Загалом інформація не нова, а цілком прогнозована. Цікаво, однак, "повернення" ДІ у медійний простір після гучного екзитпольного скандалу.  

У майбутньому парламенті грандам доведеться потіснитися

Ірина Бекешкіна, Ілько Кучерів, для УП _ П'ятниця, 16 квітня 2010, 11:34  Наше останнє опитування, проведене фондом "Демократичні ініціативи" у березні-квітні 2010 року, показало разючі результати щодо підтримки громадянами України політичних сил, які представлені у Верховній Раді. Третина населення не підтримує ті політичні сили, які представлені у парламенті: жодну з фракцій не підтримує кожен четвертий виборець (25,3%), ще 8,4% не визначилися з тим, кого вони підтримують. Партію регіонів підтримують 42,8% виборців, Блок Юлії Тимошенко - 15,7%, Компартію - 3,5%, Блок "Наша Україна - Народна Самооборона" - 2,5%, Блок Литвина - 1,8%. У порівнянні з результатами виборів, за якими був сформований діючий парламент, Партія регіонів суттєво збільшила свою підтримку, решта політичних сил - суттєво зменшили. (Нагадаймо: на парламентських виборах 30 вересня 2007 року Партія регіонів отримала 34,37% голосів виборців, БЮТ - 30,7%, Блок "Наша Україна-Народна ,Самооборона" - 14,15%, КПУ - 5,39%, Блок Литвина - 3,96%). Особливо відчувається глибока криза та потреба оновлення у національно-демократичному таборі та серед молоді. За час, що минув від парламентських виборів, істотних втрат у підтримці зазнав Блок Юлії Тимошенко, а особливо - блок "Наша Україна - Народна Самооборона". У регіонах, які традиційно віддавали перевагу національно-демократичним силам, зараз найбільше тих, хто не підтримує жодну із фракцій, представлених у парламенті. На цьому політичному спектрі відкрилася суттєва електоральна ніша і можливість приходу у велику політику нових облич і нових ідей.   Значно зросла підтримка Партії регіонів - зараз вона навіть більша, ніж отримав у першому турі Віктор Янукович та істотно вища, ніж результат, отриманий на виборах у 2007 році. Синьо-білі мають у своїх руках небувалу концентрацію влади - в руках президента, Кабміну і парламенту. На цю політичну силу покладена велика відповідальність за майбутнє держави. Логіка політичного процесу може привести цю політичну силу до подрібнення, розподілу на фракції. В її середовищі можуть з'явитися нові потужні політичні об'єднання, нові політичні бренди. У разі проведення дострокових виборів до Верховної Ради цілком імовірно, що до її складу не потрапить Блок нинішнього спікера - Литвина. Під сумнівом і подолання виборчого бар'єру блоком "Наша Україна - Народна Самооборона". У цього політичного об'єднання і її бренду великі шанси припинити своє існування і стати частиною історії. Комуністична партія може на майбутніх виборах і не потрапити до парламенту, бо віковий склад її прихильників ставить під сумнів довготривалу перспективу її існування. Компартія істотно втрачає своїх прихильників через високу смертність населення. У цієї політичної сили і її бренду попереду нелегкі часи. Серед молоді - виборців у віці 18-29 років, які сформувалися в епоху незалежної України, кількість тих, хто не підтримує жодну із фракцій, представлених у парламенті сягає 41% (не підтримує жодну з політичних сил 33,7% і 7,5% не визначилися зі своєю підтримкою). Нове покоління на має достатнього представлення в політикумі і шукатиме його.   Загальновідомо, що попри усі негаразди і складнощі, на просторі СНД Україна демонструє найвищі досягнення у розвитку демократії і є прикладом для сусідніх країн.  Пройшли вибори, які визнані світовим співтовариством чесними і справедливими. Незмінною є мета нашої держави - євроінтеграція. Перефразовуючи відомий заклик, ми хочемо сказати: "Країні потрібен євроремонт!". Потрібно наближення українського життя у всіх його аспектах до європейських стандартів. Зокрема, приведення українського парламентаризму до європейських стандартів і створення умов для приходу в парламент нових політичних сил і ротації політичних брендів. Загальнонаціональне опитування було здійснене фоном "Демократичні ініціативи" 19 березня-2 квітня 2010, польова робота виконана КМІС, опитано 1226 осіб у віці від 18 років і старше. Похибка вибірки не перевищує 3%. Проект здійснюється за підтримки Міжнародного фонду "Відродження". Ірина Бекешкіна, Ілько Кучерів, Фонд "Демократичні ініціативи", для УП http://www.pravda.com.ua/articles/2010/04/16/4939725/

В статье постараюсь доходчиво объяснить о причинах просьбы православного митрополита УПЦ-МП к одесской городской власти в лице мера г. Одессы Э.Гурвица. Для многих такой ход непонятен, как и его мотивы. Ну, ничего сейчас всё растолкую. Итак, всё по-порядку.
Митрополит Одесский и Измаильский Агафангел обратился с просьбой о переносе Юморины с 1 на 4 апреля к мэру города Одессы Эдуарду Гурвицу. Можно прочитать тут в оригинале http://missia.od.ua/index.php?newsid=556
Формально причина переноса – это большой православный праздник (Страстная Седмица).
Однако, всё ли дело в этом празднике. Интересна также реакция одесской епархии УПЦ-МП на отрицательный ответ мэра Одессы Гурвица и их расклеенные листовки «Юморине – нет» по Одессе, смотреть тут - http://pixs.ru/showimage/f4ma2731be_4213531_590330.jpg . Что же, одесский «колобок» в команде с «Пуаро» и «Агатой Кристи» преступает к расследованию дела.

Рассмотрим 1ую чисто религиозную версию.
Допустим, верующий священник хотел совместить религиозный праздник Пасхи с мирским днём смеха 1 апреля и с чистой совестью без всяких задних мыслей попросил мэра Одессы об этом за месяц до праздника. Как это пытаются подать.
[ Читать дальше ]

http://blog.i.ua/community/662/449020/

Чем ближе 9 мая, тем выше поднимают головы те, кто еще недавно трусливо прятался по темным закоулкам.
        Сегодня те, кто считает сталинские преступления – доблестью, а убийство украинцев – подвигом, готовятся праздновать «Победу» (и для них неважно, что этот день в большинстве стран – участниц антигитлеровской коалиции никто не отмечает). Они уже вывешивают на биллбордах портреты Сталина и собираются открывать памятник усатому палачу.
         Они снова готовятся загаживать улицы наших городов грязными георгиевскими тряпками, а представители преступной Коммунистической Партии в Верховной Раде уже внесли законопроект, предполагающий празднование под красными флагами бывшего Советского Союза…
         При этом, как обычно, со стороны гомосоветикусов раздается лай в отношении тех, кто боролся против советских преступлений. Нынешняя оккупационная власть всячески поддерживает антиукраинский шабаш, а ее представители на каждом углу «метят территорию» - то скандальным решением донецкого «суда» по поводу Героя Украины Степана Бандеры, то грязными фальсификациями депутата Колесниченко по поводу выдуманных «преступлений ОУН-УПА» (по степени наглости и цинизма данный субъект превзошел даже пропагандистов из советских спецслужб).
          Грязи и желчи украинофобов тяжело что-либо противопоставить в открытую – многие масс-медиа давно принадлежат бизнесменам, лояльным к Партии Регионов, а некоторые уже давно превратились в классические «брехунци», культивирующие украинофобию и восхваляющие преступный советский режим. Недавно гауляйтеры новой власти – Арфуш с Бенкендорфом – добрались и до Первого Национального канала, завершив оккупацию украинского информпространства. Так что кампания по промывке мозгов украинцев и вкладыванию в эти мозги «общесоюзной истории» имени Табачника-Семиноженко обещает быть успешной:(
         Что же остается нам, украинцам? Только поддерживать друг друга и рассказывать друг другу ПРАВДУ – правду, которую всеми силами пытается задушить оккупационный режим Януковича.
1. «Великая Отечественная Война» - ложь, придуманная в СССР для того, чтобы не говорить о Второй Мировой. Которая началась для многих украинцев за 2 года до сорок первого…
2. Вторую Мировую Войну начали совместно Сталин и Гитлер, по предварительному сговору. Секретный протокол («пакт Молотова-Риббентропа») предполагал нападение СССР и нацистской Германии на мирные страны Европы и раздел сфер влияния. И этот план БЫЛ реализован.
3. Если бы не «золотой сентябрь» 39-го – НЕ БЫЛО БЫ 22 июня 1941! Разорвав Польшу вместе с Гитлером, Сталин сам пустил бесноватого фюрера к себе на границу.
4. Когда вам врут о «коллаборационизме» украинских националистов – ПОМНИТЕ: главным союзником Гитлера до 1941 года был Советский Союз! Нефть, зерно, марганцевая руда, хлопок и фосфаты, сотнями тысяч, а иногда и миллионами тонн СССР поставил нацистам с 1939 по 1941 год. В то же время успешно сотрудничали между собой НКВД и гестапо: http://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/684588
5. Апофеозом дружбы социалистических режимов Сталина и Гитлера стал совместный военный парад в Бресте под командованием Кривошеина и Гудериана. Вожди СССР на банкетах произносили тосты за здоровье «великого фюрера, которого любит немецкий народ». До нападения Германии СССР был ее лучшим другом и пособником нацизма в Европе.
6. Победа СССР над Германией – не просто уничтожение кровавого гитлеровского режима. Это еще и возвращение режима советского, на счету которого – также МИЛЛИОНЫ убитых, замученных, арестованных украинцев. Эта "победа" далась ужасной ценой - ни одна армия мира не несла в войнах таких потерь. Тоталитарный советский режим не берег своих солдат, бросая их в мясорубку войны без счета. Вспомните процент украинцев в Красной армии, чтобы понять, каких потерь стоила такая "победа"... Впору не праздновать, а траур объявлять.
7. СССР – это чудовищные политические репрессии, ГУЛАГ, «тройки», карательная психиатрия.
8. СССР – это страшное преступление Голодомора, уничтожившего свыше 3 миллионов украинцев.
9. СССР – это зверские репрессии против населения Западной Украины в 1939-41 годах, когда за 2 года население этих регионов уменьшилось на 10%, а огромное количество людей – украинцев, поляков, евреев и др. – лишилось всего своего имущества.
10. СССР – это подлое предательство сотен тысяч украинцев, земли которых Сталин отдал Польше, обрекая их на смерть или выселение, а также разграбление их имущества польскими колонистами. В то время как отряды УПА защищали своих земляков, Советский Союз присылал подкрепления польским оккупантам… «Операция Висла» - совместное преступление советских и польских коммунистов против украинского народа.
11. СССР – это послевоенные репрессии на Западной Украине, когда в борьбе с национально-освободительным движением уничтожались целые села, а число репрессированных достигло полумиллиона!
12. СССР – это вселенское зло, осужденное мировым сообществом. Парламентская Ассамблея ОБСЕ осудила преступления нацизма и сталинизма.

Украинцы, друзья! Не забывайте об этом.
    Не празднуйте праздники оккупантов. Пусть этот день будет днем уважения к выжившим и памяти павших. Пусть в этот день будет проявлена забота о стариках-ветеранах… Но нельзя допускать помпезных парадов и победных речей под запятнанными грязью и кровью знаменами кровавого тирана Сталина – брата-близнеца Гитлера.
    Помните о войне. И не дайте себя обмануть тем, кто хочет, чтобы эта война никогда не закончилась…


Прочитав цю обурливу статтю і був такий несогласний з нею, що не міг не поділитися з Вами, шановні блогери!
Як таке можна було написати?!

15 квітня тернополяни відзначають 66-ту річницю звільнення міста від німецько-фашистських загарбників.





15 квітня о 10.30 на Микулинецькому цвинтарі покладуть квіти до могил загиблих воїнів.

О 12.00 у Старому парку розпочнеться мітинг-реквієм за участю духовенства, ветеранів, влади та громадськості Тернополя.

в перший день публікації на Фокусі в коментах було таке фото

за посиланням (яке не працює) є сайт http://www.avsim.su/

і є форум де багато базікання http://www.avsim.su/forum/topic/102084-razbilsya-tu-154m-prezidenta-polshi/

щось підказали читачі Фокуса http://www.from-ua.com/news/fd27f4af2b95f.html

ось тут є цікаве (дивитись уважно!) відео http://www.vesti.ru/doc.html?id=352368

Вікіпедія СУПЕРінформативна - http://uk.wikipedia.org/wiki/Авіакатастрофа_під_Смоленськом_10_квітня_2010_року

щось є в YouTube http://www.youtube.com/watch?v=TZlRiGLXxSU та http://www.youtube.com/watch?v=WYML5HfoFf4

мені це подивитись не вдалось :( 

ось тут шматочок карти http://www.izvestia.ru/obshestvo/article3140696/

і розповідь про березу-вбивцю (Сталін садив з Берією) http://forum.giga.ua/viewtopic.php?f=40&t=83778&p=

ось такий приблизно був літак з середини http://www.airliners.net/photo/Poland---Air/Tupolev-Tu-154M/0970808/L/

тут відмазки білорусів http://news.tut.by/society/166718.html

тут мудрування авіатора http://www.specletter.com/politika/2010-04-10/neuzheli-my-opjat-skryvaem-pravdu.html

без "Комсомольської правди" не обійшлось http://www.kp.ru/daily/24471/630390/

дуже прикольне фото в порівнянні http://www.kp.ru/upimg/3dbcf1e95a9df2bc3cfa526f880f3a43063654af/287873.jpg

фото "маячка", котрий можна перенести 

http://www.avsim.su/forum/topic/102084-razbilsya-tu-154m-prezidenta-polshi/page__st__520

 ось тут вінігрет з новин http://www.rian.ru/trend/smolensk_plane_crash_10042010/

для порівнянь http://news.life.ru/news/20288 

це від Рамблера http://news.rambler.ru/Russia/head/5977966/

це нарешті від українців http://gazeta.ua/index.php?id=335330 про постріли і матюки після падіння літака

про те, як Качинського "похоронили" ще до катастрофи http://www.regnum.ru/news/1263229.html

це про катастрофу з поляками в минулому http://novostey.com/auto/news41079.html

тут якісь "плівки" з розмовами http://for-ua.com/world/2010/04/12/181952.html

тут про екіпаж :( http://arefiev-dm.livejournal.com/436279.html

нарешті РЕАЛЬНИЙ знімок з місця трагедії http://img.osudim.org/10607/pol_cs_large.jpg файл майже 5 Мб

і куди намагався приземлитись літак ???

ось тут про лампочки http://community.livejournal.com/ru_aviation/1468330.html

про знаки в небі ПІСЛЯ http://www.ntv.ru/novosti/190459/#tn5

 а це вже ближче до тіла http://saveimg.ru/show-image.php?id=d0b5d6c6d222922c17f03b935235c472

здається мені, що і дебілу ясно: якби літак заходив на посадку на вільну основну смугу,

то ТАМ і ДЕРЕВА СПЕЦІАЛЬНО ВИРУБАНІ, щоб не заважати посадці за поганих метеоумов..  

якщо й було декілька спроб посадки, то пошкодження літак отримав з першої спроби..

літак вели з землі не на ту смугу, на яку він і не міг би приземлитись, бо в будь-якому випадку зачепився би за дерева..

і ще одно: ЩЕ НЕ ЛІТО і вранці в цей час туман буває не часто..   

ще одне фото 

та корисні посилання http://ru.wikipedia.org/wiki/Глиссада

та відео посадки цього літака в Празі http://www.planesvideo.cz/?dl_id=219

10 квітня в Одесі було означено знаковою подією. У цей день влада та місцеве лівацтво святкує день переокупації міста радянськими військами у 1944 році. На суботу 10 квітня було заплановоно і проведено матч чергового туру Чемпіонату України з футболу між місцевим «Чорноморцем» та полтавською «Ворсклою». Святкування дня переокупації частково було перенесено і на стадіон, щляхом «тєльняшек», «геогівських стрічок», деяких «баненрів» і т.д. “Росіянські патріоти” відзначали використовуючи «московську імпєрку».

Одеса давно довела, що є українським містом, «забрудненим», потребуючим наведення порядку і «чистоти», але українським! 10 квітня одеські активісти соціал-націоналістичного руху довели, що Одеса є також націоналістичним містом! Незважаючи на планову і повсемісну аполітизацію руху футбольних вболівальників, патріоти сміливо відповіли на появу всяких антиукраїнських символів у рідному місті, розмістивши у фан секторі Державний прапор та чорвоно-чорний прапор Української Революції!

З самого початку матча прапор України було розміщено на вишці фан сектору. Одразу з`явилися незадоволені у «тєльняшках» з геогіївськими стрічками на грудях і почали вимогати зняти український стяг. На цю пропозицію «невдоволені» мало не отримали важких доказів того, що прапор залишиться, але швидко і спритно визнавши правоту соціал-націоналістів відступили. Потім було почеплено і Революційний Націоналістичний прапор. Як не дивно, але спорів і «невдоволених» практично не було. Після того, як залишився Державний прапор, москвини зрозуміли, що і прапор Революції залишиться також.

Таким от видалось 10 квітня. Цей день ще раз довів, що антиукраїнська влада сама по собі, а український народ сам по собі. Влада раділа, згадуючи, як вони називають день «звільнення» Одеси від румунсько-німецьких військ, а одеські патріоти завдяки державному і революційним прапорам на футбольному стадіоні «Спартак», відзначили воїнів-націоналістів з Організації Українських Націоналістів, які боролись за соціальне і національне визволення України на території Одещини. Одеса належить Nам!

Слава Україні!

http://sna.in.ua/?p=2101

Із блогу Олега Медведєва на УП 
Про слона у церковній крамниці. "Правильний" храм – це той, де молиться Янукович з чиновниками? 

Дарма передвеликодньої суботи УП кепкувала з Тимошенко: мовляв, розриватиметься вона між чотирма церквами. А що робити, мусиш розриватися, коли в Україні, на відміну від Росії, Церква й досі, слава Богу, не одержавлена, коли не має однієї головної, як РПЦ і решти другорядних. Колись єдина Православна Церква київської традиції, або Володимирового хрещення, розгалужена сьогодні на Українську греко-католицьку та три православних юрисдикції, які стали правонаступницями малоросійських митрополій Російської імперії, Українського екзархату РПЦ часів СРСР та єдиної Української православної Церкви кінця 80-х – початку 90-х років минулого століття, яку розкололи за вказівкою із Москви, щойно Помісний Собор УПЦ задекларував своє прагнення до автокефалії.

Відсутність "старшої", державної церкви – об'єктивна реальність, з якою досі рахувалася українська влада.

Ще за часів Кучми, після відходу від нього Дмитра Табачника, який, як на мене, завжди зневажав Київський Патріархат, склалася традиція, за якої на Великдень глава держави відвідує служби в головних храмах чотирьох найбільших юрисдикцій – УПЦ Московського Патріархату, УПЦ Київського Патріархату, УГКЦ та УАПЦ.

Два попередніх президенти мали різні власні уподобання. Кучма був "прописаний" в УПЦ МП, Ющенко сповідувався та причащався у Свято-Володимирському кафедральному соборі УПЦ КП, але це не заважало Кучмі толерувати УПЦ КП, а Ющенку – навпаки. Як громадяни вони мають свої чітко виражені симпатії, але як президенти намагалися демонструвати рівне ставлення до різних церковних юрисдикцій. Ющенко після Патріарха Філарета все одне їхав до Митрополита Володимира. Кучма завжди поспішав якнайшвидше розговітися в товаристві хлібосольного намісника Лаври Павла, але перед тим терпляче тримав свічку у Володимирському соборі на службі, яку правив Патріарх Філарет. То не його Патріарх, але Кучма шанував вірних УПЦ КП, поки був главою держави, а коли настала-таки "Україна без Кучми" він як громадянин забув дорогу до Філерета – але то вже приватне його життя. Цього Великодня і Ющенко, на відміну від попередніх років, не розривався на чотири боки, а вистояв всю всенощну у Володимирському.

Міжконфесійні стосунки – тонка матерія. Це розуміли Кучма і Ющенко. І от тепер в цю порцелянову церковну крамницю ввалився слоноподібний Віктор Федорович. Виважений державний протокол зруйновано, Янукович постановив, що його уваги варта лише Московська Церква. Тому благословляти його на владу примчав Патріарх Кіріл. Тому відзначати Пасху Янукович вирішив винятково у Лаврі.

Не скажу, щоб вірні УПЦ КП, УГКЦ та УАПЦ надто вже засмутилися через відсутність Януковича.

Врешті-решт, як віруюча людина він має право молитися хоч у Лаврі, хоч у Аделаджі, якому, до речі, саме у Велику Седмицю випала-таки президентська януковичева милість. Але як людина, яка посіла-таки президентську посаду, не повинен надавити особливих знаків уваги до власної Церкви, вивищувати одних та принижувати інших. Адже зрозуміло, що підкреслена увага Януковича лише до УПЦ МП стала негативним сигналом для всього українського чиновництва надавати преференції улюбленій Церкві Віктора Федоровича. Воно вже дружно вишикувалося за ним...

"Віктор Янукович має право ходити в той храм, до якого належить його душа і серце", – тут складно не погодитися з пані Герман. Але приватно, як громадянин – без телевізійних камер та почесної варти у складі від Литвина до Хорошковського, так щоб в залежності від настрою його душі та болю в серці державні службовці не міняли міжконфесійної політики.

Можна було би припустити, що Янукович перебуває в полоні посіяних Москвою політичних забобонів щодо безблагодатності українських національних церков з огляду на їхню непідпорядкованість Москві. Але прагматизму Януковичу не позичати. В листопаді 2007 року, коли після дострокових парламентських виборів ПР жила надією, що Ющенко дотисне-таки НУНС до створення широкої коаліції, Янукович на службі у Святій Софії до 75-роковин Голодомору у присутності Ющенка цілував хрест у Святішого Патріарха Філарета...

24-25 березня Синод Єпископів "Києво-Галицького Верховного Аріїхиєпископства Української Греко-Католицької Церкви", звертаючись до Януковича, "прикро констатував, що у той день, коли Ви складали президентську присягу, нас і предстоятелів багатьох інших Церков всупереч встановленій державним правом процедурі та сформованій за роки незалежності України традиції не запросили до спільної молитви в нашій спільній духовній святині – соборі Святої Софії. Ми шануємо Ваші особисті релігійні переконання. Але, як найвища посадова особа Української держави, Ви повинні поважати людей, які моляться за благо цієї держави та тих, що нею провадять. І хоча безпосередня присутність кількох представників нашої Церкви на урочистостях з нагоди важливих подій є тільки репрезентативною, однак ми представляємо багатомільйонний віруючий народ Божий, який очікує від Вас мудрого проводу та належної пошани. Такі прикрі випадки не повинні більше повторюватися і ми закликаємо Вас подбати про це. (от ттак він і послухав)

Наша держава є поліконфесійною, на відміну від деяких країн світу, в яких лише одна релігійна організація втішається привілейованим статусом на противагу всім іншим деномінаціям. Відповідно до законодавства України, всі наші Церкви й віросповідні спільноти, належно зареєстровані в державних органах, наділені однаковими правами. У зв'язку з цим ми звертаємося до Вас як до гаранта Конституції, щоби ця рівноправність перед законом та в публічному житті усіх Церков та релігійних організацій була сумлінно дотримана, адже протегування якоїсь однієї конфесії над іншими лише поглиблюватиме роз'єднання між громадянами нашої держави, що завдало б величезної шкоди всьому українському народові. Напевно не зайвим у цьому контексті кожному з нас буде постійно пригадувати собі євангельську пересторгу про сумні перспективи "розділеного царства" (пор. Мт 12, 25). А саме такий сценарій намагаються нав'язати Україні ті сили, що не цінують її історичних традицій, не можуть змиритися з її сучасним статусом та не пов'язують з нею свого майбутнього.
http://blogs.pravda.com.ua/authors/medvedev/4bc48d3c954df/

У Тернопільському видавництві “Навчальна книга – Богдан» побачили світ книги Андрія Куркова «Остання любов президента» й «Улюблена пісня космополіта», що давно стали бестселерами серед читацької аудиторії.






Крім того, видавництво опублікувало дитячі твори відомого митця
 «Казка про пилососика Гошу» та «Школа повітроплавання».
Твори перекладено і видано українською.





http://www.bohdan-books.com/search/

25 березня секретар Запорізького обкому Компартії Олександр Зубчевський повідомив про намір побудувати до 9 травня в місті пам'ятник Сталіну. 31 березня віце-прем'єр Володимир Семиноженко з цього приводу сказав, що влада не перешкоджатиме спорудження пам'ятника, щоб "не загострювати зіткнення різних думок".

Комісар Ради Європи з прав людини Томас Хаммарберг з цього приводу зазначив, що спорудження пам'ятника Сталіну в Україні, яка постраждала від комуністичного режиму, зокрема пережила Голодомор, виглядало б як вшанування винних у злочині. "Правда повинна стати відомою. Меморіали повинні бути на честь жертв, а не на честь диктаторів", - зазначив Хаммарберг. 

Ще раніше 2009 року у Кіровоградській області Бобринецька міськрада прийняла рішення встановити у центральному парку міста пам'ятник одному з організаторів Жовтневої революції 1917 року і ідеологові Комінтерну Льву Троцькому. ініціатором встановлення пам'ятника стала Громадська рада при міському голові Леонідові Кравченку. Встановлення пам'ятника заплановано на 2010 рік із залученням коштів меценатів.

Я от думаю, у нас, що нема кого уковічнювати, окрім одіозних російських (хоча навіть це спірне питання) політичних злочинців. Троцький хоч якось етнічно повязаний з Україною та і писав у деяких статтях (зокрема "Про українське питання") про необхідність української державності, а Сталін??? Звичайно, навіть писати про них в одній замітці неприпустимо, але як на мене, між ними немає суттєвої різниці. Вороги, хоч й ідеологічно може й різні (і це спірне питання), залишаються ворогами.   

Що ми творимо з власною історією? чи то пак, дозволяємо творити?