибув «європейський прапор». Урочисте завершення акції відбудеться 23 серпня, у День державного прапора обидва стяги будуть передані на зберігання до Національного музею історії України. Туди прапори доставить делегація українських діаспорських організацій із різних країн світу.

Детальну програму святкувань дивіться тут.

Коли: з 09:00 по 13:00

Де: Кабінет Міністрів України, вул.Грушевського, 12/2

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
12
предыдущая
следующая