Події 18 січня (8 за старим стилем) 1654 року в історичній, політологічній та культурологічній літературах отримали настільки неоднозначні та суперечливі трактування й оцінки, що, вочевидь, не лише автору цих рядків спадало на думку, що йдеться про якісь абсолютно різні календарні дні. Якщо ж спробувати звести ці описи в один, то постане якийсь ірреальний фантом, ілюстрація до тези про існування паралельних світів і можливостей їх перехрещення. Якщо ж піти іншим шляхом і визнати вірним лише те, що присутнє в твердженнях протилежних сторін, то виявиться, що цей день насправді ніколи й не існував у природі... Стереотипи сприйняття переяславських подій 1654 р. настільки живучі, а оцінки діаметрально протилежні, що, лише абсолютно наївна людина може сподіватися на успіх у справі «навернення» до нової віри тих, хто щиро поклоняється ідеї «возз’єднавчого просвітлення», яке випало на голови Богдана Хмельницького та його однодумців і яке «на віки» визначило подальшу долю України. Вочевидь, такими ж наївними будуть і сподівання на можливість посіяти сумніви в головах тих їх опонентів, котрі твердо переконані в тому, що ніякої козацької ради в Переяславі в цей день і не було, а якщо й була, то на ній не було присутнім все (?!) населення України. Будь-яка віра не потребує ніяких раціональних аргументів. Тому моя розповідь звернута до тих людей, котрі прагнуть зрозуміти: що сталося насправді того короткоплинного зимового дня 1654 р. в Переяславі, як сторони до нього йшли? І якими їхні шляхи були після Переяслава? @AU історії України НАН України

Віктор ГОРОБЕЦЬ, доктор історичних наук, завідувач центру соціальної історії Інституту

I. ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ І МОСКВА В 1648—1653 рр.: ЧИ НАСПРАВДІ ВСІ ШЛЯХИ ВЕЛИ ЛИШЕ ДО ПЕРЕЯСЛАВА?

Початок офіційним зносинам гетьманського уряду Богдана Хмельницького з московським царем Олексієм Михайловичем було покладено гетьманським листом від 8/18 червня 1648 р., тобто на самому початку визвольної боротьби козацтва, що спалахнула кількома місяцями раніше на Запорожжі. Про що ж йшлося в листі й як він трактувався в російській та радянській історіографіях?

Насамперед гетьман повідомляв про здобуті над поляками перемоги, прохав про надання військової допомоги, а також висловлював побажання бачити православного християнського монарха на королівському троні у Варшаві. Останнє дало підстави історикам, які вишукували приклади возз’єднавчої риторики в заявах козацького лідера, трактувати лист як перше звернення з проханням про прийняття України під владу царя. Але чи ставив Хмельницький перед собою насправді таку мету? Безумовно, що ні. І пояснювалося це, передовсім, уже тим, що на той час козацтво поки що не мислило себе поза державним тілом Речі Посполитої, а свою боротьбу вело під гаслами захисту православної віри від утисків католиків й особливо єзуїтів, гарантування козацтву цілісності давніх прав і привілеїв, зміцнення... королівської влади, що убезпечило б український народ від зловживань місцевих магнатів.

[ Читати далі ]

Тога "переможця над Гітлером" прикрила бридку наготу сталінського режиму, злочини якого аж ніяк не були меншими за злочини режиму гітлерівського. Звідси й наш шок: "Мої діди боролися з нацистами - як можна їх звинувачувати у чомусь?". Почну з розлогої цитати, яку можна вважати епіграфом: "Навіть гігантська брехня, повторювана безконечно, пускає коріння. Сталін знав це задовго до того, як таке відкриття зробив Гітлер. Я дивився і бачив, як жахливі фальсифікації, спершу прийняті під тиском, згодом набувають визнання як безсумнівні "факти", особливо серед молоді, якій бракує особистого досвіду, щоб засумніватися в них. [...] Цілковито індоктриновані комуністичними догмами і сталінськими теоріями про світову революцію, вони стануть людьми, позбавленими пам'яті про особисту свободу (...). Ці морально й політично скалічені росіяни являтимуть у руках режиму величезну силу, яку можна буде використати чи то всередині країни, чи за кордоном". Це свідчення і водночас пророцтво дав особливий чоловік - Віктор Кравченко, етнічний українець із Запоріжжя, замолоду переконаний комуніст, який, проте, вжахнувся злочинам сталінського режиму і 1945 року, будучи у складі торгової місії СРСР у Нью-Йорку, попросив в американських властей політичного притулку. Через рік він випустив книгу "Я вибрав свободу", яка справила ефект бомби. Чимало американців, не кажучи вже про французьких чи італійських комуністів, не повірили свідченням цього чоловіка про Голодомор і концентраційні табори ГУЛАГу, про сталінські чистки та знущання над людьми у час війни. Як же можна повірити у такі злочини, коли йдеться про милого вусатого uncle Joe - дядечка Йосифа, який виграв війну й поконав того біснуватого фюрера?! [ Читати далі ]

 На противагу загальнодержавним потребам об"єднання громадян України, в першу чергу молоді, вже запущені проекти з не надто прихованим сепаратистським вихованням.

Міністерство освіти і науки, молоді і спорту автономії створює педагогічний інтернет-проект «Ми – патріоти Криму» в школах регіону, метою якого є формування патріотизму у молоді республіки.

Інтернет-проект «Ми – патріоти Криму» відображатиме роботу кримських учнів в спеціальних интернет-блогах патріотичного спрямування: «На цій землі я народився», «Духовні святині моєї малої батьківщини», «Добро починається з тебе», «Щоденник добрих справ», «Квіти біля школи», «Горджуся тобою, рідний краю», «Національні і сімейні традиції мого краю», «Знаю і реалізую свої права», «Мій ідеал громадянина-патріота» і «Здоровим бути модно». «На електронних сторінках блогів по кожному з цих напрямів учні шкіл автономії зможуть поділитися інформацією і враженнями від участі в патріотичній діяльності свого району, міста, школи, класу», –йдеться в прес-релізі.

Проект спрямований переважно на старшокласників і функціонуватиме в рамках єдиного регіонального освітнього інформаційного порталу Криму.

«Сьогодні ми іноді стикаємося з негативним ставленням до своєї малої батьківщини з боку молодих людей. Проект "Ми – патріоти Криму", перш за все, передбачає організацію спілкування старшокласників в інтернеті з питань патріотичної тематики», - сказала міністр освіти і науки Криму Віталіна ДЗОЗ. За її словами, дуже важливо сформувати в молодому поколінні любов і шану до свого краю, своєї вулиці, свого будинку, і тим самим відродити патріотизм серед молоді, познайомити її з усіма національними традиціями і особливостями Криму.

«Інтернет надає нам унікальну можливість проводити таку роботу на республіканському рівні», - наголосила міністр.

УНІАН.

  Олександр Подрабінек  Російський  правозахисник, журналіст, політв'язень радянських концтаборів

 Ещё одна страна уравняла преступления коммунизма и фашизма. 13 июля   парламент Словакии ввел уголовную ответственность за публичное отрицание преступлений фашистских и коммунистических режимов против человечества, против прав и свобод граждан.

Не увидеть прямого родства между коммунизмом и фашизмом может только слепой или один из родственников, обуреваемый завистью, ревностью или мечтой о наследстве. Советский коммунизм и немецкий нацизм как самые яркие представители тоталитарного семейства были настолько схожи по своей сути, что, казалось, сама история обрекла их быть заклятыми друзьями. Они то дружили против всего мира до потери пульса, то воевали друг с другом до смертельного конца. Вместе делили Европу, вместе принимали военный парад в Бресте в первые дни Второй мировой войны, вместе проклинали американский и английский империализм.

Каждый строил свой социализм: Гитлер - национальный, Сталин - интернациональный. В соответствии с этими различиями, нацисты уничтожали в основном другие народы; коммунисты, по большей части, свой собственный. Жертвами строительства этих социализмов стали десятки миллионы людей.

[ Читати далі ]

Чим ближче до дати відзначення 20-річчя Незалежності України – тим більше виникає сумнівів щодо цієї самої незалежності. Наприклад, чи стала Україна незалежною від радянського минулого, від комуністичної ідеології? Виглядає, що – ні!

 
Смішно спостерігати за рівнем суспільно-правової дискусії, яка точиться навколо суду над Тимошенко.